Рішення № 42497300, 29.01.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 920/2017/14

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Думенко Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/2017/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія -3", м.Суми

про стягнення 21124,98 грн.,

встановив:

В судовому засіданні 22.12.2014р. було оголошено перерву до 11:00 год. 15.01.2015р.

В судовому засіданні 15.01.2015р. було оголошено перерву до 11:20 год. 29.01.2015р.

До господарського суду звернулося ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія -3" про стягнення 21124,98 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням, в тому числі: 10261,14 грн. пені, 2635,47 грн. 3% річних, 8228,37 грн. інфляційних збитків. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати за придбаний природний газ.

18.12.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що за поставлений позивачем газ він розраховувався у встановлені строки. На підтвердження своїх тверджень відповідач надав суду копії платіжних доручень б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р., а також копію акту звірки розрахунків від 30.06.2014р.

15.01.2015р. від відповідача до суду надійшла заява про витребування від позивача актів звірки.

21.01.2015р. від відповідача надійшли документи щодо виконання ним договору №12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р.

В судовому засіданні 22.12.2014р. та 15.01.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 29.01.2015р. представник позивача не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив в умовах належного його повідомлення про судове засідання, що підтверджується підписом представника на повідомленні про оголошення перерви (а.с.69).

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, підтримує свою позицію викладену у відзиві та поясненнях та наполягає на тому, що заборгованість за газ відповідач сплачував вчасно. Представник відповідача наголошує, що платежі за газ згідно платіжних доручень б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. необхідно враховувати як плату за договором №13/2645-ТЕ -29 від 28.12.212р., а зазначення у цих платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" номеру договору 12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р. було здійснено помилково.

Судом встановлено, що сторонами не виконано вимог суду від 15.01.2015р. та не надано акту звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи строки розгляду справи встановлені ч.1 статті 69 ГПК України, належне повідомлення представника позивача про судове засідання, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника позивача та з урахуванням вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

28.12.2012 року між позивачем - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та відповідачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія -3" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу №13/2645-ТЕ-29.

Відповідно до п.1.1 Договору №13/2645-ТЕ-29 продавець зобов'язувався передати покупцю природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір №13/2645-ТЕ-29 від 28.12.2012р. за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідно до актів прийому-передачі природного газу, позивач з січня 2013 року по грудень 2013 року передав відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 194168,75 грн. (а.с.15-21).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1 договору №13/2645-ТЕ-29 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця наступного за місяцем поставки.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати газу виконав, але з порушенням встановленого п. 6.1 договору №13/2645-ТЕ-29 строку (а.с.22-24).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу №13/2645-ТЕ-29 від 28.12.2012р. у строк, встановлений п.6.1 Договору.

Посилання відповідача на платежі оформлені платіжними дорученнями б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. (а.с.56А, 57) суд відхиляє, з урахуванням того, що згідно графи "призначення платежу" зазначених доручень, кошти сплачувалися за договором №12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р.

Аргументи відповідача, що платежі за газ згідно платіжних доручень б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. необхідно враховувати як плату за договором №13/2645-ТЕ -29 від 28.12.212р., а зазначення у цих платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" номеру договору 12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р. було здійснено помилково, суд оцінює критично.

Так, матеріалами справи підтверджується та не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні, що суму основного боргу відповідачем була сплачена і без врахування платіжних доручень б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн., тобто відповідач фактично наполягає на тому, що суму в 61373,33 грн. ним було сплачено двічі, але доказів того що саме платіжними дорученнями б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. було сплачено за газ поставлений за договором №13/2645-ТЕ-29 суду не надано. Як і не надано доказів того, що зазначення у цих платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" номеру договору 12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р. було здійснено помилково.

Зазначені платіжні доручення, на які посилається відповідач, датовані січнем - лютим 2013 року, але про описку чи помилкове зазначення номеру договору відповідачем заявлено лише після порушенням провадження у даній справі, тобто майже після 1 року і 10 місяців. Жодних претензій щодо неврахування позивачем проплат за платіжними дорученнями б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. у якості сплати за договором №13/2645-ТЕ-29 відповідачем висунуто не було, як і не було висунуто претензій щодо повернення 61373,33 грн. як надлишково чи помилково сплачених кошітв.

Надання відповідачем доказів (вх..№648 від 21.01.2015р.) сплати боргу за договором №12/360-ТЕ-29 від 28.08.2012р. жодним чином не доводить того, що кошти за платіжними дорученнями б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. необхідно було враховувати як оплату саме за договором №13/2645-ТЕ-29, а не за іншим договором.

Суд наголошує, що в межах даної справи не розглядаються та не можуть розглядатися всі правовідносини, які існують між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія -3" (договірні, позадоговірні).

Тому, суд не може врахувати проплату коштів за договором №12/360-ТЕ-29, як проплату саме за договором №13/2645-ТЕ-29, що не підтверджується документально.

Акт звірки розрахунків від 30.06.2014р. проведений за договорами №12/360-ТЕ-29 та №13/2645-ТЕ-29 не доводить того, що кошти за платіжними дорученнями б/н від 31.01.2013р., №3 від 16.01.2013р., №12 від 04.02.2013р., №14 від 12.02.2013р. на загальну суму 61373,33 грн. необхідно було враховувати як оплату саме за договором №13/2645-ТЕ-29.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем перед позивачем за договором купівлі - продажу природного газу №13/2645-ТЕ-29 від 28.12.2012р. в частині строків проведення розрахунків за газ поставлений у січні, лютому, березні, квітні, жовтні 2013 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору №13/2645-ТЕ-29 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, він зобов'язується у безспірному порядку сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідач свої зобов'язання у встановлені строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплатив з порушенням строку встановленого п.6.1 договору, а тому пеня за газ поставлений у січні, лютому, березні, квітні, жовтні 2013 року підлягає стягненню на загальну суму 10261,14 грн., що підтверджується перевіреним судом розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про їх правомірність та стягнення з відповідача на користь позивача 8228,37 грн. інфляційних збитків та 2635,47 грн. трьох відсотків річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1827 грн. судового збору, що було сплачено останнім при зверненні до суду.

Керуючись статтями 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія -3" (40024, м.Суми, вул. Харківська, 3/1, ід. код 37186200) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ід. код 20077720) заборгованість за договором купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/2645-ТЕ-29 у сумі 21124,98 грн., в тому числі: 10261,14 грн. пені, 2635,47 грн. 3% річних, 8228,37 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору в даній справі у сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.01.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова