Рішення № 42501243, 28.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1512/14-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/509/15 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 26 28.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Сушко Л. П.,

при секретарі Бевзюк М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила:

У вересні 2013 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивували тим, що 27 листопада 2006 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №SAMDN400000232923. Згідно договору ПАТ КБ "Приват Банк" зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувався сплачувати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, комісію за користування кредитними коштами. Проте ОСОБА_1 умови договору не виконує і станом на 28 лютого 2014 року має заборгованість - 17216, 92 грн.

Заочним рішенням позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 6697 грн. 09 коп. та судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ КБ "Приват Банк" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №SАМDN40000010232923. Згідно умов договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувався погашати: заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Відповідач свої зобов'язання не виконав.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, станом на 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 має заборгованість - 17216,92 грн., зокрема:

4980,97 грн. - заборгованість за кредитом; - 9297,16 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; - 2938,79 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Вказане підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умов договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги банку обґрунтовані.

Разом з тим суд прийшов до неправильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у межах строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст..261 ЦК).

Вказавши про необхідність задоволення позовних вимог з урахуванням строків позовної давності, суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив за який період стягується судом заборгованість за кредитним договором в розмірі 6 697 грн. 09 коп. та з якого часу почався перебіг строку позовної давності.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи не вбачається, що до суду подано заяву стороною про застосування судом строків позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, яке постановлено з порушенням норм матеріального права, підлягає відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" задовольнити.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (код ЄДРПОУ 14360570; р\р 29092829003111; МФО №305299) заборгованість за кредитом в сумі 17 216 грн. 62 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді