Постанова № 42499208, 22.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2015 року 10:52 № 826/19273/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр СВ" до Державної податкової інспекції Оболонського району ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02 вересня 2014 року № 0009992203 та № 001000203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19273/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 січня 2015 року.

У судовому засіданні 22 січня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 04 серпня 2014 року № 1618/26-54-22-03 та наказу від 01 серпня 2014 року № 1558, згідно із підпунктами 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прем'єр СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Реалторг-Плюс» (код ЄДРПОУ 38688475) за період з 01 лютого 2013 року по 30 червня 2014 року та ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» (код ЄДРПОУ 38857613) за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 15 серпня 2014 року № 922/26-54-22-03-07/38556737.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, всього у сумі 179170,00 грн., в тому числі за IV квартал 2013 року на суму 179170,00 грн.

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 347267,00 грн., в тому числі: за листопад 2013 року у сумі 48750,00 грн., за грудень 2013 року у сумі 139850,00 грн. та за березень 2014 року у сумі 158667,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0010002203 від 02 вересня 2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 520900,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 347267,00 грн., за штрафними санкціями - 173633,50 грн.

- № 0009992203 від 02 вересня 2014 року яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 268755,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 179170,00 грн., за штрафними санкціями - 89585,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009992203 та № 001000203 залишені без змін, скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Альфа Трейдінг Груп».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 15 серпня 2014 року № 922/26-54-22-03-07/38556737.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Альфа Трейдінг Груп», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору про надання поліграфічних послуг № 110101 від 01 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ «Прем'єр СВ» та ТОВ «Реалторг-Плюс», останнє надало на адресу позивача поліграфічні послуги на загальну суму 1 131 600 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг): № 110602 від 06 листопада 2013 року, № 110702 від 01 листопада 2013 року, № 111202 від 12 листопада 2013 року, № 111203 від 12 листопада 2013 року, № 111802 від 18 листопада 2013 року, № 111803 від 18 листопада 2013 року, № 112102 від 21 листопада 2013 року, № 120202 від 02 грудня 2013 року, № 120902 від 09 грудня 2013 року, № 120903 від 09 грудня 2013 року, № 120904 від 09 грудня 2013 року, № 121202 від 12 грудня 2013 року, № 121203 від 12 грудня 2013 року, № 121204 від 12 грудня 2013 року, № 121205 від 12 грудня 2013 року, № 121206 від 12 грудня 2013 року, № 121207 від 12 грудня 2013 року, № 122302 від 23 грудня 2013 року, № 122303 від 23 грудня 2013 року, № 122402 від 24 грудня 2013 року, № 122403 від 24 грудня 2013 року, № 12244 від 24 грудня 2013 року, № 122405 від 24 грудня 2013 року, № 122406 від 24 грудня 2013 року, № 122502 від 25 грудня 2013 року, № 122503 від 25 грудня 2013 року.

В свою чергу, ТОВ «Реалторг-Плюс» виписано на адресу позивача податкові накладні: № 358 від 06 листопада 2013 року, № 359 від 07 листопада 2013 року, № 360 від 12 листопада 2013 року, № 361 від 12 листопада 2013 року, № 362 від 18 листопада 2013 року, № 363 від 18 листопада 2013 року, № 364 від 21 листопада 2013 року, № 365 від 22 листопада 2013 року, № 492 від 02 грудня 2013 року, №№ 494, 495, 496, 497 від 09 грудня 2013 року, №№ 500, 501, 502, 53, 504, 505 від 12 грудня 2013 року, №№ 508, 509 від 23 грудня 2013 року, №№ 510, 511, 512, 513, 514 від 24 грудня 2013 року, №№ 515, 516 від 25 грудня 2013 року.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Альфа Трейдінг Груп», судом встановлено, що на підставі договору про надання поліграфічних послуг № 010901 від 09 січня 2014 року, ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» надавались позивачу поліграфічні послуги, що підтверджується наступними актами здачі прийняття - робіт: №№ 30408, 30409, 30411, 30412, 30410 від 04 березня 2014 року, №№ 30512, 30511, 30510 від 05 березня 2014 року, №№ 30606, 30607 від 06 березня 2014 року, №№ 31210, 31207, 31208, 31209 від 12 березня 2014 року, №№ 31308, 31309, 31307 від 13 березня 2014 року.

В свою чергу, ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» виписало на адресу позивача податкові накладні №№ 30408, 30409, 30411, 30412, 30410 від 04 березня 2014 року, №№ 30512, 30511, 30510 від 05 березня 2014 року, №№ 30606, 30607 від 06 березня 2014 року, №№ 31210, 31207, 31208, 31209 від 12 березня 2014 року, №№ 31308, 31309, 31307 від 13 березня 2014 року.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» здійснює діяльність у сфері друкування іншої продукції, брошурувльно-політурної діяльності і надання пов'язаних із нею послуг, видавництва.

Відповідно до наданих матеріалів справи, а саме Договорів оренди устаткування № 1 від 01 вересня 2014 року, № 1 від 01 березня 2014 року укладених із ТОВ «Модус, ЛТД», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» орендується виробниче обладнання (аркуш справи 110 - 119, том 1).

Матеріали справи свідчать, що поліграфічні послуги замовлялись позивачем у ТОВ «Реалторг-Плюс», ТОВ «Альфа Трейдінг Груп» з метою виконання власних договірних зобов'язань відповідно за Договорами, укладеними із ПРАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» та АТ «Джей Ті Інтернейшнл Компані Україна».

У судовому засіданні представником позивача зазначено, що не вся продукція такого типу є виключно поліграфією, виготовлення якої обмежується виключно друком на поліграфічних принтерах. Такий вид продукції як обладнання для виставлення тютюнових виробів, є складним і виготовляється з декількох деталей, які виключно вручну з'єднуються між собою. Крім того, вся продукція пакується також вручну.

Так, наприклад у додатку № 67 до Договору № 22029-РО/13 вказано акрилові вставки для виставлення тютюнових виробів. Згадані вставки виготовлені з прозорого акрилу (пластику) і складаються з декількох деталей, які з'єднані між собою саморізами, або заклепками і виконання даних з'єднань виконано вручну. Як видно з додатку, кількість таких вставок складає 1281 одиниця, а тому ручне з'єднання деталей такої кількості виробів є досить трудомісткою роботою.

Згідно пояснень директора ТОВ «Прем'єр СВ» вся продукція, яку останнє виробляло для ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» і AT «Джей Ті Інтернейшнл Компані Україна» потребувала різноманітних ручних робіт, а потім і пакування.

Для виконання такого об'єму ручних робіт, TOB «Прем'єр СВ» було змушене звернутися до інших компаній для надання послуг складання та пакування продукції, зокрема до TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп».

Продукція вироблена TOB «Прем'єр СВ» для складання та пакування не переміщувалася, оскільки працівники вищевказаних підприємств виконували ручні роботи на виробництво TOB «Прем'єр СВ» в тому ж приміщенні, де виготовлялися деталі для складання кінцевого продукту.

В подальшому, по мірі готовності, вся готова продукція була реалізована ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» або AT «Джей Ті Інтернейшнл Компані Україна».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акти перевірок TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, пояснення директора TOB «Реалторг- Плюс» Опанасюка Я.В. не є достатнім доказом в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України його непричетності до господарської діяльності TOB «Реалторг- Плюс».

Посилання на порушення кримінального провадження № 3201400010000104 від 20 травня 2014 року відхиляються, оскільки відповідачем не надано ані постанови про порушення кримінального провадження ані вироку суду, за відсутністю яких такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0010002203 від 02 вересня 2014 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0009992203 від 02 вересня 2014 року суд зазначає.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності господарських операцій між TOB «Реалторг- Плюс» та TOB «Альфа Трейдінг Груп».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0009992203 від 02 вересня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 вересня 2014 року № 0009992203 та № 001000203.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник