Рішення № 4251237, 05.05.2009, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

Справа №2-18

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2009 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Скляра С.Ю.,

при секретарі судового засідання Грицан А.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та про стягнення грошових коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів), -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 3 статті 209 ЦПК України в судовому засіданні 05 травня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому заявила вимогу про визнання відповідача батьком неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому позивачка зазначила, що з відповідачем знайома з 2004 року, між ними склалися близькі стосунки, внаслідок чого вона завагітніла. Відповідач провідував її у пологовому відділенні лікарні під час вагітності, забрав її з сином після пологів. З кінця листопада 2005 року по лютий 2007 року відповідач ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 с сином житло, але на початку 2007 року припинив з ними спілкування, опікуванням та утриманням неповнолітнього дитини не займався. Вимагаючи визнання батьківства, позивачка ОСОБА_1 посилалась на те, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було проведено за її вказівкою, оскільки відповідач ОСОБА_3 перебував та перебуває у шлюбі з іншою жінкою. Крім того, позивачка ОСОБА_1 прохає стягнути з відповідача на її користь грошові кошти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 (аліментів) в розмірі ? частини його заробітку (доходу), а також покласти відшкодування понесених судових витрат на відповідача.

В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги по тих самих підставах, які нею були викладені в позовній заяві, надавши судові відповідні пояснення. Зокрема, позивачка пояснила, що познайомилася з відповідачем приблизно у січні 2005 року, перебувала з ним у близьких стосунках. Дізнавшись про свою вагітність, відразу повідомила про це ОСОБА_3 , який був проти народження дитини, вмовляв зробити аборт. Після того, як вона вирішила народити дитину, відповідач ОСОБА_3 провідував її у пологовому відділенні лікарні, а після пологів особисто забрав її з сином та надав для проживання власне житло в АДРЕСА_1 . Батьком дитини у Книзі реєстрації народжень записано у графі «батько» прізвище позивачки, а ім’я та по батькові відповідача ОСОБА_3 . Як пояснила позивачка ОСОБА_1 , відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі, тому він періодично приходив до її помешкання, піклувався про неї та народженого сина, купував продукти харчування та речі. Після припинення стосунків із відповідачем, позивачка вимушена була переїхати до своїх батьків, де самостійно утримує неповнолітню дитину, яка має задовільний стан здоров’я. Позивачка пояснила, що вона на даний час не працює, на утримання сина отримує соціальну допомогу, проте її розмір не дозволяє повноцінно утримувати дитину. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 має на утриманні дружину, яка є інвалідом ІІ групи, та неповнолітнього сина, проте він в змозі сплачувати визначений розмір аліментів, оскільки працює, є головою фермерського господарства, отримує заробітну плату, стан його здоров’я задовільний.

Позицію позивачки в судовому засіданні підтримав її представник, надавши судові відповідні пояснення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що він не є батьком неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачкою ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідач визнав те, що він у січні 2005 року познайомився з позивачкою, між ними склалися тривалі близькі стосунки. Після того, як ОСОБА_1 завагітніла, пропонував їй зробити аборт, оскільки він мав власну сім’ю – дружину та двох дітей та не мав намірів створювати нову сім’ю, а тим більше заводити дитину, але ОСОБА_1 відмовилась. Він провідував її у пологовому відділенні лікарні, забрав після пологів разом з сином, надавши їм для проживання належний йому будинку, розташований в АДРЕСА_1 . До цього помешкання ОСОБА_3 періодично приходив, опікуючись про позивачку ОСОБА_1 та її народженого сина, купував продукти харчування та необхідні речі. Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 послався на те, що позивачка ОСОБА_1 з січня 2005 року мала невпорядковані близькі стосунки з іншими чоловіками, тому він має сумніви щодо свого батьківства відносно ОСОБА_4 . Зі сплатою аліментів також не згоден й з інших причин, зокрема, хоча він працює та має заробіток, проте на його утриманні перебувають дружина, яка є інвалідом ІІ групи, неповнолітній син, повнолітня дочка, навчання якої він оплачує, матір, яка є пенсіонером. Крім того, відповідач послався на хворобливий стан здоров’я.

Суд, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника, відповідача ОСОБА_3 , допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 05 грудня 2005 року зроблено відповідний актовий запис за №66.

Матір’ю дитини є ОСОБА_1 , за вказівкою якої відповідно до ч.1 ст.135 СК України батьком дитини у Книзі реєстрації народжень записано у графі «батько» прізвище позивачки - ОСОБА_1 , а ім’я та по батькові відповідача ОСОБА_3 – Василь Григорович.

Згідно ч.2 ст.128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України./span>

За матеріалами справи встановлено, що сторони – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знайомі між собою з січня 2005 року, між ними склалися близькі стосунки, внаслідок чого остання завагітніла. Дізнавшись про свою вагітність, ОСОБА_1 відразу повідомила про це ОСОБА_3 , який був проти народження дитини, вмовляв зробити аборт. Після того, як вона вирішила народити дитину, відповідач ОСОБА_3 провідував її у пологовому відділенні лікарні, а після пологів особисто забрав її з сином та надав для проживання власне житло, розташоване в АДРЕСА_1 . До цього помешкання ОСОБА_3 періодично приходив, опікуючись про позивачку ОСОБА_1 та її народженого сина, купував продукти харчування та необхідні речі. Стосунки між сторонами тривали від початку протягом трьох років, після чого ОСОБА_3 припинив спілкування з ОСОБА_1 та народженою нею дитиною. Остання після припинення стосунків із відповідачем вимушена була переїхати до своїх батьків.

Зазначені обставини сторони в судовому засіданні не оспорювали, їх визнали, тому згідно ч.1 ст.61 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Заперечення відповідача ОСОБА_3 проти того, що він не є батьком дитини, народженої ОСОБА_1 , є безпідставними та надуманими.

Так, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 народила дитину від іншого чоловіка, так як вела невпорядковані близькі стосунки, чим на виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Посилання відповідача на те, що він, маючи власну сім’ю – дружину та двох дітей, за вищенаведених обставин не мав намірів створювати нову сім’ю, а тим більше заводити дитину, не створюють для нього будь-яких юридичних наслідків.

Разом з тим, згідно висновку експерта №29 від 03квітня 2009 року відповідно законом успадкування, генотип дитини має одну алель кожного локуса від матері та одну алель кожного локуса від батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено, що у дитини серед досліджених локусов не виявлено алелей, які не прослідковуються у матері або припустимого батька. Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 може бути біологічним батьком дитини – ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , з ймовірністю 99,999%.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання батьківства, суд дійшов висновку, що для цього здобуто достатньо доказів. Крім того, обставини, визнані сторонами, знайшли підтвердження показаннями свідка ОСОБА_5 , а також представленими позивачкою фотографіями, що в сукупності засвідчує факт походження ОСОБА_4 від відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що після припинення стосунків із відповідачем, позивачка ОСОБА_1 вимушена була переїхати до своїх батьків, де самостійно утримує неповнолітню дитину, яка має задовільний стан здоров’я. Позивачка на даний час не працює, на утримання сина отримує соціальну допомогу, проте її розмір не дозволяє повноцінно утримувати дитину. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 має на утриманні дружину, яка є інвалідом ІІ групи, та неповнолітнього сина, проте він в змозі сплачувати визначений розмір аліментів, оскільки працює, є головою фермерського господарства, отримує заробітну плату, стан його здоров’я задовільний.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 має можливість та зобов’язаний надавати матеріальну допомогу позивачеві ОСОБА_1 по утриманню їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4 у визначеній частці отримуваного ним заробітку (доходу), тому позов в частині вимог про стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача ОСОБА_3 проти того, що він не може сплачувати аліменти за станом здоров’я, а також через те, що на його утриманні перебувають повнолітня дочка, навчання якої він оплачує, та матір, яка є пенсіонером, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно додатковій угоді від 16 січня 2006 року до договору про навчання №149/2ф від 05 серпня 2005 року відбулася зміна «Замовника» - ОСОБА_3 у договорі про навчання, права і обов’язки по якому перейшли до «Нового замовника» у повному обсязі з моменту її підписання. Оплату по договору про навчання здійснює в подальшому «Новий замовник» - фермерське господарство «Діброве» в особі ОСОБА_3 .

За матеріалами справи вбачається, що матір відповідача проживає окремо від нього, вона є пенсіонером та отримує пенсію.

Відповідач не надав доказів на підтвердження свого стану здоров’я, який би суттєво позбавляв його можливості сплачувати аліменти, чим на виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки позивачку ОСОБА_1 при пред’явленні до суду позову в частині стягнення аліментів звільнено від оплати судових витрат, а рішення ухвалено на її користь, суд, у відповідності до вимог, передбачених ст.88 ЦПК України, має підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави судового збору в сумі 51 грн..

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання батьківства задоволено, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки понесених нею судових витрат в сумі 3654 грн. 47 коп..

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.128,180-183 СК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати походження ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , від батька ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, який народився в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, кошти в розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 (тридцять) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, починаючи з 12 грудня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати в сумі 3654 (трьох тисяч шестисот п’ятдесяти чотирьох) гривень 47 (сорока семи) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 51 (п’ятдесяти однієї) гривні (розрахунковий рахунок №31413537700153, отримувач місцевий бюджет Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області, код платежу 22090100, банк одержувача ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ОКПО 34676927).

Рішення допускається до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: С.Ю.Скляр