Постанова № 42513167, 23.01.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 січня 2015 р. Справа № 802/4133/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Рябцуна С.В.,

третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за позовом заступника прокурора Вінницької області

до головного управління Держземагентства у Вінницькій області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С ТА Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника прокурора Вінницької області до головного управління Держземагенства у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом головного управління Держземагенства у Вінницької області №2-2504/15-14-СГ від 27.08.2014 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 339,57 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Немирівського району Вінницької області для ведення фермерського господарства. Зокрема, згідно з додатком до зазначеного наказу щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Райгородської сільської ради площею 13,9 га, Ковалівської сільської ради площею 14,0 га, Кудлаївської сільської ради площею 8,0 га, 22,9599 га та 18,9000 га, Медвежанської сільської ради площею 3,8500 га та 5,15 га, Скрицької сільської ради площею 19,09 га, 18,00 га, 15,00 га, 20,4544 га, 49, 062 га та 36,8 га, Гринецької сільської ради площею 12,00 га та 5,17 га, Новоселівської сільської ради площею 55,8080 га, 21,6444 га, 8,0219, 11,0510 га та 11,80 га.

Оскільки даний наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, тому заступник прокурора у Вінницькій області звернувся до суду з позовом щодо визнання його протиправним та скасування.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що викладенні в письмових запереченнях (а.с.48-53).

Представник третьої особи щодо позову також заперечував та просив у його задоволенні відмовити (а.с.54-65).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою земельних ділянок, що знаходяться на території Немирівського району Вінницької області, а саме, Райгородської сільської ради площею 13,9 га, Ковалівської сільської ради площею 14, 0 га, Кудлаївської сільської ради площею 8,0 га, 22,9599 га та 18,9000 га, Медвежанської сільської ради площею 3,8500 га та 5,15 га, Скрицької сільської ради площею 19,09 га, 18,00 га, 15,00 га, 20,4544 га, 49, 062 га та 36,8 га, Гринецької сільської ради площею 12,00 га та 5,17 га, Новоселівської сільської ради площею 55,8080 га, 21,6444 га, 8,0219, 11,0510 га та 11,80 га, ОСОБА_4 15.07.2014 та 24.07.2014 звернувся з клопотаннями до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (а.с. 9-10).

За наслідками розгляду яких, головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області 27.08.2014 видано наказ за №2-2504/15-14-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо зазначених вище земельних ділянок загальною площею 339,57 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (а.с. 7-8).

Оскільки, ОСОБА_4 звернувся із клопотаннями про надання довозу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу та резервного фонду, розташованих не єдиним масивом та значній відстані одна від одної, тому наявні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Питання щодо надання земельних ділянок державної або комунальної власності урегульовано Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Фермерське господарство, згідно з положеннями ч.1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За приписами ч. 2. ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 №445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи, у відповідності до п.7 вказаного Положення.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держземагентства в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 передбачено, що Головне управління Держземагентства в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Поняття "землеустрою" визначено ст.1 Законом України "Про землеустрій", а саме, це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень, у відповідності до ст.22 Законом України "Про землеустрій".

Статтею 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема ч.4 встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положення ч.1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" аналогічно встановлюють, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Тобто, з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

В контексті зазначеного, судом встановлено, що 15.07.2014 та 24.07.2014 ОСОБА_4 звернувся з клопотаннями до головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. До вказаних клопотань також надано копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду платника податків, копію диплому про закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту за спеціальністю "Зоотехнія", а також викопіювання з чергового кадастрового плану запитуваних земельних ділянок, взятих на інтернет сайті.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, прокурор зазначив, що ОСОБА_4 у поданих клопотаннях не обґрунтовано розміри запитуваних земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі. Окрім того, визначені земельні ділянки розташовані не єдиним масивом та значній відстані одна від одної.

Так, як свідчать надані до суду докази, ОСОБА_4 в ході подання зазначених клопотань самостійно визначено земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель резерву та запасу Немирівського району Вінницької області, зокрема, на територіях Райгородської сільської ради площею 13,9 га, Ковалівської сільської ради площею 14, 0 га, Кудлаївської сільської ради площею 8,0 га, 22,9599 га та 18,9000 га, Медвежанської сільської ради площею 3,8500 га та 5,15 га, Скрицької сільської ради площею 19,09 га, 18,00 га, 15,00 га, 20,4544 га, 49, 062 га та 36,8 га, Гринецької сільської ради площею 12,00 га та 5,17 га, Новоселівської сільської ради площею 55,8080 га, 21,6444 га, 8,0219, 11,0510 га та 11,80 га.

Тобто, Дем»янчук І.Б. без попереднього погодження з фахівцями відділу Держземагенства у Немирівському районі належного викопіювання з кадастрових планів району, подав із клопотаннями (15.07.14, 27.07.14) до відповідача викопіювання із схем землекористування, як пояснив його представник, із інтернет сайту, що є інформацією для загального доступу громадян та вибору вільної земельної ділянки, яка сподобалась.

Зазначене, як встановлено в ході судового розгляду справи, кореспондується із оскаржуваним наказом, адже перелік самостійно визначених ОСОБА_4 земельних ділянок Немирівського району Вінницької області і погоджено відповідачем та наданою до суду схемою розміщення єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення державної власності, які надаються громадянину ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства.

За змістом ч.5 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, що передбачає ч.7 загаченої норми Закону України "Про фермерське господарство".

Суд відмічає, що аналіз зазначених доказів свідчить про не дотримання третьою особою положень Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарства" в частині обов'язкових документів та інформації для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, як наслідок, неналежного виконання посадовими особами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області покладених завдань.

Згідно з ч.3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, за наявності підстав для відмови в надані дозволу на погодження проекту землеустрою, головне управління Держземагентства України у Вінницькій області зобов'язано відмовити у такому погодженні.

На противагу зазначеному, відповідачем за наявності таких підстав видано наказ від 27.08.2014 за №2-2504/15-14-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо зазначених вище земельних ділянок загальною площею 339,57 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Окрім того, положення клопотань третьої особи містять посилання, що в наявності є необхідна техніка для обробітку визначених земельних ділянок, однак доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі не надано, більше того, жодних обґрунтувань з зазначеного приводу також не наведено.

В підтвердження вказаного факту судом досліджено лист Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 18.11.2014 за вих. № 10-02/4156/14, за яким в базі обліку машин за гр. ОСОБА_4 не зареєстровано (а.с. 33).

Серед іншого судом не встановлено необхідність отримання ОСОБА_4 таких великих площ земельних ділянок та перспектив діяльності фермерського господарства.

Варто відмітити, що аналогічна правова позиція закріплена у постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 у адміністративній справі №К/800/40388/13.

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області покладених повноважень, що свідчить про протиправність наказу від 27.08.2014 №2-2504/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Враховуючи вище наведене, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити повністю, тим самим, визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 27 серпня 2014 року №2-2504/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Водночас, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що ч.2 ст. 71 КАС України.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, в той час, як відповідачем в тягар доказування не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 27 серпня 2014 року №2-2504/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: