Ухвала суду № 42498579, 28.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 876/5108/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області на ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.04.2014 року (справа №603/256/14-а) за поданням відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про зміну способу виконання судового рішення,

встановив:

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Тернопільській області перебувало виконавче провадження ВП №41565237 з примусового виконання виконавчого документа №2-а-1304/2010 від 02.12.2013, що видав Монастириський районний суд Тернопільської області, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 26 травня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із врахуванням виплачених сум.

Проте у зв'язку із відсутністю коштів в боржника не може бути виконаний.

Посилаючись на зазначені обставини, начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Тернопільській області Хічій А.М. 26.03.2014 року звернувся до Монастириського районного суду Тернопільської області з поданням, в якому просив змінити спосіб і порядок виконання рішення в справі №2-а-1304/2010 шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на користь ОСОБА_1 відповідної суми соціальних виплат.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.04.2014 року відмовлено в задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Тернопільській області про зміну способу виконання судового рішення.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду першої інстанції, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та задовольнити подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З матеріалів справи вбачається, що Монастириський районний суд Тернопільської області постановою від 10.12.2010 року задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1, у тому числі й стосовно зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 26 травня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та із врахуванням виплачених сум.

За приписами п.2 ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Зміст резолютивної частини постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.12.2010 року та аналіз наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Тернопільській області Хічій А.М. в поданні просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Відтак, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання про зміну способу виконання рішення, діяв відповідно до наданих йому процесуальних повноважень.

Окрім вказаного, ч.1 ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.

Відповідно до ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Оскільки суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області залишити без задоволення, а ухвалу Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.04.2014 року (справа №603/256/14-а) про зміну способу виконання рішення у справі № 2-а-1304/2010 - без змін.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Тернопільській області (ЄДРПОУ 34905804) 60, 90 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.