Рішення № 42498035, 26.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/1/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015 Справа № 908/6346/14

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (83001, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 11) в інтересах Відокремленого підрозділу "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Плеханова, буд. 34, тел. (062) 3352148, факс (062) 3356116)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбастехелектро" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Побєди, буд. 20, кв. 53, тел. (06278) 31550, 31521, 31522; dte@mar.dc.ukrtel.net)

про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Уварова О.В.(довіреність № 210 від 03.07.2014 р.);

Від відповідача - Лукашкова І.О. (довіреність № б/н від 23.01.2015 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії Відокремленим підрозділом "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго".

Ухвалою господарського суду від 05.01.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6346/14, справі присвоєно номер провадження 20/1/15, судове засідання призначено на 26.01.2015 р.

26.01.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. 13.10.2014 р. відповідачу направлено проект договору з пропозицією щодо укладення договору купівлі-продажу (поставки) теплової енергії. Відповідачем на адресу позивача 20.10.2014 р. направлено протокол розбіжностей. За результатами розгляду протоколу розбіжностей сторонами узгоджено пункт 4.2.12 проекту договору. Редакція інших пунктів договору, які пропонував відповідач, позивачем не задоволено. У зв'язку з цим відповідач відмовляється від укладання договору купівлі-продажу теплової енергії. Всупереч вимогам п. 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, відповідач із початку опалювального періоду (з 16.10.2014 р.) користується тепловою енергією без укладання договору. У зв'язку з тим, що приміщення, в якому розташоване підприємство, знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку можливість відключення відповідача від поставки теплової енергії відсутня. Згідно з технічної характеристики офісного приміщення, обладнання будинку підключено до центральної системи опалення. Нарахування за поставлену теплову енергію здійснюється на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 727 від 13.06.2014 р. Обґрунтовуючи позов ч. 1 ст. 67, ст.ст. 179, 181, 275 ГК України, ст.ст. 2, 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, просить позов задовольнити, зобов'язати ТОВ «Донбастехелектро» укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії Відокремленим підрозділом "Курахівська теплова електрична станція" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго".

Відповідач позов не визнав, зазначивши в письмовому відзиві наступне. Відповідач, розглянувши пропозицію позивача щодо укладання договору купівлі-продажу (поставки) теплової енергії, надіслав останньому протокол розбіжностей від 20.10.2014 р. та отримав протокол погодження розбіжностей, з якого вбачається про узгодження сторонами тільки п. 4.2.12 проекту договору. За таких обставин вважає договір неукладеним, а відмову в укладанні запропонованого проекту договору обґрунтованою, виходячи з наступного. Предметом запропонованої редакції договору є поставка теплової енергії. Запропонований предмет договору не відповідає суті господарських відносин. Відповідач, як володілець квартири чи нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, є споживачем послуги, спрямованої на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання, тобто, він є споживачем послуги з централізованого опалення. Відповідач не є покупцем теплової енергії, так як він її не купує як товар, не використовує її в своїй господарській діяльності, не забезпечує режим її використання, як-то передбачено для договору постачання енергетичних ресурсів у ст. 714 ЦК України. Суттєвою умовою договору на надання послуг з централізованого опалення, як і договору з постачання теплової енергії, є визначення точки розподілу, тобто місця передачі послуги від однієї особи до іншої. В п. 1.3 запропонованої редакції договору точка розподілу визначена як місце підключення споживача до розподільчих мереж постачальника. Де саме знаходиться це місце, яким чином його визначити, в проекті договору не визначено, в той час як відповідно до п. 22 Типового договору на централізоване опалення точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з централізованого опалення від виконавця споживачеві є: у багатоквартирному будинку - відгалуження від стояків у межах квартири. В запропонованій позивачем редакції договору непомірно високі санкції щодо порушення умов договору (п. 5.8 договору), що не відповідає тексту типового договору. Між сторонами у справі 28.12.2011 р. був укладений договір № 281211-6К13/46/Є/104 на надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води. Договір діє до теперішнього часу. Не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що відповідач з початку опалювального сезону користується тепловою енергією без укладання договору. Відповідач є споживачем послуги з централізованого опалення відповідно до укладеного з позивачем договору у 2011 р. Не обґрунтовано твердження позивача і про те, що нарахування за поставлену теплову енергію здійснюється на підставі постанови НКДРП № 727 від 13.06.2014 р. Однак, відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», постанови НКДРКП № 766 від 20.06.2014 р. «Про затвердження процедури встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» для встановлення тарифів виконавці послуг повинні подати заявку до Комісії. Не подача такої заявки позивачем і не отримання затверджених тарифів на централізоване опалення не можуть бути підставою для припинення договору про централізоване опалення і спонукання до укладання договору на поставку теплової енергії. Просить відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", затвердженого загальними зборами учасників 28.11.2014 р., основним предметом діяльності товариства є розподілення, передача та постачання електричної та теплової енергії, у тому числі спільне використання технологічних електричних мереж; надання послуг, які пов'язані з процесом виробництва, передачі, транспортування та постачання електричної та теплової енергії, з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також надання послуг або виробництво продукції, не пов'язаної безпосередньо з процесом енерговиробництва.

Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами, їх права та обов'язки регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (далі - Правила № 1198).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Як вбачається з копії технічного паспорту на офісне приміщення № 53 у житловому будинку № 20 по вул. Побєди в м. Курахове Донецької області, зазначене приміщення належить на праві власності ТОВ «Донбастехелектро». Обладнання будинку підключено до центральної системи водозабезпечення, каналізації, опалення, електрозабезпечення житлового будинку.

Позивач направив відповідачу проект договору купівлі-продажу (поставки) теплової енергії № К605, який відповідач підписав із протоколом розбіжностей від 20.10.2014 р.

Зазначаючи, що сторонами був узгоджений лише пункт 4.2.12 договору та, відповідно, договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії між сторонами укладений не був, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії.

Частиною 1 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Місцезнаходженням сторін у справі є Донецька область. Відповідно, справа стосовно зобов'язання укладення договору підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, дана справа підсудна господарському суду Запорізької області.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду даної справи є зобов'язання ТОВ "Донбастехелектро" укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії Відокремленим підрозділом «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго». За своєю правовою природою це є переддоговірний спір, вирішення якого у судовому порядку потребує дотримання сторонами певних умов, визначених главою 20 Господарського кодексу України та главою 53 Цивільного кодексу України.

Статтею 179 глави 20 ГК України передбачено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. Зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів держаної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 даної статті встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 ст. 179 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до приписів ст. 275 ГК України та Закону України "Про теплопостачання" відпуск теплової енергії без оформлення договору теплопостачання не допускається.

У переддоговірному процесі можливі ускладнення як у виді відмови в укладенні договору, так і у виді неузгодження його умов (що має наслідком неукладеність згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України). Такі розбіжності між сторонами визначаються як переддоговірний спір або спір, що виникає при укладенні господарського договору.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України. Зокрема, згідно з приписами цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей по договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічний порядок укладення договору визначений ст.ст. 638-647 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів, в тому числі на основі примірних і типових договорів, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 затверджений типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п. 8 зазначеної постанови послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляться на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як зазначено представниками сторін у судовому засіданні, сторони договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії № К605 від 13.10.2014 р. не уклали, при підписанні протоколу розбіжностей від 20.10.2014 р. був узгоджений лише пункт 4.2.12 договору, інші пункти (умови) договору сторони не узгодили. Зазначене підтверджується також листуванням між сторонами (лист відповідача від 11.11.2014 р. № 526/14, лист позивача від 14.11.2014 р. № 12-5232, копії яких долучено до матеріалів справи). Позивач протягом двадцяти днів не передав розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, а в грудні 2014 р. звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, відповідно до яких судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Як зазначалося вище, укладання договору купівлі-продажу теплової енергії є обов'язковим відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Рішенням виконавчого комітету Курахівської міської ради від 23.09.2014 р. № 173 вирішено розпочати опалювальний сезон 2014 - 2015 років з 16.10.2014 р.

Як слідує з матеріалів справи, 28.12.2011 р. між сторонами укладений договір № 281211-6К13/46/Э/104 на надання послуг централізованого опалення, забезпечення холодною та гарячою водою. За умовами даного договору виконавець (позивач у справі) зобов'язався надати споживачу (відповідач у справі) своєчасно та відповідної якості послуги централізованого опалення, забезпечення холодною та гарячою водою на об'єкт, який розташований за адресою: м. Курахове, вул. Побєди, буд. 20, кв. 53. Відповідно до п. 8.1 даний договір діє до 31.12.2012 р. та пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання розірвати договір не менш чим за 15 днів до моменту закінчення строку договору.

Згідно з додаткової угоди № 6 від 24.12.2014 р. до договору № 281211-6К13/46/Э/104 сторони дійшли згоди продовжити строк дії цього договору до 31.12.2015 р.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, позивач наполягає на укладенні з відповідачем договору купівлі-продажу (поставки) теплової енергії на об'єкт відповідача, який розташований за адресою: м. Курахове, вул. Побєди, буд. 20, кв. 53.

Як зазначалося вище, постачання теплової енергії здійснюється позивачем на вказаний об'єкт за укладеним між сторонами договором № 281211-6К13/46/Э/104.

Таким чином, позивачем заявлено позовну вимогу про укладення договору на об'єкт, за яким уже здійснюється постачання теплової енергії за договором, укладеним з позивачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорах про спонукання до укладення договору в рішенні необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При вирішенні спору про зобов'язання укласти договір суду необхідно досліджувати умови договору та встановити, що проект договору відповідає вимогам чинного законодавства, в договорі наявні усі істотні умови, а саме: предмет договору, ціна, строк дії договору.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» роз'яснено, що господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: «вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору», а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

У позовній заяві (її описовій та прохальній частинах) позивач не зазначив умов договору (не виклав проекту договору), який просив зобов'язати відповідача укласти. Проект договору (без зазначення номеру та дати), який долучений позивачем до позовної заяви, не може вважатися судом проектом договору, стосовно якого заявлено позовні вимоги. Суд враховує, що даний проект не містить ані дати, ані номеру договору, тоді як сторонами в судовому засіданні зазначалося, що спір виник стосовно договору № К605 від 13.10.2014 р., який був підписаний з протоколом розбіжностей від 20.10.2014 р. Оригінал оглянутий у судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи. Крім того, в позовній заяві, а також у судовому засіданні позивач не конкретизував (не зазначив), що просить зобов'язати відповідача укласти договір саме на умовах, зазначених в проекті договору, який додано до позовної заяви.

Таким чином, суд не може винести рішення загального декларативного характеру про зобов'язання укласти договір, оскільки згідно з приписами ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням не визначено інше.

Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить зобов'язати відповідача укласти договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії Відокремленим підрозділом «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго». Представник позивача в судовому засіданні наполягав на позовних вимогах.

За приписами ст. 80 ЦК України цивільною правоздатністю та дієздатністю наділяється лише юридична особа.

Згідно з положенням про Відокремлений підрозділ ДТЕК Курахівська ТЕС ТОВ «ДТЕК Східенерго», відокремлений підрозділ не є юридичною особою і діє від імені ТОВ «ДТЕК Східенерго» в межах повноважень, наданих цим положенням. Відокремлений підрозділ має право укладати виключно від імені ТОВ «ДТЕК Східенерго» договори з юридичними особами (п.п. 2.1, 4.1).

Таким чином, стороною у договорі не може бути особа, яка не наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що на час вирішення спору позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними і на час розгляду даної справи відсутні підстави для зобов'язання ТОВ «Донбастехелектро» укласти з Відокремленим підрозділом «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» договір купівлі-продажу (поставки) теплової енергії.

На підставі викладеного, у задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 30 січня 2015 р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).