Постанова № 42496193, 28.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 906/596/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Виговська Є.С.;

від відповідача 1: Глюза А.А.;

від відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1

Товариство з обмеженою відповідальністю "Замкова Гора" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.12.14р. у справі № 906/596/14 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкова гора"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Модерн"

про стягнення 1 087 356,13 грн., розірвання кредитного договору № 010/110/262 від 19.05.08

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15 грудня 2014 року (а.с. 11) в справі № 906/596/14 (за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Замкова Гора» (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Модерн» (надалі - Відповідач 2) про стягнення 1 087 356 грн. 13 коп. та за зустрічним позовом Відповідача 1 до Позивача про розірвання кредитного договору № 010/110/262 від 19 травня 2008 року) відмовлено Відповідачу 1 у задоволенні заяви про роз'яснення рішення господарського суду Житомирської області від 15 липня 2014 року у справі № 906/596/14.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 16-18), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове процесуальне рішення, яким роз'яснити резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 15 липня 2014 року щодо стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості 81 262, 80 доларів США, 28 558, 84 грн., а саме в якій грошовій одиниці рішення підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Відповідач 1 як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що враховуючи положення статті 99 Конституції України, частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України та валютного законодавства України про єдиний законний платіжний засіб, визначено обов'язок до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України - гривня, а якщо ж грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті, то воно обов'язково повинно мати прив'язку до гривні, водночас, як зазначає Відповідач 1 в резолютивній частині рішення зобов'язання виражене в іноземній валюті по кредитному договору № 010/110/262, що суперечить обставинам, викладеним у вступній та мотивувальній частинах рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року (а.с. 15), апеляційну скаргу Відповідача 1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28 січня 2015 року на 15 год. 50 хв..

Позивач та Відповідач 2 не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник Відповідача 2 в судове засідання від 28 січня 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 2 був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30). Причини неявки свого представника суду не повідомив. Жодних клопотань від Відповідача 2 щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження (а.с. 15) відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

У зв'язку з вищеописаним, враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача 2, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 28 січня 2015 року представник Відповідача 1 підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та просить оскаржувану ухвалу скасувати та винести нове процесуальне рішення, котрим роз'яснити резолютивну частину рішення по справі № 906/596/14.

Представник Позивача в судовому засіданні від 28 січня 2015 року заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, та просив ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу Відповідача 1 без задоволення.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 2, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15 липня 2014 року (а.с. 1-5) у справі № 906/596/14 (за позовом Позивач до Відповідач 1 та Відповідач 2 про стягнення 1 087 356 грн. 13 коп. та за зустрічним позовом Відповідача 1 до Позивача про розірвання кредитного договору № 010/110/262 від 19 травня 2008 року) позов Позивача задоволено частково - стягнуто солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача 81262,80 доларів США, 28558,84 грн..Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача 1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 547 грн. 09 коп.; відмовлено в позові в чатсині стягнення 1100 доларів США; припинено провадження у справі в частині стягнення 1000 доларів США та в частині стягнення 11000 грн.; відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

На виконання зазначеного рішення 8 серпня 2014 року видано накази № 906/596/14.

4 грудня 2014 року Відповідач 1, посилаючися на незрозумілість в якій грошовій одиниці з нього має бути проведено стягнення, звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту; про роз'яснення рішення виноситься ухвала; подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Аналогічні приписи містить стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої: у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення; суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Відповідач 1, посилається на те, що в резолютивній частині рішення зобов'язання виражене в іноземній валюті по кредитному договору № 010/110/262, що суперечить обставинам, викладеним у вступній та мотивувальній частинам рішення, а тому Відповідачу 1 є незрозумілим в якій грошовій одиниці рішення підлягає виконанню.

З огляду на що, колегія суду зауважує, що Відповідач 1, зазначаючи в своїй апеляційній скарзі та заяві про суперечність та невідповідність обставин справи саме резолютивній частині рішення, що вже само по собі означає внесення відповідних поправок в рішенні та дослідження фактичних обставин справи, а ніяк не просто роз'яснення рішення суті не зачіпаючи при цьому змісту самого рішення.

При цьому, на переконання колегії суду, роз'яснення рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового рішення, а не засобом дослідження відповідності обставин справи кінцевому результату по справі, висвітленому в резолютивній частині рішення суду.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" зазначено, що: здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду; якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення; роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення по його роз'яснення; в іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення змінено чи скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін, а в решті відмовляє у роз'ясненні; про відмову в роз'ясненні рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена.

Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", роз'яснено, що: відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа; господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції.

В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

В кожному конкретному випадку порядок виконання рішення суду визначається державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

З врахуванням наведеного, колегія суду констатує, що здійснюючи роз'яснення судового рішення у справі, суд тим самим усуває неясності цього судового рішення, а не норм законодавства та фактичні обставини справи, які були застосовані судом при винесенні такого рішення.

Поряд з тим, правове обґрунтування прийняття рішення судом, що зазначається у мотивувальній частині рішення, та правові наслідки, пов'язані з виконанням судового рішення не можуть бути предметом роз'яснення відповідно до вимог статті 89 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснення ж порядку застосування норм законодавства в розумінні статті 89 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з приписів цієї норми, теж не допускається.

Відповідно, з огляду на вимоги, висвітлені в заяві Відповідача 1 про роз'яснення рішення вбачається саме те, що Відповідач 1 порушує питання саме про зміну рішення та внесення до його резолютивної частини нових даних (зазначення суми в гривнях, що еквівалентна сумі, котра стягується в доларах США) та роз'яснення мотивів та обставин прийняття саме такого рішення господарського суду.

При цьому, з огляду на встановлені вище обставини в контексті рішення суду, колегія суду не вбачає неясності та невизначеності у рішенні суду грошових сум, які підлягають стягненню.

Крім того, механізм виконання даного рішення будуть обирати та проводити саме органи виконання і у разі невиконання рішення суду Відповідачем 1 та Відповідачем 2 у добровільному порядку, та вже в разі виникнення труднощів щодо виконання даного рішення відповідні органи виконання не позбавленні в майбутньому звернутися до суду із відповідною заявою про роз'яснення рішення суду.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу апелянта та те, що сума, котра визначена в доларах США (81262,80 доларів США), є сумою, котра підлягає до стягнення саме по договору № 010/110/262 від 19 травня 2008 року, яка і заявлялася Позивачем та сплачувалася частково Відповідачем 1 (як вбачається з рішення суду) саме у даній грошовій одиниці. Що ж стосується іншої суми, котра підлягає стягненню та виражена в гривнях, а саме 28 558 грн. 84 коп., то вона підлягає до стягненню за іншим договором - № 010/110/31 від 24 липня 2008 року.

Окрім того, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне роз'яснити, що доводи Відповідача 1, висвітлені в апеляційній скарзі та заяві могли б слугувати саме підставою для перегляду рішення в апеляційному порядку (щодо встановлення обґрунтованості та підставності обставин справи, висновкам, викладених у рішенні суду), а не підставо для роз'яснення резолютивної частини рішення суду.

З врахуванням усього вищенаведеного, та в правовій площинні того, що колегія суду позбавлена процесуального права в даному випадку здійснювати перегляд законності рішення на підставі поданої заяви, а також враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на те, що господарський суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним роз'ясненням, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної заяви.

З огляду на зазначені правові положення та обставини справи Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Відповідачем 1 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не відповідають положення діючого закондавства та спростовуються усім вищеописаним у даній судовій постанові.

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Відповідно апеляційний господарський суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 1 - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем 1.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 , 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкова гора"

- залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15 грудня 2014 року в справі № 906/596/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Матеріали оскарження ухвали № 906/596/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.