Ухвала суду № 42496839, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16155/13-а Головуючий у 1-й інстанції:: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Снорк" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства "Снорк" (далі по тексту - ПП "Снорк") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.03.2013 №0002212206, №0002222206 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) у сумі 101081,56 грн. та 340 грн. штрафу за порушення валютного законодавства відповідно, а також визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 29.08.2013 №229-22 щодо сплати податкового боргу за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2014 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Снорк» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 09.12.2011 №WY20110422SP з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo., Ltd» (Китай), від 20.04.2012 №WY20120420CMC-1 з компанією «FuxinWeiyuanFoodscinceandTechnologyCo., Limited» (Китай) та за контрактом від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditivesCo., LTD.» (Китай), згідно з листами ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 04.12.2012 №С11-0000-130-03/23/304 (вх. ДПІ від 07.12.2012 №59141/10), від 03.01.2013 №Р1-В15/53/05 (вх. ДПІ від 10.01.2013 №922/10), за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2013 №115/22-6/30019749.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94), а саме:

- несвоєчасне надходження товару від компанії «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD» (Китай) у розмірі 10740 дол. США (екв. 85844,82 грн.) за контрактом від 04.06.2009 №09SHL-189;

-несвоєчасне надходження товару від компанії «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo., Ltd» (Китай) у розмірі 34340 дол. США (екв. 274479,62 грн.) за контрактом від 09.12.2011 №WY20110422SP;

- неповернення валютних цінностей у сумі 10740 дол. США за контрактом від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD» (Китай);

- неповернення валютних цінностей у сумі 13940 дол. США (екв. 111422,42 грн.) за контрактом від 09.12.11 №WY20110422SP з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo., Ltd» (Китай);

- неповернення валютних цінностей у сумі 23940 дол. США (екв. 191352,42 грн.) за контрактом від 20.04.2012 №WY20120420CMC-1 з компанією «FuxinWeiyuanFoodscinceandTechnologyCo., Limited» (Китай).

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами і доповненнями) (далі - Декрет №15-93).

Судом встановлено, що на підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 01.03.2013 №0002212206, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 101081,56 грн. за порушення статті 2 Закону №185/94;

- від 01.03.2013 №0002222206, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання у вигляді штрафної санкції на суму 340 грн. за порушення валютного законодавства, а сааме: пункту 1 статті 9 Декрету від 19.02.1993 №15-93.

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін рішеннями Державної податкової служби у м.Києві від 20.05.2013 №217/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 26.06.2013 №5639/6/99-99-10-01-15.

Крім того, як свідчать матеріали даної справи, відповідачем було винесено податкову вимогу від 29.08.2013 №229-22 на загальну суму податкового боргу у розмірі 101421,56 грн. (у т.ч.: 101081,56 грн. - пеня, 340 грн. - штраф).

Приймаючи рішення в частині задоволеного позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.03.2013 №0002212206 в частині нарахування пені в сумі 89560,61 грн., податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 №0002222206 в повному обсязі та вимога від 29.08.2013 №229-22 в частині визначення податкового боргу в сумі 89900,61 грн., у тому числі: 89560,61 грн. - пеня, 340 грн. - штраф, є неправомірними.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з положень частини першої статті 195 КАС України, де передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ураховуючи, що постанова суду першої інстанції позивачем не оскаржується, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом, тобто в частині відмовлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 2 Закону №185/94, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (ч.1). При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений ч.1 цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента (ч.2).

Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону №185/94, порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, для резидентів строк завершення експортно-імпортних операцій за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів, у інакшому випадку слід отримати висновок про продовження строків розрахунку за зовнішньоекономічними операціями. У разі експорту робіт (послуг) відлік 180-денного строку розпочинається з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг), а у разі імпорту робіт (послуг) - з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента.

Аналіз наведених вище положень ст.ст. 1, 2 та ч. 1 ст. 4 Закону №189/94 дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з оплати придбаних товарів, робіт послуг чи поставки товарів на користь резидента, тобто кошти чи товар (роботи, послуги) повинні надійти на територію України.

Перевіркою встановлено та не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, що в період, який перевірявся, позивачем укладено зовнішньоекономічні імпортні контракти, а саме:

- від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD" (Китай) (Продавець), щодо купівлі товару (камедь ксантана);

- від 09.12.2011 №WY20110422SP з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo., Ltd» (Китай) щодо купівлі товару (напівочищеногокаррагинану);

- від 20.04.2012 №WY20120420CMC-1 з компанією «FuxinWeiyuanFoodscinceandTechnologyCo., Limited» (Китай) щодо купівлі товару (карбоксиметицеллюлози).

У пункті 3.1.1 акта перевірки зазначено, що актом попередньої перевірки від 22.10.2012 №883/22-6 встановлено дебіторську заборгованість по контракту від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD» (Китай) у розмірі 21480 дол. США (171689,64 грн.) та нарахована пеня за період з 04.06.2009 по 17.10.2012.

Також, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі за контрактом від 04.06.2009 №09SHL-189 за період з 17.10.2012 по 25.01.2013 встановлено, що імпортний товар відповідно до ВМД від 21.12.2012 №475090 на суму 10740 дол. США (85844,82 грн.) надійшов з порушенням термінів розрахунків статті 2 Закону №185/94.

Таким чином, відповідачем було встановлено, що станом на 01.02.2013 дебіторська заборгованість позивача становить 10740 дол. США (85844,82 грн.). При цьому, висновок Міністерства економіки України на подовження термінів розрахунків за вказаним контрактом позивачем не надано.

Згідно з актом перевірки і додатками 3, 4 до нього, а також згідно з розрахунком грошового зобов'язання, відповідачем здійснено нарахування позивачу пені в сумі 44295,93 грн., у т.ч.: 33479,48 грн. у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості в сумі 21480 дол. США за період з 18.10.2012 по 21.12.2012, а також нарахування пені в сумі 10816,45 грн. у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості в сумі 10740 дол. США за період з 22.12.2012 по 01.02.2013.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості здійснення відповідачем вказаного розрахунку у зв'язку з наступним.

З наявних в справі доказів вбачається, що додатком від 24.10.2011 №05 до контракту від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD» передбачено купівлю-продаж 16 тон камеді ксантана SHL_XG980 загальною вартістю 48320 дол. США.

На виконання вищевказаного додатку позивачем було здійснено передплату на користь Продавця в сумі 57280 дол. США, що зазначено в наданій ним до суду довідці від 25.07.2013 №25/07 про виконання додатку №05 до контракту від 04.06.2009 №09SHL-189 та підтверджується наданими позивачем до суду копіями виписок по рахунку за 06.02.2012, 02.04.2012, 09.04.2012, 12.04.2012, 13.04.2012, 05.09.2012, 21.09.2012, згідно з якими призначення платежу - передплата по додатку №5 до контракту від 04.06.2009 №09SHL-189.

Товар (камедь ксантана) 16 тон вартістю 57280 дол. США надійшов на митну територію України 03.10.2012 і поданий до митного оформлення згідно з ВМД №100190000/2012/784001 від 04.10.2012, що оформлена в режимі ІМ-74 (митний склад). Пізніше цей товар розмитнювався частинами з оформленням ВМД типу ІМ-40, а саме: від 05.10.2012 №475005 на суму 7160 дол. США від 19.10.2012 №475029 на суму 10740 дол. США, від 21.12.2012 №475090 на суму 10740 дол. США, від 07.02.2013 №284727 на суму 7160 дол. США, від 26.02.2013 №284745 на суму 3580 дол. США, від 04.04.2013 №284781 на суму 17900 дол. США, про що зазначено у вищевказаній довідці позивача від 25.07.2013 №25/07.

За твердженням ПП «Снорк», за період, який перевірявся, ним не допущено прострочення надходження продукції після проведення передплати, оскільки товар надійшов на митну територію України 04.10.2012, виходячи з дати оформлення ВМД (типу ІМ-74).

Водночас, на думку податкового органу, позивачем допущено валютні порушення, виходячи з дати оформлення ВМД (типу ІМ-40) та посилаючись на п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 №338/3631 (далі - Інструкція №136).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо помилковості вказаного висновку відповідача, з огляду на таке.

Пунктом 3.3 Інструкції №136 (у чинній на час виникнення спірних відносин редакції) передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування»), а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Протее, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 1 Закону України від 16.04.1991 №959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ), визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у т.ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (абз. 14); момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абз. 38).

Таким чином, законодавцем прямо пов'язано момент здійснення імпорту за зовнішньо-економічними операціями з моментом перетину товаром митного кордону України чи переходу права власності на зазначений товар від продавця (нерезидента) до покупця (резидента).

Статтею 4 Митного кодексу України (2012р.,далі - МК України) визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (п. 4); пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення (п.49).

Як визначено статтею 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до частини першої статті 75 МК України, митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

Статтею 321 МК України визначено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом (ч. 1). У разі ввезення на митну територію України товарів, транспорт-них засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перети-нання ними митного кордону України (ч. 2). Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується - у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (п. 1 ч. 6).

Відповідно до статті 248 МКУкраїни, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у т.ч. за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, ввезення в Україну товару в режимі імпорту та перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення на територію України, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідних документах відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону. При цьому «перетин товаром митного кордону України» збігається із 2переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну».

Наведені положення Законів №185/94-ВР і № 959-ХІІ та МК України, у контексті фактичних обставин цієї адміністративної справи, дають підстави для висновку, що товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України і поданням митному органу відповідної декларації, а не з моменту закінчення митного оформлення в режимі імпорт (ІМ-40). Водночас відповідальність встановлена за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту в строк, передбачений Законом № 185/94-ВР.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 01.07.2009 у справі №21-890во09 та від 22.12.2009 у справі №21-1411во09.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, імпортована позивачем продукція згідно з додатком №05 до контракту від 04.06.2009 №09SHL-189 з компанією «HongkongLuckystarAdditiesCo., LTD» перетнула митний кордон України 03.10.2012, тобто поставка продукції на територію України вартістю 21480 дол. США відбулася в межах 180-денного терміну, встановленого статтею 2 Закону №185/94-ВР, з моменту проведення позивачем авансових платежів 02.04.2012-21.09.2012 і не потребувала висновку Міністерства економіки України, а тому нарахування пені в сумі 44295,93 грн. за період з 18.10.2012 по 21.12.2012 та з 22.12.2012 по 01.02.2013 є безпідставним.

З аналогічних мотивів колегія суддів вважає безпідставним нарахування позивачу пені в сумі 45264,67 грн. по контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01, укладеному з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo.,Ltd» (Китай).

У пункті 3.1.3 акта перевірки зазначено, що на виконання контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01, укладеного з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo.,Ltd"» (Китай) (Продавець) про купівлю напівочищеного каррагинану, позивачем за період з 09.12.2011 по 01.02.2013 здійснено перерахування валютних коштів на користь Продавця в сумі 180740 дол. США (екв. 1444654,82 грн.).

Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі за контрактом від 09.12.2011 №WY20110422SP-01 за період з 09.12.2011 по 25.01.2013 встановлено, що позивач відповідно до вантажних митних декларацій, наведених в додатку №3 до акта перевірки, отримав від компанії «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo.,Ltd» товар на загальну суму 166800 дол. США (1169834,91 грн.), чим порушено вимоги статті 2 Закону №185/94-ВР.

Так, перевіркою встановлено, що станом на 01.02.2013 імпортний позивачем товар на суму 13940 дол. США по контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01 на адресу позивача не надійшов. У зв'язку з чим, як зазначено в акті, дебіторська заборгованість за контрактом від 09.12.2011 №WY20110422SP-01 становить 13940 дол. США (екв.111422,42 грн.). Висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 09.12.2011 №WY20110422SP з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo., Ltd» (Китай) позивачем до перевірки не надано.

Проте, як правильно установлено судом першої інстанції, відповідно до додатку 2 від 01.03.2012 до контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01, укладеного з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo.,Ltd» (Китай), передбачено купівлю-продаж 15 тон напівочищеного каррагинану загальною вартістю 102000 дол. США.

На виконання даного додатку №2 позивачем здійснено передплату на користь Продавця в сумі 102000 дол. США, що зазначено в наданій позивачем до суду довідці від 25.07.2013 №25/07-1 про виконання додатку №2 до контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01 та підтверджується наданими позивачем до суду копіями виписок по рахунку за 23.04.2012, 03.05.2012, 14.05.2012, 22.05.2012, 31.05.2012, 05.06.2012, 06.06.2012, 11.06.2012, 12.06.2012, 14.06.2012, 21.06.2012, згідно з якими призначення платежу - передплата по додатку №2 до контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01.

Товар (напівочищений каррагинан) 15 тон вартістю 102000 дол. США надійшов на митну територію України 30.06.2012 і поданий до митного оформлення згідно ВМД №100190000/2012/783927 від 02.07.2012, що оформлена в режимі ІМ-74 (митний склад). У подальшому цей товар розмитнювався частинами з оформленням ВМД типу ІМ-40, а саме: від 04.07.2012 №466029 на суму 6800 дол. США від 17.07.2012 №466578 на суму 6800 дол. США, від 14.08.2012 №467740 на суму 13600 дол. США, від 04.09.2012 №468634 на суму 6800 дол. США, від 27.09.2012 №469710 на суму 6800 дол. США, від 29.10.2012 №475040 на суму 6800 дол. США, від 28.11.2012 №475072 на суму 6800 дол. США, від 07.12.2012 №475080 на суму 6800 дол. США, від 28.01.2013 №284719 на суму 20400 дол. США, від 12.02.2013 №284730 на суму 20400 дол. США, про що зазначено у вищевказаній довідці позивача від 25.07.2013 №25/07-01.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, імпортована позивачем продукція згідно з додатком №2 до контракту від 09.12.2011 №WY20110422SP-01, укладеного з компанією «ZhejiangTopBiologicalScience&TechnologyCo.,Ltd» перетнула митний кордон України 30.06.2012, тобто поставка продукції на територію України вартістю 102000 дол. США відбулася в межах 180-денного терміну, встановленого статтею 2 Закону №185/94-ВР, з моменту проведення позивачем авансових платежів 23.04.2012-21.06.2012 і не потребувала висновку Міністерства економіки України, а відтак нарахування пені в сумі 45264,67 грн. відповідачем здійснено безпідставно.

З огляду на викладені обставини справи положення норм законодавства України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування податковим органом позивачу пені в сумі 89560,61 грн., а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 01.03.2013 №0002212206 та податкової вимоги від 29.08.2013 №229-22 в цій частині (89560,61 грн.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції щодо правильності декларування ПП «Снорк» валютних цінностей, які знаходяться за кордоном, і безпідставність нарахування штрафних санкцій в сумі 340 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Декрету №15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Так перевіркою вірно було встановлено, що позивачем подана декларація про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту України та знаходяться за її межами, в сумі 45800 дол. США.

Відповідач зазначив в акті перевірки про наявність у позивача дебіторської заборгованості на суму 50 800 дол. США. Проте, зважаючи на помилковість висновків відповідача щодо оцінки моменту поставки продукції на територію України, колегія суддів вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим.

Отже, заперечення відповідача не спростовують доводів позивача і не дають суду підстав для висновку про правильність застосування штрафу.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування позивачу штрафу в сумі 340 грн. за неправильне декларування майна, яке перебуває за межами України, є неправомірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.03.2013 №0002222206.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.