Ухвала суду № 42496261, 21.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 876/13591/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Кухтея Р.В.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рембудпостач» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Рембудпостач» (далі - ТОВ «Фірма «Рембудпостач») звернулося до суду з адміністративним позовом, у після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Калуська ОДПІ) від 15.10.2012 року:

№ 000089220, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 469027,00 грн., з яких 362250,00 грн. за основним платежем та 106777,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№000090220, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 114013,00 грн. за основним платежем.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі № 809/1096/13-а позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 000089220 від 15.10.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 456540,00 грн., в тому числі 365250,00 грн. за основним платежем та 91290,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 000090220 від 15.10.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 114 013,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Калуська ОДПІ просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Рембудпостач».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Калуською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Рембудпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 року №1940/220/22191495.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Фірма «Рембудпостач» відобразила в бухгалтерському та податковому обліку операції з ТОВ «Будмонтажресурс» по виконанню договору № 2107/02 від 21.07.2011 року на виконання робіт по установці по виробництву виробів із ПВХ потужністю 20000 т у рік у м. Калуш Івано-Франківської області.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Будмонтажресурс» виписало ТОВ «Рембудпостач» акти виконаних робіт та податкові накладні протягом серпня-вересня 2011 року на загальну суму 1402100,93 грн., у т.ч ПДВ 233683,49 грн.

Вартість послуг по виконанню субпідрядних будівельно-монтажних робіт в сумі 1168417,44 грн. віднесено до складу витрат операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у III кварталі 2011р. в сумі 1168417,44 грн. та ІІ-ІV квартал 2011 року (Декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року та ІІ-ІV квартал 2011 року). Податок на додану вартість у сумі 233683,49 грн. включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ у відповідних звітних періодах.

За результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України по контрагенту ТОВ «Будмонтажресурс» встановлено розбіжності: за серпень 2011 року в сумі 49870 грн. та вересень 2011 року - 30672 грн.

У ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будмонтажресурс» (акт невиїзної документальної перевірки від 03.09.2012р. №964/22-40/31290627) встановлено, що одним із субпідрядників при виконанні будівельно-монтажних робіт на замовлення ТОВ «Будмонтажресурс» було ТОВ «БК «Київбудмонтаж».

Згідно із актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.04.2012 року №961/22- 2/37143832 ТОВ «БК «Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року встановлено відсутність поставок/придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за податковою адресою згідно реєстрації не знаходиться, жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року до перевірки не надано.

Оскільки в ході перевірки ТОВ «БК «Київбудмонтаж», а в подальшому ТОВ «Будмонтажрееурс», встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), надання податкової вигоди покупцям, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), ТОВ «Фірма «Рембудпостач» безпідставно відобразила в податковому обліку операції по придбанню робіт, послуг у ТОВ «Будмонтажрееурс» на суму 387712 грн.

Окрім того, у ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Фірма «Рембудпостач» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» укладено договір про надання послуг спецтехнікою. Відповідно до зазначеного договору ТОВ «Українські торгівельні шляхи» виписало ТОВ «Рембудпостач» акт приймання виконаних робіт № 4 від 31.08.2011 року та податкову накладну № 325 від 31.08.2011 року на загальну суму 129600,90 грн., у т.ч. ПДВ - 21600,15 грн.

Витрати по придбанню у сумі 108000,75 грн. включені до складу валових витрат у грудні 2011 року. ПДВ у сумі 21600,15 грн. включено до складу податкового кредиту в березні 2012 року.

За даними Інформаційно-аналітичної системи ДПА України стан платника ТОВ «Українські торгівельні шляхи» - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

У ході відпрацювання ВПМ Калуської ОДПІ (Службова записка від 17.09.2012 року №496/7/07-30) зазначених операцій (взаєморозрахунків ТОВ «Фірма «Рембудпостач» із ТОВ «Українські торгівельні шляхи») встановлено:

- згідно з відповіддю ДПІ в м. Суми № 5229/7/18-258 від 17.04.2012 року ТОВ «Українські торгівельні шляхи» податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період 2011 року до ДПІ у м. Сумах на подавались;

- Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Сумській області дано відповідь № 10-11/487 від 11.04.2012 року про те, що за ТОВ «Українські торгівельні шляхи» реєстрація об'єктів (основного обладнання, механізмів, приладів для будівельно-монтажних робіт) не проводилась;

- згідно з відповіддю № 374 від 23.04.2012 року державної інспекції сільського господарства в Сумській області за ТОВ «Українські торгівельні шляхи» трактори, тракторні причепи та інша самохідна техніка не зареєстрована;

- комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» надано довідку № б/н від 07.08.2012 року, згідно з якою за ТОВ «Українські торгівельні шляхи» станом на 15.08.2012 року майно не зареєстровано.

На переконання апелянта, вказане свідчить про те, що взаєморозрахунки між ТОВ «Українські торгівельні шляхи» та ТОВ «Фірма «Рембудпостач» не підтверджують факту реальності вчинення господарських операцій; надання послуг екскаватора, бульдозера, ковша.

Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції було допущено арифметичну помилку, оскільки скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 року № 000089220 про збільшення суми і грошового зобов'язання по ПДВ по операціях з ТОВ «Будмонтажресурс» на суму 80 452 грн. основного платежу, однак при його винесенні податковим органом по операціях з ТОВ «Будмонтажресурс» встановлено порушень на суму 77542 грн.

Представник Калуської ОДПІ у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив таку задовольнити у повному обсязі. Одночасно пояснив, що покликання у апеляційній скарзі на допущення судом першої інстанції арифметичної помилки при скасуванні податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 року № 000089220 про збільшення суми і грошового зобов'язання по ПДВ по операціях з ТОВ «Будмонтажресурс» на суму 80 452 грн. основного платежу є помилковим.

Представник позивача ТОВ «Фірма «Рембудпостач» на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фірма «Рембудпостач», суд першої інстанції виходив із того, що у межах основного договору генерального підряду №А201102439 від 20.07.2011 року, укладеного позивачем із ТОВ «Карпатнафтохім», ТОВ «Фірма «Рембудпостач» укладено договір №2107/02 від 21.07.2011 року із ТОВ «Будмонтажресурс», на укладення якого генпідрядник надав письмовий дозвіл від 20.07.2011 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Будмонтажресурс», як субпідрядником, виконано за основними договорами частину робіт, в тому числі із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним.

За результатами виконання робіт між позивачем і ТОВ «Будмонтажресурс» складено і підписано акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року № 02-16-08псуб на суму 557006,69 грн.; за серпень 2011 року № 01-16-08псуб на суму 291762,91 грн.; за вересень 2011 року № 02-16-09 на суму 553331,33 грн., а також відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 до зазначених актів на загальну суму 1402100,93 грн.

За кожним об'ємом робіт ТОВ «Будмонтажресурс» видано податкові накладні № 25 від 31.08.2011 року на суму 557006,69 грн., в т.ч. ПДВ 92 834,45 грн., № 26 від 31.08.2011 року на суму 291762,91 грн., в т.ч. ПДВ 92 834,45 грн., № 36 від 30.09.2011 року на суму 553 331,33 грн., в т.ч. ПДВ 92 221,89 грн.

По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 233683,49 грн. і валові витрати у загальній сумі 1168417,44 грн.

Всі вказані роботи по генеральному договору підряду були передані ТОВ «Карпатнафтохім», про що складені відповідні акти виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року № 02-16-08п на суму 576262,37 грн., за серпень 2011 року № 01-16-09п на суму 329015,23 грн., за вересень 2011 року №02-16-09п на суму 563089,01 грн. та виписані позивачем на зазначені суми податкові накладні № 122 від 31.08.2011 року, № 121 від 31.08.2011 року і № 135 від 30.09.2011 року.

У межах договору субпідряду № 00213-Д11 від 01.04.2011 року по будівництву периметральної огорожі виробництва етилену та поліетилену ТОВ «Карпатнафтохім» в м. Калуші Івано-Франківської області, укладеного позивачем із ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна», ТОВ «Рембудпостач» укладено усний договір із ТОВ «Українські торгівельні шляхи» на використання автотехніки при будівництві.

По факту надання послуг екскаватором, автокраном, автомобілем КрАЗ і бульдозера між позивачем і ТОВ «Українські торгівельні шляхи» складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4 за серпень 2011 року на суму 129600,90 грн.

За виконаний об'єм робіт ТОВ «Українські торгівельні шляхи» видано податкову накладну №325 від 31.08.2011 року на суму 129600,90 грн., в тому числі ПДВ 21600,15 грн.

По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 21600,15 грн. і валові витрати у загальній сумі 108000,75 грн.

Всі вказані роботи автотехніки були включені в роботи перед ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна» і передані останньому, про що складені відповідні акти виконаних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року на суми 60189,30 грн., 411936,94 грн., 107342,32 грн., 376983,79 грн. і 10405,63 грн.

За прийняті роботи позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі, про що свідчать виписки по особовому рахунку фінансових установ та дані оскаржуваного акту перевірки від 28.09.2012 року.

Відповідач не заперечує реальний факт будівельних робіт із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним по спорудженню установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20000 т в рік у м. Калуші Івано-Франківської області, а також використання автотехніки при будівництві периметральної огорожі виробництва етилену та поліетилену ТОВ «Карпатнафтохім» в м. Калуші.

Вказане свідчить про те, що позивачем оприбутковано прийняті роботи, матеріали використанні при будівництві і надані послуги та сформувало податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Щодо доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій із причин відсутності доказів транспортування, які б засвідчували рух матеріалів, які використані при ремонтно-будівельних роботах, а також відсутності даних про базування та розміщення автотехніки, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із договорами субпідряду ремонтно-будівельні роботи виконуються власними силами і засобами субпідрядника. У таких договорах відсутні умови про обов'язок позивача вирішувати питання придбання, транспортування і зберігання будь-яких будівельних матеріалів, обладнання, устаткування, яке встановлено при будівництві, а також вирішувати питання про розміщення транспортних засобів, а отже такий обов'язок наявний у субпідрядників.

Відповідач, припускаючи, що такі матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку, чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили працівників позивача, на пропозицію суду, не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Також відповідачем не надано доказів відсутності можливості у ТОВ «Будмонтажресурс» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» у період серпень-вересень і грудень 2011 року самостійно виконати для позивача здійснений об'єм будівельних робіт і поставки матеріалів, що виключає і спростовує доводи позивача про виконанням таких робіт саме вказаними контрагентами.

Окрім того, у субпідрядника ТОВ «Будмонтажресурс» була наявна відповідна ліцензія на право зайняття господарською діяльність, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури серії АГ №5765494 від 10.05.2011 року та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №209.11.46-45.21.0 від 25.1.2011 року і доказів протиправності отримання зазначеної ліцензії відповідачем на пропозицію суду не надано.

Висновки акту перевірки позивача від 28.09.2012 року зроблені на підставі акту зустрічної перевірки № 964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року по ТОВ «Будмонтажресурс», проведеної ДПІ в Галицькому районі м. Львова, який у свою чергу ґрунтується на даних акту перевірки № 961/22-2/37143832 від 20.04.2012 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо ТОВ «БК «Київбудмонтаж». Основним доводом непідтвердження виконання ТОВ «БК «Київбудмонтаж» робіт для ТОВ «Будмонтажресурс», яке в свою чергу передало їх ТОВ «Фірма «Рембудпостач», є факт незнаходження станом на квітень 2012 року ТОВ «БК «Київбудмонтаж» за податковою адресою реєстрації платника податку. При цьому спірна перевірка позивача була проведена у вересні 2012 року, у ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента у акті перевірки від 28.09.2012 року не міститься, у судовому засіданні не надано.

У акті перевірки № 964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року по ТОВ «Будмонтажресурс», який використано відповідачем, не міститься будь-яких даних про те, що ТОВ «БК «Київбудмонтаж» не могло виконати чи взагалі не виконувало будівельні роботи для ТОВ «Будмонтажресурс», яке у свою чергу передало їх позивачу.

Щодо посилань у акті перевірки позивача від 28.09.2012 року на листи-відповіді КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.08.2012 року, державної інспекції сільського господарства в Сумській області від 23.04.2012 року, Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області від 11.04.2012 року з приводу відсутності зареєстрованих за ТОВ «Українські торгівельні шляхи» будь-якої автомобільної і будівельної техніки, складських і виробничих приміщень, то така інформація надана станом на квітень, серпень і вересень 2012 року, а послуги даний суб'єкт господарювання для позивача надавав у серпні 2011 року і такі відповіді не мають даних щодо відповідної реєстрації рухомого і не рухомого майна станом на серпень 2011 року. До того ж ні відповідач, ні відповідний податковий орган за місцем реєстрації ТОВ «Українські торгівельні шляхи» податковий облік даного контрагента по операціях з позивачем не перевіряв.

Відповідно до вказаних актів встановлено неможливість проведення перевірки контрагента по ланцюгу - ТОВ «БК «Київбудмонтаж» у зв'язку із його відсутністю за адресою реєстрації.

Висновки ДПІ в Галицькому районі м. Львова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і Калуської ОДПІ сформовані виходячи лише із факту незнаходження підприємства за їх юридичною адресою, неотриманням на запити документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначених податкових органів.

Субпідрядники робіт (надання послуг) на час здійснення господарських операцій з позивачем не перебували у процесі припинення і були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що свідчить про те, що у відповідності до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України вони на момент вчинення відповідних правочинів були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Будмонтажресурс», ТОВ «БК «Київбудмонтаж», ТОВ «Українські торгівельні шляхи», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Відповідно до поданих позивачем копій податкових накладних № 25 від 31.08.2011 року, №26 від 31.08.2011 року, №36 від 30.09.2011 року, № 325 від 31.08.2011 року, виписаних ТОВ «Будмонтажресурс» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи», вони підписані та скріплені печаткою продавця і виконавця робіт, містять всі інші необхідні реквізити, які передбачені п. 201.1 статті 201 ПК України.

Господарські операції, що досліджувалися ДПІ в Галицькому районі м. Львова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і ДПІ в м. Сумах, не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають.

Даючи оцінку висновкам податкового органу щодо порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України у господарських відносинах із ПП «ВКФ Західелектрогруп» у грудні 2011 року, суд першої інстанції виходив із того, включення TOB «Фірма «Рембудпостач» спірної податкової накладної до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової декларації за ПДВ за грудень 2011 року (порядковий № 9014218979) є технічною помилкою, яка була самостійно виправлена товариством позивача к реєстрі шляхом застосування методу «сторно», як цього вимагає п. 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1402/18697.

Висновок відповідача про порушення TOB «Фірма «Рембудпостач» вимог ст. 201 ПК України щодо заниження ПДВ в сумі 263108,35 грн. у зв'язку з відсутністю реєстрації податкової накладної №39 від 22.12.2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає фактичним обставинам та є помилковим.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Калуською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт № 1940/220/22191495 від 28.09.2012 року.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, 15.10.2012 року відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення за № 000089220 та за №000090220.

Позивачем оскаржуються висновки та рішення податкового органу лише щодо його господарських відносин із ТОВ «Будмонтажресурс», ТОВ «Українські торгівельні шляхи» і ПП «ВКФ Західелектрогруп».

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору у частині позовних вимог щодо господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Будмонтажресурс» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про їх нереальність (безтоварність), а отже безпідставність відображення у податковому обліку TOB «Фірма «Рембудпостач».

Положеннями п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у межах основного договору генерального підряду №А201102439 від 20.07.2011 року, укладеного позивачем із ТОВ «Карпатнафтохім», ТОВ «Фірма «Рембудпостач» укладено договір №2107/02 від 21.07.2011 року із ТОВ «Будмонтажресурс» з письмового дозволу генпідрядника від 20.07.2011 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Будмонтажресурс», як субпідрядником, виконано за основними договорами частину робіт, в тому числі із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним.

За результатами виконання робіт між позивачем і ТОВ «Будмонтажресурс» складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року № 02-16-08псуб; за серпень 2011 року № 01-16-08псуб; за вересень 2011 року № 02-16-09, а також відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 до зазначених актів на загальну суму 1402100,93 грн. За кожним об'ємом робіт ТОВ «Будмонтажресурс» видано відповідні податкові накладні.

Вказані роботи були передані ТОВ «Карпатнафтохім», про що складені відповідні акти виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року № 02-16-08п, за серпень 2011 року № 01-16-09п, за вересень 2011 року №02-16-09п та виписані позивачем для замовника робіт податкові накладні.

У межах договору субпідряду № 00213-Д11 від 01.04.2011 року по будівництву периметральної огорожі виробництва етилену та поліетилену ТОВ «Карпатнафтохім» в м. Калуші Івано-Франківської області, укладеного позивачем із ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна», ТОВ «Рембудпостач» укладено усний договір із ТОВ «Українські торгівельні шляхи» на використання автотехніки при будівництві.

По факту надання послуг екскаватором, автокраном, автомобілем КрАЗ і бульдозера між позивачем і ТОВ «Українські торгівельні шляхи» складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4 за серпень 2011 року, а також ТОВ «Українські торгівельні шляхи» видано податкову накладну №325 від 31.08.2011 року.

Вказані роботи були включені в роботи перед ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна» і передані йому відповідно до актів виконаних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року.

Зазначені акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні були підписані посадовими особами позивача та ТОВ «Будмонтажресурс» і ТОВ «Українські торгівельні шляхи», а також скріплені відтисками печаток останніх.

За прийняті роботи позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі.

У ТОВ «Будмонтажресурс» була у наявності відповідна ліцензія на право зайняття господарською діяльність, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури серії АГ №5765494 від 10.05.2011 року та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №209.11.46-45.21.0 від 25.1.2011 року.

Окрім того, податковим органом не заперечує факт реального проведення будівельних робіт із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним по спорудженню установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20000 т в рік у м. Калуші Івано-Франківської області, а також використання автотехніки при будівництві периметральної огорожі виробництва етилену та поліетилену ТОВ «Карпатнафтохім» в м. Калуші.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що при укладенні відповідних правочинів позивач не брав на себе зобов'язань по придбанню, транспортуванню і зберіганню будь-яких будівельних матеріалів, обладнання, устаткування, яке встановлено при будівництві, а також вирішенню питання про розміщення транспортних засобів.

На переконання суду апеляційної інстанції, результати зустрічної перевірки контрагента позивача, який на той час виявилися відсутніми за місцем реєстрації, за результатами його податкової звітності та автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути безумовними свідченнями правомірності оспорюваних висновків податкового органу.

Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Покликання податкового органу на відсутність посадових осіб контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність складських приміщень, засобів та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, та вказане не обмежує можливість укладати угоди найму та оренди, залучати до господарської діяльності активи та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання. Сам факт відсутності посадових осіб за юридичною адресою не є безумовною підставою для висновку про те, що суб'єкт господарювання не веде господарської діяльності, а укладені ним угоди є безтоварними.

Щодо доводів апелянта про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у господарській діяльності, ненадання таких документів не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів, укладених позивачем ТОВ «Будмонтажресурс» та ТОВ «Українські торгівельні шляхи» та не довів того, що правочини було вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ і витрат та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України по господарських відносинах із ПП «ВКФ Західелектрогруп» у грудні 2011 року, суд апеляційної інстанції виходить із того, що 01.09.2011 року між ТОВ «Фірма «Рембудпостач» (покупець) та ПП «ВКФ «Західелектрогруп» (постачальник) було укладено договір поставки товару №109/11, предметом якого є електротехнічна продукція.

На виконання умов вказаного договору поставки в грудні 2011 року ПП «ВКФ «Західелектрогруп» поставлено позивачу електротехнічну продукцію згідно з видатковими накладними № 684 від 22.12.2011 року на суму 592 159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98 693,24 грн.; №713 від 22.12.201 1 року на суму 594 251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 041,83 грн.; № 714 від 22.12.2011 року на суму 392239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65 373,28 грн.

При цьому постачальником були виписані і видані позивачу податкові накладні: № 39 від 22.12.2011 року на суму 592159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98 693,24 грн.; № 68 від 22.12.2011 року на суму 594251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99041,83 грн.; № 70 від 22.12.2011 року на суму 392239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65373,28 грн.

Відповідачем не заперечується, що такі видаткові та податкові накладні були надані позивачем у ході перевірки. Разом із тим, видаткової накладної ПП «ВКФ «Західелектрогруп» 22.12.2011 року на суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263108,35 грн., а також податкової накладної № 39 від 22.12.2011 року на суму 1578650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263108,35 грн., яка була зазначена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних до декларації з ПДВ за грудень 2011 року, Калуською ОДПІ під час перевірки виявлено не було.

У матеріалах справи наявний поданий позивачем виправлений реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (сформований 23.01.2012 року), в якому позивач замість помилково внесеної податкової накладної № 39 від 22.12.2011 року на суму 1578650,10 грн., в тому числі ПДВ 263 108,35 грн., зазначено три податкові накладні, що отримані від постачальника в момент поставки товару, а саме: № 39 від 22.12.2011 року на суму 592159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98693,24 грн.; № 68 від 22.12.2011 року на суму 594251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99041,83 грн.; № 70 від 22.12.2011 року на суму 392239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65 373,28 грн.

Відповідачем не надано доказів у підтвердження того, що вказані три податкові накладні не виписувалися постачальником, та що суми ПДВ по них не включені до податкового кредиту позивача, задекларованого у грудні 2011 року.

Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно прийшов до переконання про те, що позивачем було допущено при оформленні реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової декларації за ПДВ за грудень 2011 року (порядковий № 9014218979) технічну помилку, яка була самостійно виправлена товариством шляхом застосування методу «сторно», як цього вимагає п. 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1402/18697.

Відтак слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що сума ПДВ у розмірі 263108,35 грн. віднесена TOB «Фірма «Рембудпостач» до податкового кредиту на підставі трьох податкових накладних № 39, № 68, № 70 від 22 грудня 2012 року, заповнених належним чином у повній відповідності до вимог статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної. Сума ПДВ по кожній із таких накладних становить менше 100000 грн., у зв'язку з чим вони не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 809/1096/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Р.В.Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 23 січня 2015 року.