Рішення № 42512721, 26.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8241/14 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/783/1245/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

з участю: представника ПАТ «УкрСиббанк» - Репака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

встановила:

заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року вищевказаний позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11220189000 від 21.09.2007 р. в розмірі 126 189,81 доларів США, що еквівалентно 1 509 644,05 грн., з яких: 119 515,61 доларів США, що еквівалентно 1 429 798,71 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі 1 124,02 доларів США - прострочена заборгованість; 6 378,35 доларів США, що еквівалентно 76 305,99 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 295,85 доларів США, що еквівалентно 3 539,35 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, що нарахована з 22.02.2014 р. по 04.08.2014 р., та стягнуто 3 654 грн. судового збору.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив відповідач, просить його скасувати в частині стягнення з нього пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 295, 85 доларів США, що еквівалентно 3 539, 35 грн., що нарахована з 22.02.2014 року по 04.08.2014 року, оскільки, як зазначає апелянт, така нарахована без перевірки правильності даного нарахування. Крім того, апелянт посилається на те, що він жодного разу не був присутній в судових засіданнях, тому фактично був позбавлений можливості надати заперечення в судовому процесі та перевірити правильність розрахунків заборгованості банку. Одночасно, ОСОБА_3 вказує, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що на момент укладення кредитного договору 21.09.2007 року, офіційний курс НБУ становив 5,05 грн. за 1 долар США, а відтак існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення розгляд справи в зв'язку відрядженням за межі Львівської області.

Колегія суддів прийшла до висновку про відхилення задоволення клопотання, оскільки будь-яких доказів перебування відповідача з 26.01.2015 р. у відрядженні ним не пред'явлено, а про розгляд справи відповідач був повідомлений 03.01.2015 р.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до Договору про надання споживчого кредиту № 11220189000 від 21.09.2007 р. (далі Договір) Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, відповідачу надано кредит в сумі 126 400 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 10,5% річних (а.с.10-17)

Згідно умов цього Договору відповідач зобов'язався повертати наданий кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 245 доларів США 21 числа кожного місяця з кінцевим терміном повернення не пізніше 21 вересня 2028 р.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2009 р. до кредитного договору встановлено кінцевий строк повернення кредиту не пізніше 21.09.2037 р. (а.с.18).

Додатковою угодою № 2 від 18.03.2009 р. перенесено строки процентів, нарахованих з 21.01.2009 р. по 29.01.2009 р., на період з 01.02.2014 р. по 21.02.2014 р. (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з довідки-розрахунки заборгованості за кредитним договором, всупереч умов кредитного договору відповідач з серпня 2013 року не здійснює платежів у повному обсязі на погашення суми заборгованості по кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. А сплачені відповідачем кошти не в повному розмірі, у відповідності до п.1.6 кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості, не погашають заборгованість за простроченими процентами (а.с.26-31).

Станом на 04 серпня 2014 р. заборгованість за кредитним договором складає 126 189,81 доларів США, що еквівалентно 1 509 644,05 грн., з яких: 119 515,61 дол. (що еквівалентно 1 429 798,71 грн.) заборгованість за кредитом, в тому числі 1 124,02 дол. прострочена заборгованість; 6 378,35 дол. (що еквівалентно 76 305,99 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с.26-31).

Зазначена заборгованість розрахована позивачем виходячи із сум, які були сплачені відповідачем на погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами і виходячи із черговості погашення заборгованості, що передбачено Договором.

Доказів на спростування сплати більшої суми на погашення кредиту та процентів відповідачем не надано, а в справі немає.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення термінів повернення процентів за кредитом, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В липні місяці 2014 року Банк, у відповідності до умов кредитного договору (розділу 12), направляв відповідачу ОСОБА_3 вимогу щодо термінового погашення простроченої заборгованості, а у випадку невиконання - дострокове повернення кредиту (а.с.20).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання Позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати в розмірі меншому ніж передбачено цим Договором пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Встановлено, що за спірний період, за який просить позивач стягнути пеню з відповідача за прострочення заборгованості за процентами, що передбачено Договором, відповідач допустив порушення умов щодо сплати платежів в повному обсязі і мається кожного місяця заборгованість по сплаті всієї суми процентів.

Сума пені позивачем розрахована виходячи із суми заборгованості, кількості днів та виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено Договором, яка була в спірному періоді.

В той же час, як вбачається з вимог позивача, останній просив стягнути пеню за період з 22 лютого 2014 року по 04 серпня 2014 року.

Однак, в зазначену суму за цей період, позивачем включену суму пені за період з 23 серпня 2013 року по 21 лютого 2014 року на загальну суму 25,52 доларів США, що еквівалентно 305 грн. 30 коп. (а.с.31).

Відтак, із загальної суми пені, яку було стягнуто районним судом, слід відняти зазначену суму пені, яка включена поза строком, який просив стягнути позивач. А тому, сума пені, яка підлягає до стягнення, становить 270,33 дол., що еквівалентно 3 234 грн. 05 коп. ( 295,85 дол. - 25,52 дол., що еквівалентно 3 539,35 грн. - 305,30 грн.).

За таких обставин рішення районного суду підлягає до зміни - зменшення суми пені, а відтак загальної суми боргу з 126 189,81 доларів США, що еквівалентно 1 509 644,05 грн., до 126 164,29 дол., що еквівалентно 1 509 338,75 грн.

Що стосується посилання апелянта на те, що він фактично був позбавлений можливості надати заперечення в судовому засіданні та перевірити правильність розрахунків заборгованості банку (хоча апелянт належним чином повідомлявся про слухання справи, що стверджують матеріали справи (а.с.37, 59, а 29.09.2014 р. в судовому засідання був його представник (а.с.49)), то апеляційним судом повідомлено апелянта про дату апеляційного розгляду справи, надано йому право на подання до апеляційного суду всіх доказів, які він міг подати до суду першої інстанції, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням його позиції. А відтак колегія суддів урівноважила права апелянта з правами інших сторін. Однак, зазначеним правом апелянт не скористався.

Про зростання курсу долара, на що посилається апелянт, як на ту обставину, що суд при розгляді справи її не врахував, не є підставою для внесення змін у рішення суду або його скасування і т.п., оскільки, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, в боржника була можливість перебачити в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні відносно долара США, враховуючи динаміку зміни курси валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні - та її девальвації й можливість отримання ним кредиту в національній валюті.

Діючи вільно та укладаючи добровільно кредитний договір відповідач-позичальник, був заінтересований в укладанні кредитного договору в іноземній валюті, про що свідчить його заява від 21 вересня 2007 р. на видачу готівки в доларах США (а.с.55).

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 3 ч.1 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року змінити, зменшивши суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами з 295,85 доларів США, що еквівалентно 3 539,35 грн. до 270 (двісті сімдесять) дол. тридцять три центи США, що еквівалентно 3 234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 05 коп., та загальну суму заборгованості за кредитним договором № 11220189000 від 21.09.2007 р., станом на 04 серпня 2014 року, з 126 189,81 доларів США, що еквівалентно 1 509 644,05 грн. до 126 164 дол. (сто двадцять шість тисяч сто шістдесять чотири) 29 центів США, що еквівалентно 1 509 338 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 75 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.