Ухвала суду № 42498715, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15189/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013р. № 0008372203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у задоволені позову - відмовлено.

На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної перевірки, ДПІ у Солом'янському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт №1210/26-58-22-03-17/34405192 від 06.09.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «МХТК» (код ЄДРПОУ 34405192) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. (надалі-Акт №1210), в якому було зафіксовано про встановлені порушення позивача, зокрема:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 1 327 000,00 грн., у тому числі за період: 2012 р. - 1 327 200,00 грн. (IV кв.2012 - 1 327 200,00 грн.);

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 302 233,00 грн., у тому числі за періоди: листопад 2012 р. - 278 290,00 грн.; грудень 2012 р. - 23 943,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 578 817,00 грн., в тому числі за період: грудень 2012 р. - 578 817,00 грн.

На підставі Акту №1210, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0008372203 від 03.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377 791,00 грн. (з яких 302 233,00 грн. - за основним платежем та 75 558,00 грн. - за штрафними санкціями).

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів погоджується, що позивачем не доведена реальність господарських операцій з ПП «Торговий Союз Донбасса» та ПП «МТІ».

Як вбачається з матеріалів справи, жодних звітів про виконання умов укладеного з ПП «Торговий Союз Донбасса» Договору № 1/10/12, позивачем надано не було. Крім того, відповідно до укладених Договорів №01-10-П, №02-10-П та №01/10/1 ПП «МТІ» було виготовлено папки, каталоги та календарі, однак зазначити в якій кількості було виготовлено дану продукцію, ні представник позивача, ні свідок ОСОБА_2 не змогли, зокрема, де саме та яким чином відбувалося розповсюдження таких листівок, буклетів, календарів та інших матеріалів, що були виготовлені відповідно до укладених з ПП «МТІ» договорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пп.7 п.3.4 Договорів №01-10-П, №02-10-П та 01/10/1, в якому визначено, що протягом п'яти робочих днів після повного виконання Виконавцем зобов'язань за даним договором, останній зобов'язаний надати Замовнику звітність. Жодної звітності ПП «МТІ» позивачем до суду надано не було.

Як вбачається податкових накладних виписаних ПП «МТІ», останні стосуються інших договорів, зокрема договорів поставки №01/10/1 від 01.11.2012 р., №01/10/1 від 01.10.2012 р. та №01/10/2 від 01.10.2012 р., які позивачем до матеріалів спарви надано не було.

Крім того, деякі з наданих податкових накладних взагалі не містять посилань на договір та дату його укладання.

Згідно п.2.1 та п.2.2 договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів укладених позивачем з ПП «МТІ» загальна сума договору складається із загальної суми виставлених рахунків Виконавцем. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи жодних рахунків-фактури, платіжних доручень та банківських виписок з розрахункових рахунків позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати позивачем вартості отриманих послуг з друку та розповсюдження буклетів, листівок, календарів та інших матеріалів, відповідно до укладених з ПП «МТІ» Договорів №01-10-П, №02-10-П та 01/10/1, позивачем до суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, адміністративний позов позивача є необґрунтованим та безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «МХТК» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 30.01.15.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.