Постанова № 42497067, 28.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 906/1618/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Лукашин Є.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.12.14р. у справі № 906/1618/14 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 56093,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області у справі №906/1618/14 від 08.12.14р. позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що , всупереч пункту 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви позивачем не додано докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі - до позовної заяви додано платіжне доручення №IHM99B0F6G від 19.02.2014р., з якого вбачається сплата 1827,00 грн. судового збору, згідно призначення платежу, за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ФОП ОСОБА_3, в той час як позивачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (А-Банк).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.12.14р. у справі 906/1618/14 та прийняти нове рішення, яким передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». Довіреність № 986 від 25.12.2012р., відповідно до якої уповноважується ПАТ КБ ПРИВАТБАНК в особі представників ПАТ КБ ПРИВАТБАНК на здійснення наступних дій: для виконання наданих повноважень Представнику надається право від імені А-Банку оплачувати судовий збір. витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи та судового процесу, інші витрати пов'язані з розглядом судових за участю А-БАНКУ. Тобто ПАТ КБ ПРИВАТБАНК є законним представником ПАТ «А-Банк», що передбачено довіреністю № 986 від 25.12.2012р. В платіжному доручені чітко зазначено призначення платежу: за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_3, саме до якої особи подано позов, кошти перераховані до належного адресату.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) доводи апеляційної скарги підтримав.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Житомирської області від 08.12.14р. у даній справі слід скасувати, задоволивши таким чином апеляційну скаргу скаржника, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 8 грудня 2014 року суддею господарського суду Житомирської області Ляхевич А.А. після розгляду позовної заяви і доданих до неї матеріалів за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 56093,11 грн. заявнику було повернуто позовну заяву із додатками на підставі п.4 частини 1 статті 63 ГПК України - суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

До такого висновку суддя прийшов, проаналізувавши платіжне доручення №IHM99B0F6G від 19.02.2014р. Сплата 1827,00 грн. судового збору за таким платіжним документом проведена ПАТ КБ "Приватбанк" (графа "призначення платежу") за позовом до ФОП ОСОБА_3, в той час, як позивачем у даній справі (відповідно до позовної заяви) є публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (скорочена назва - ПАТ "А-Банк").

Оскільки за вказаним вище платіжним дорученням саме ПАТ КБ "Приватбанк" зазначено платником, без посилання на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" діє від імені ПАТ "Акцент-Банк", то у судді були відсутні будь-які підстави вважати платіжне доручення №IHM99B0F6G від 19.02.2014р. належним доказом сплати судового збору за розгляд поданої позовної заяви за позовом ПАТ "Акцент-Банк" до ФОП ОСОБА_3.

Такий висновок судді господарського суду Житомирської області Ляхевич А.А. Рівненський апеляційний господарський суд вважає передчасним та помилковим, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин 1-2 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином процесуальний закон не виключає випадків подання позову в інтересах підприємств та організацій іншою особою та здійснювати представництво інтересів такої особи у судах загальної юрисдикції із повним або вибірковим (частковим) обсягом процесуальних прав та обов'язків.

Як прослідковується із норм частини 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу (ЦК) України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із статтею 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За змістом статті 246 ЦК України:

- Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (редакція на день прийняття ЦК України - 16.01.03р.);

- Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (в редакції Закону України від 15.04.2014 р. N 1206-VII).

Із матеріалів справи вбачається, що у тексті позовної заяви зазначено найменування позивача із вказанням поштових та банківських реквізитів, а також зазначено представника позивача - також із вказанням його повного та скороченого найменування, поштових та контактних реквізитів.

У тексті позовної заяви міститься посилання на представництво інтересів ПАТ "А-Банк" його представником за довіреністю №986 від 25.12.12р. ПАТ КБ "Приватбанк".

У додатках, які додаються до позовної заяви, відображено "6. Копія довіреності №986 від 25.12.2012 року".

Як вбачається із довіреності №986 від 25.12.12р., цією довіреністю, виданою публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва - ПАТ "А-Банк"), уповноважується публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на здійснення дій, пов'язаних із представництвом інтересів А-Банку в судах усіх юрисдикцій з наданням прав, передбачених законодавством для позивача, зокрема, оплачувати судовий збір.

У межах повноважень, визначених довіреністю №986 від 25.12.12р., повірений - ПАТ КБ "Приватбанк" провів оплату судового збору, у розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 1,5 розміри мінімальної заробітної плати від суми позову у 56093,11грн.

Суд апеляційної інстанції перевірив правильність проведеного обрахунку судового збору, ставка якого встановлена пунктом 1 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та порушень в цій частині не виявив.

Щодо порушення порядку сплати судового збору.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" (абзац 2) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Даним Законом не обмежено коло осіб (суб'єктів), які уповноважуються на сплату судового збору за подання позовної заяви (об'єкта справляння судового збору). А у системному зв'язку із частиною другою статті 21 ГПК України - ПАТ КБ "Приватбанк", у межах повноважень, наданих йому довіреністю від 25.12.12р. не порушив ні норми Закону України "Про судовий збір" ні норми ГПК України. При цьому у платіжному дорученні №IHM99B0F6G від 19.02.2014р. у графі "призначення платежу" ідентифіковано за позовом до якого відповідача сплачується судовий збір та суд, який буде розглядати позовні вимоги.

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України "Про судовий збір", і жодним чином не вводить обмеження чи заборону сплати судового збору повіреної особи за довіреністю довірителя.

Рівненський апеляційний господарський суд додатково дослідив розрахунково-банківські реквізити, за яким сплачено судовий збір та які відображені у платіжному дорученні №IHM99B0F6G від 19.02.2014р. і співставив їх із розрахунково-банківськими реквізитами, які зазначені на офіційному сайті господарського суду Житомирської області ВЕБ-порталу "Судова влада України". Розбіжностей не виявлено.

Відтак, на думку Рівненського апеляційного господарського суду, повірений - ПАТ КБ "Приватбанк", у даному випадку, не порушив порядку сплати судового збору при поданні позовної заяви в інтересах довірителя - ПАТ "А-Банк".

У разі виникнення сумніву у судді щодо фактичного надходження суми судового збору на казначейський рахунок УДКСУ у м.Житомирі, в порядку підготовки справи до судового розгляду, суддя не позбавлений права зобов'язати позивача чи самостійно витребувати в органах ДКСУ довідку про надходження та зарахування суми судового збору до Державного бюджету України.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята без врахуванням всіх обставин справи та без дотриманням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Розподіл витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги має бути вирішений судом першої інстанції за результатами прийняття кінцевого процесуального рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" від 22.12.14р. задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2014 року у справі №906/1618/14 скасувати.

Справу №906/1618/14 передати до господарського суду Житомирської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.