Рішення № 42506698, 26.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/30473/13-ц Провадження № 22-ц/772/427/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 6 Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Нікушина В.П., Панасюка О.С.

при секретарі Кирилюк Л.М.

за участю представника позивача Лірник І.І., відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2014 року по справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про знесення самочинного будівництва, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Вінницька міська рада звернулась до суду з указаним позовом. Зазначала, що 14 листопада 2013 року до міського голови звернулась ОСОБА_5 зі скаргою про те, що власник сусіднього будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 самочинно розпочала реконструкцію та будівництво господарських будівель, які знаходяться поруч з межею її земельної ділянки і тим самим перешкоджає використанню останньої для будівництва нового житлового будинку на місці старого. ОСОБА_3 17 серпня 2012 року було направлено письмове попередження з вимогою в строк до 19 серпня 2012 року самочинно збудовану прибудову до сараю демонтувати, наслідки будівництва ліквідувати. Оскільки ОСОБА_3 на зазначене не прореагувала, інспекцією ДАБК у Вінницькій області 6 вересня 2012 року стосовно неї складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 96 КУпАП. За результатами розгляду матеріалів ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності. 10 вересня 2013 року інспекцією ДАБК ОСОБА_3 направлено припис про припинення будь-яких будівельних робіт та приведення об'єкту до вимог чинного законодавства, але на цей припис ОСОБА_3 не відреагувала. Під час повторної перевірки об'єкту самочинного будівництва 26 листопада 2013 року департаментом архітектури містобудування та кадастру Вінницької міської ради встановлено, що ОСОБА_3 вимог припису та попередження не виконала, а продовжувала самочинне будівництво та збудувала добудову до господарської споруди. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 червня 2014 року, позов задоволено. Вирішено знести самочинно збудовану одноповерхову добудову прямокутної форми до господарської споруди з керамічної цегли розмірами 2,10 х 2,98 м будинковолодіння АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду та про направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання підлягає до задоволення частково наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Звертаючись до суду з позовом про знесення самочинно збудованої одноповерхової добудови прямокутної форми до господарської споруди з керамічної цегли розмірами 2,10 х 2,98 м будинковолодіння АДРЕСА_1, позивач серед інших документів надав постанову про притягнення відповідачки ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності від 6 вересня 2012 року, з якого вбачається, що відповідач самовільно, без затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації виконала будівельні роботи з реконструкції сараю по АДРЕСА_1, та акт від 26 листопада 2013 року, про те, що самочинно переобладнана господарська споруда по АДРЕСА_1 габаритними розмірами 2,10 х 2,98, збудована з керамічної цегли. Самочинно влаштовано віконний проріз. Вимога від 18 серпня 2012 року про демонтування самочинно збудованої прибудови до сараю не виконана.

Посилаючись на зазначені докази, що підтверджують факт самочинного будівництва, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову.

Однак, погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, спороди, що впливає на їх міцність і безпечність. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи не значним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу частини будинку від 15 березня 2007 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 набули у власність у рівних частках кожна по 29/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Частина будинку, що відчужувався, складалася у тому числі із сараю «Б» та сараю «б». Саме таким чином зазначені будівлі позначені в технічному плані, складеному 25 квітня 2007 року.

Згідно технічному плану від 18 листопада 2013 року вказані будівлі переобладнані у 2012 році під житловий будинок «Б» та прибудову «б». При цьому місце розташування вказаних будівель не змінилось.

Об'єкт нерухомості, про знесення якого подано позов, не є самочинним будівництвом, правовий режим якого визначений ст. 376 ЦК України.

Так, вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції у порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги співвласниками будинковоління АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Однак, суд розглянув справу без залучення до участі у справі ОСОБА_6, яка володіє правом на предмет спору, що робить необхідним її залучення до участі у справі.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України зі змінами, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, виключено можливість апеляційного суду скасувати рішення у разі незалучення особи до участі у справі і вирішення судом першої інстанції питання про права та обов'язки такої особи, з направленням справи на новий розгляд.

При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов'язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

Крім того, вирішуючи спір/, суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин й правовою нормою, що підлягає застосуванню до їх врегулювання, помилково врегулювавши спір на підставі положень ст. 376 ЦК України, яка в даному випадку застосована бути не може.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції не може бути залишено без змін й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 7 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про знесення самочинного будівництва.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти з дня його проголошення до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: /підписи/

з оригіналом вірно: