Вирок № 42506920, 30.01.2015, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/2908/14-к

Провадження № 1-кп/477/34/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

при секретарі - Варламовій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150230000937 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Воскресенськ Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Бандури О.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

25 жовтня 2014року, близько 01-30год. обвинувачений ОСОБА_1 в темний час доби, за умов обмеженої видимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, порушуючи вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно яких «забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння», керуючи автомобілем «ВАЗ-2101» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна у напрямку вул. Кіровоградська в с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області. Грубо порушуючи вимоги п. 2.3 «б», 12.1,12.2 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, власний стан алкогольного сп'яніння, умови обмеженої видимості, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобілю та безпечно керувати ним, легковажно розраховуючи на власний досвід керування транспортним засобом, не забезпечив контрольований рух керованого транспортного засобу, не припинив рух, тим самим маючи технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого допустив виїзд свого автомобілю за межі проїжджої частини дороги та передньою частиною автомобіля наїхав на нерухому перешкоду - криницю.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю - потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню, багатоосколкового вдавленого переламу лобової кістки, великої рани лобової області, які, згідно висновку експерта від 24.11.2014року № 329 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

За висновком автотехнічної експертизи від 19.11.2014року саме допущені водієм ОСОБА_1 порушення п.12.1,12.2 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, виконуючи зазначені вимоги Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди.

Своїми діями обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 24 жовтня 2014 року ввечері він з потерпілим та ще з двома своїми знайомими вирішили поїхати відпочити на дачу в с. Пересадівка Жовтневого району Миколаївської області. Приїхавши на дачу на автомобілі, вживали горілку та коньяк. Коли випили всі спиртні напої, вирішили поїхати купити ще. Однак, оскільки вже була ніч, магазини не працювали і вони приїхали до бару, де продовжували вживати спиртні напої. Потім він пам'ятає, що, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо автомобіля та почав їхати, що було потім, не пам'ятає, отямився у лікарні, де і дізнався, що сталася дорожньо-транспортна пригода. Також від дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася через його провину, постраждав потерпілий, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, та ще один товариш, який також був з ними та отримав легкі тілесні ушкодження. У вчиненому розкаюється, потерпілому відшкодував матеріальну та моральну шкоду за розміром, заявленим у цивільному позові в сумі 6000грн. Просив суворо не карати.

Окрім повного визнання своєї провини, вина обвинуваченого також підтверджується поясненнями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні у присутності законного представника - ОСОБА_4 підтвердив показання обвинуваченого, зазначивши, що останній керував автомобілем, на якому вони, після сумісного вживання спиртних напоїв, їхали та потрапили у дорожньо-транспортну пригоду. Він перебував на стаціонарному лікуванні та в подальшому йому ще необхідно проводити операцію. Підтвердив відшкодування обвинуваченим шкоди у розмірі 6000грн., та просив обрати міру покарання останньому, не пов'язану з позбавленням волі.

За згодою обвинуваченого, прокурора, захисника, потерпілого та законного представника потерпілого судом, в силу ч. 3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, а також учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про порушення обвинуваченим вимог п.2.9 «а», 2.3.»б», 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, судом враховується, що він вчинив тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, однак, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері порушення правил дорожнього руху, офіційно не працевлаштований, вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, повністю відшкодував потерпілому шкоду за заявленим цивільним позовом.

Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнається щире каяття, визнання вини та відшкодування шкоди потерпілому.

Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнається вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи думку потерпілого та його законного представника, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, однак з обов'язковим контролем за його поведінкою.

Враховуючи ту обставину, що вказаний злочин вчинено внаслідок грубого нехтування правилами дорожнього руху, оскільки обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, свідомо, без гострої на те необхідності, керував транспортним засобом, а також того, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері порушення правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, вважаючи саме таку міру додаткового покарання необхідною та достатньої для попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів. Посилання захисника обвинуваченого на те, що посвідчення водія необхідне обвинуваченому, оскільки він отримав професію за спеціальністю автослюсар-водій, і це є його єдиним можливим заробітком, не підтверджено відповідними доказами, крім того, як пояснив у судовому засіданні сам обвинувачений, він офіційно не працевлаштований, тому зазначена обставина не враховується судом як така, що впливає на міру додаткового покарання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілого у розмірі 3902,79грн., підтверджені довідкою про лікування від 25.11.2014 року № 111, підлягає задоволенню повністю, оскільки доведено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого потерпілому спричинені тілесні ушкодження.

Цивільний позов законного представника потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4000грн. та моральної шкоди у сумі 2000грн. задоволенню не підлягає у зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим заявленої шкоди у розмірі 6000грн.

На підставі ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Оскільки таких документів під час розгляду справи суду не надано, витрати на проведення експертиз стягненню не підлягають.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, з випробуванням, з іспитовим строком 2(два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь департаменту фінансів Миколаївської міської ради ( р/р31413544700003, ЄДРПОУ 37992781, в ГУДКСУ м. Миколаєва в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу - 24060300 «Інші надходження» - відшкодування «прізвище, ім'я та по-батькові боржника» витрат на лікування) витрати на лікування потерпілого в сумі 3902 (три тисячі дев'ятсот дві) грн. 79коп.

В задоволенні цивільного позову законного представника неповнолітнього потерпілого у сумі 6000грн. - відмовити у зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим зазначеного розміру шкоди.

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обиралась.

Речові докази по справі відсутні.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.А. Саукова