Постанова № 42495034, 27.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № 876/10412/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької районної державної адміністрації Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Луцької РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання неправомірним та скасування розпоряджень Луцької районної державної адміністрації від 16.07.2013 року №191 «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_5» та від 10.07.2013 року №187 «Про створення прийомної сім»ї на базі подружжя ОСОБА_3 та влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_6».

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що в липні 2013 року в неї було відібрано її внуків ОСОБА_6, 2008 р.н., ОСОБА_5, 2010 р.н., та ОСОБА_7, 2011 р.н.. В подальшому, розпорядженням Луцької районної державної адміністрації від 16.07.2013 року №191 встановлено опіку над дитиною ОСОБА_5 та призначено його опікуном ОСОБА_4. Крім того, розпорядженням Луцької районної державної адміністрації від 10.07.2013 року №187 влаштовано до прийомної сім»ї на базі подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дитину - ОСОБА_6. Зазначає, що дії щодо відібрання дітей є неправомірними, оскільки у відповідача не було правових підстав відбирати у неї малолітніх дітей, не було дотримано встановленого чинним законодавством порядку для забезпечення якнайкращих умов для самих дітей щодо їх проживання та виховання, не забезпечено переважне право на передання дітей їй, як рідній бабусі. Додатково зазначає, що при відібранні дітей було застосовано фізичну силу.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено підстав для визнання неправомірними дій відповідача по відібранню малолітніх дітей, поміщенню в лікувальний заклад та зобов»язання повернути їх позивачу для проживання та виховання. Також, суд вважає правомірними, прийнятими відповідно до діючого законодавства з дотриманням принципу верховенств права та в інтересах малолітніх дітей, оспорювані позивачем розпорядження Луцької районної державної адміністрації № 191 від 16 липня 2013 року про встановлення опіки над дитиною ОСОБА_5 та призначення його опікуном ОСОБА_4 та розпорядження Луцької районної державної адміністрації №187 від 10 липня 2013 року про влаштування до прийомної сім»ї на базі подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дитину - ОСОБА_6.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2013 року ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_6, 2008 р.н., ОСОБА_5, 2010 р.н. та ОСОБА_7, 2011 р.н..

Розпорядженням Луцької районної державної адміністрації №161 від 13.06.2013 року малолітнім ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Розпорядженням Луцької районної державної адміністрації №166 від 17 червня 2013 року дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 направлено до Волинського обласного спеціалізованого будинку дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, про що 18 червня 2013 року складено відповідний акт.

В судовому засіданні встановлено, що відібрання малолітніх дітей відбувалось за місцем проживання їх матері, позбавленої батьківських прав на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.04.2013 року, з дотриманням вимог чинного законодавства України. Порушень чинного законодавства України та інтересів малолітніх дітей при відібранні не встановлено. Не знайшло свого підтвердження і застосування фізичної сили як щодо позивача так і до дітей. Не встановлено неправомірності дій відповідача щодо поміщення дітей до лікарняного закладу.

Разом з тим, наведений спір розглянутий та вирішений неповноважним судом, що стверджується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З урахуванням наведеного, оскільки предметом позовних вимог є оскарження рішень Луцької обласної державної адміністрації, то в силу ст. 18 КАС України, цей спір належить до юрисдикції окружного адміністративного суду, а не Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки справа розглянута неповноважним складом суду (тобто, із порушенням правил предметної підсудності), - оскаржуване рішення місцевого загального суду як адміністративного суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено статтею 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Згідно ч. 4 ст. 167 Сімейного кодексу України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Згідно з пунктом 40 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов»язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ від 24.09.2008 року №866 особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім»ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання: заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями); довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку; документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням; копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі); довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних; копію паспорта; висновок про стан здоров»я заявника, складений за формою згідно з додатком 5; довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками; довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника; письмову згоду всіх повнолітніх членів сім»ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім»ю або на власній житловій площі - дитячий будинок сімейного типу, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім»я, по батькові, підпису посадової особи та дати. Строк дії документів, зазначених у цьому пункті, становить дванадцять місяців з дати видачі.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зверталась із заявами про призначення опікуном малолітніх онуків у службу у справах дітей, однак у відповідності до роз»яснень Луцької РДА нею не надано жодного документу з визначеного переліку, які необхідні для встановлення опіки.

Крім того, на момент звернення до служби у справах дітей позивач проживала разом із дочкою, яку позбавлено батьківських прав, а згідно п. 38 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов»язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ від 24.09.2008 року №866, потенційний опікун не може проживати на спільній житловій площі з членами сім»ї, поведінка чи спосіб життя яких може негативно вплинути на дітей.

Статтею 243 Сімейного Кодексу України передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Поняття дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківських прав надано в ст.1 Закону України «Про охорону дитинства». Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв»язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов»язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов»язки, а також діти, розлучені із сім»єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Сімейне виховання є пріоритетною формою виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. У зв»язку з цим, Сімейним кодексом України передбачено створення, зокрема, прийомної сім»ї.

Відповідно до ст. 256-1 СК України прийомна сім»я - сім»я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Розпорядженням Луцької РДА № 191 від 16 липня 2013 року встановлено опіку над дитиною ОСОБА_5 та призначено його опікуном ОСОБА_4.

Також розпорядженням Луцької РДА №187 від 10 липня 2013 року влаштовано до прийомної сім»ї на базі подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дитину - ОСОБА_6.

Судом встановлено, що потенційний опікун та потенційна прийомна сім»я, у які влаштовано дітей, перебували на обліку у службі у справах дітей та мали належний пакет документів, що визначений Порядком та Положенням про прийомну сім»ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 року №565.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що розпорядження Луцької районної державної адміністрації від 16.07.2013 року №191 «Про встановлення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_5» та від 10.07.2013 року №187 «Про створення прийомної сім»ї на базі подружжя ОСОБА_3 та влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_6» є правомірними та підстав для їх скасування не знаходить.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому в задоволенні такого слід відмовити.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про розгляд справи неповноважним судом, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову із вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2014 року у справі № 161/12382/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький