Постанова № 42496764, 14.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року 810/6648/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Київській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління Укртрансінспекції у Київській області (далі-відповідач) про скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки відповідачем порушено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, щодо всебічного, об'єктивного та законного розгляду справи. Із тексту постанови позивачу не зрозуміло за яке правопорушення його притягнуто до відповідальності, не визначено чітко місце проведення перевірки, що ставить під сумнів законність її проведення, оскільки не можливо встановити на якій ділянці проводилася перевірка та чи був належним чином оформлений і затверджений графік проведення перевірки. Просить з цих підстав визнати постанову незаконною та скасувати її.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, адміністративний позов просив задовольнити. Визнав, що на вказаний автомобіль був відсутнім протоколу перевірки та адаптації тахографа, тому можливо і було таке порушення, але стверджує, що постанова підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням процедури.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити. До суду надав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що при проведенні перевірки було виявлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, чим порушено вимоги ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Ця норма Закону передбачає посилання на інші норми законодавства, які в обов'язковому порядку містять вимогу щодо наявності в автомобілі протоколу перевірки та адаптації тахографа. У зв'язку з цим щодо позивача застосовано штраф, передбачений абзацом ІІІ ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Порушення процедури перевірки та прийняття спірного рішення відсутнє, оскільки в акті перевірки чітко вказано місце вчинення правопорушення та його опис по суті (відсутність зазначеного протоколу), а у спірній постанові також вказано місце перевірки та кваліфікацію порушення. Повідомлення про розгляд справи та постанову про застосування санкцій відповідачем було направлено позивачу поштою, при цьому позивач умисно не отримав ці поштові відправлення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 27.01.2014 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області.

Під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача (DAF державний номер (НОМЕР_2) було виявлено порушення чинного законодавства, а саме те, що позивачем надавалися послуги з перевезень вантажу (згідно з ТТН 1ЗКК00000025 від 21.07.2014 - горілчані вироби) без оформлення необхідних документів: протоколу перевірки та адаптації тахографа, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.07.2014 №069405, згідно з яким місце вчинення порушення - « 30 км а\д Суми-Полтава». Як вбачається з акту перевірки, особи, що її проводили, мали завдання на перевірку від 21.07.2014 №010228. Водій транспортного засобу з актом перевірки ознайомився, проте від підписання акту відмовився.

Позивачу 05.08.2014 було направлено засобом поштового зв'язку запрошення про прибуття до відповідача для розгляду справи про адміністративне правопорушення (вих. №4255/07/28-14).

На підставі акту перевірки відповідачем відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій від 18.09.2014 за №034260, якою щодо ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 1700 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом ІІІ частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". У постанові вказано, що порушення вчинено 22.07.2014, місце вчинення - « 30 км а\д Суми-Полтава». Копію цієї постанови супровідним листом від 18.09.2014 №4756/07/28-14 направлено позивачу.

Як встановлено судом шляхом огляду конверта, у подальшому відповідачу поштою повернуто конверт з цим поштовим відправленням з довідкою підприємства поштового зв'язку про те, що причина повернення "за закінченням терміну зберігання".

У судовому засіданні представник позивача не заперечував належність позивачу вказаного автомобіля і відсутність у ньому протоколу перевірки та адаптації тахографа.

До суду ні позивачем, ні відповідачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 затверджено порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, згідно з пунктом 3 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, місті Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 26 цього Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п.27 Порядку).

Згідно з п.29 цього Порядку копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що позивача своєчасно, ще 05.08.2014, було повідомлено відповідачем про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке призначено на 14.08.2014, про що позивачу засобом поштового зв'язку надіслано запрошення. Як встановлено судом, позивач на розгляд справи не прибув.

Крім того, судом встановлено, що за наслідками розгляду справи відповідачем 18.09.2014 винесено постанову про накладення санкції на позивача, яку у той же день (за вимогами Поряду - у триденний строк) надіслано позивачу засобом поштового зв'язку. Як вбачається з конверта, штемпель підприємства поштового зв'язку містить дату 19.09.2014, отже постанова фактично була здана на пошту на наступний день після її винесення, тобто 19.09.2014. При цьому відповідачу повернувся конверт з довідкою про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вказані позивачем процедурні порушення при розгляді справи та винесенні спірної постанови спростовано наявними у справі доказами, які досліджено судом. Так, судом на підставі вищевказаних доказів встановлено, що у спірній постанові вказано як місце вчинення порушення (« 30 км а\д Суми-Полтава»), так і його кваліфікація, в акті перевірки надано детальний опис порушення і також вказано місце його вчинення; особи, що проводили перевірку, мали завдання на перевірку від 21.07.2014 №010228; про проведення розгляду справи про це порушення позивача було своєчасно письмово повідомлено відповідачем та забезпечено його право бути присутнім під час розгляду справи, проте позивач не прибув на розгляд справи; прийняту за наслідками розгляду справи спірну постанову позивачу було направлено відповідачем поштою, проте це відправлення було повернуто відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Отже, суд визнає, що відповідачем дотримано процедуру здійснення державного контролю за додержанням позивачем вимог законодавства та при застосування щодо позивача адміністративно-господарської санкції.

Щодо доведеності факту порушення позивачем законодавства суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Суд зазначає, що під час перевірки встановлено, що позивачем надавалися послуги з перевезень вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачено іншими нормативно-правовими актами, а саме - протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Позивачем не заперечувалось у судовому засіданні, що автомобіль, який було перевірено, обладнаний тахографом, а протокол перевірки та адаптації тахографа на цей транспортний засіб був відсутній.

Отже, відповідно до вищезазначених норм водій цього транспортного засобу повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа транспортного засобу.

Суд зазначає, що позивачем протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу не було пред'явлено під час перевірки, не надано ні до позовної заяви, ні в подальшому на вимогу суду.

Надаючи оцінку цим документам і зазначеним у них обставинах справи, суд визнає, що під час перевірки водієм дійсно не було надано вищезазначеного документа - протоколу перевірки та адаптації тахографа, наявність якого була обов'язковою, а відповідачем правильно встановлено відсутність цього документа, що і зафіксовано в акті перевірки.

Оскільки перевіркою встановлено порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - відсутність обов'язкового документа - протоколу про перевірку та адаптацію тахографа, то суд вважає що наявність факту порушення також доведено, а тому винесення відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарської санкції щодо позивача за вчинення порушення є обґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Твердження позивача про дотримання ним вимог законодавства відповідачем спростовано. З урахуванням наведеного суд не бере їх до уваги, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам та вимогам чинного законодавства.

Суд визнає, що оскаржувану постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, підстави для її скасування відсутні, викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Законом України від 19.09.2013 №590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки позивачем при подачі позовної заяви сплачено неповну частину судового збору (255,78 грн), а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта сума судового збору в розмірі 1571,22 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07354, Київська область, Вишгородський район, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1571 (одну тисячу п'ятсот сімдесят одну) грн 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 січня 2015 р.