Постанова № 42494029, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/20339/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від прокуратури Греськів І.І. - посв. від 05.09.2012 р.

від позивача Кондратюка А.В. - дов. №22/10-3 від 22.10.2014 р.

від відповідача Ханович К.В. - дов. №427/03 від 22.08.2014 р.

від третьої особи-1 Білобловського С.В. - дов. №22-10/14юр від 22.10.2014 р.

від третьої особи-2 Цуканової С.Г. - дов. №09-8839/14 від 03.10.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги 1) прокурора Солом'янського району міста Києва

2) Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 24.11.2014 р. (суддя Гумега О.В.)

у справі №910/20339/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод

радіоапаратури» (далі - ПрАТ «Завод радіоапаратури»)

до Публічного акціонерного товариства

«Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача CІНТАЛЬМО ХОЛДІНГЗ ЛТД. (CYNTALMO

HOLDINGS LTD) (далі - третя особа-1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

(далі - третя особа-2, Фонд)

за участю прокуратури Солом'янського району міста Києва

про визнання припиненими зобов'язань за кредитним

договором №26-06V/Ю від 15.11.2006 р. та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 599 755,31 дол. США, про визнання припиненим іпотечного договору від 15.11.2006 р. та додаткових угод до нього №1 від 04.03.2010 р., №2 від 26.01.2011 р., №3 від 13.01.2012 р., №4 від 12.12.2012 р., №5 від 29.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/20339/14 позов задоволено повністю: визнано припиненими з 08.08.2014 р. зобов'язання ПрАТ «Завод радіоапаратури» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за кредитним договором №26-06V/Ю від 15.11.2006 р. (далі - Кредитний договір) та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 599 755,31 дол. США; визнано припиненим з 08.08.2014 р. іпотечний договір від 15.11.2006 р., який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрований в реєстрі за №8653 (далі - Іпотечний договір) та додаткові угоди до нього №1 від 04.03.2010 р., №2 від 26.01.2011 р., №3 від 13.01.2012 р., №4 від 12.12.2012 р., №5 від 29.07.2013 р.; стягнуто з ПАТ «Брокбізнесбанк» на користь ПрАТ «Завод радіоапаратури» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 436,00 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, прокурор Солом'янського району міста Києва оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю цих обставин, невідповідністю висновків суду обставинам справи. За твердженнями прокурора висновки місцевого суду про те, що зобов'язання за Кредитним договором підлягають припиненню на підставі ст. 606 ЦК України та ст. 204 ГК України, що в свою чергу припиняє й забезпечувальні зобов'язання, є помилковими. Судом невірно застосовано до спірних правовідносин вимоги згаданих норм закону та приписи ст.ст. 36, 51, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», всупереч положенням ст. 4-2 ГПК України надано перевагу доводам позивача та безпідставно припинено різні та незалежні один від одного зобов'язання тощо.

ПАТ «Брокбізнесбанк» також оскаржило це рішення, просило його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що згадане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки якого не відповідають обставинам справи. За твердженнями скаржника до правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, що здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому цим Законом порядку, з дотриманням принципів передбаченої ст. 52 цього Закону черговості, відповідно до яких найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом. Згаданим Законом не встановлено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі, як і не передбачено способу задоволення таких вимог шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. апеляційні скарги прокурора Солом'янського району міста Києва та ПАТ «Брокбізнесбанк» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 20.01.2015 року.

20.01.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Фонду про залучення його в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Мотивуючи вплив оскарженого рішення на його права та обов'язки зазначив, що існують ризики протиправного виведення активів ПАТ «Брокбізнесбанк», що призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси й може стати підставою для порушення прав вкладників на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, видатків з Державного бюджету України й необґрунтованого навантаження на Фонд тощо.

В судове засідання 20.01.2015 р. з'явилися представники сторін, прокуратури, третьої особи-1 та Фонду. Представники позивача та третьої особи-1 заперечили проти заяви Фонду, просили відмовити в її задоволенні, натомість представники прокуратури та відповідача її підтримали, просили задовольнити.

На підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених розділом ХІІ ГПК України особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» (п. 8) визначено, що норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у ст. 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши заяву Фонду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника заслуговують на увагу, адже оскаржене рішення може вплинути на його права або обов'язки щодо відповідача, а відтак вважав за необхідне залучити Фонд до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники прокуратури та відповідача в судовому засіданні 20.01.2015 р. доводи апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи-1 доводи апеляційних скарг заперечили, просили не брати їх до уваги, обидві скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Представник третьої особи-2 заявив клопотання про перенесення розгляду справи, яке мотивував необхідністю надання додаткових письмових пояснень. Клопотання апеляційним господарським судом задоволено та оголошено перерву в судовому засіданні на 26.01.2015 року.

23.01.2015 р. на адресу Київського апеляційного господарського суду від Фонду надійшов відзив на апеляційні скарги, яким Фонд їх підтримав, просив задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.01.2015 р. представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-1 підтримали надані в попередньому засіданні пояснення, додаткових пояснень та доказів від цих учасників судового процесу не надійшло.

Представник третьої особи-2 підтримав пояснення, викладені у відзиві Фонду на апеляційні скарги, просив скарги задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарги прокурора Солом'янського району міста Києва та ПАТ «Брокбізнесбанк» не підлягають задоволенню.

Так, ПрАТ «Завод радіоапаратури» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання припиненими з 08.08.2014 р. в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язань ПрАТ «Завод радіоапаратури» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за Кредитним договором та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 599 755,31 дол. США, а також про визнання припиненим з 08.08.2014 р. Іпотечного договору та додаткових угод до нього №1 від 04.03.2010 р., №2 від 26.01.2011 р., №3 від 13.01.2012 р., №4 від 12.12.2012 р. та №5 від 29.07.2013 року.

Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 598, 606 ЦК України та ст. 204 ГК України обґрунтовано тим, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відбулось поєднання в грошовому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі - в особі позивача, що на підставі ст. 606 ЦК України є підставою для припинення цього зобов'язання тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про задоволення позову.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що позивач є боржником відповідача за грошовими зобов'язаннями на суму 599 755,31 дол. США, а відповідач, у свою чергу, є боржником позивача за грошовими зобов'язаннями на таку ж суму, тому в правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем, відбулося поєднання боржника і кредитора в одній особі - в особі позивача, що є підставою для припинення грошового зобов'язання за Кредитним договором на підставі ст. 606 ЦК України. Оскільки зобов'язання позивача перед відповідачем за Кредитним договором (основне зобов'язання) судом визнано припиненим, місцевий суд вважав за необхідне припинити й зобов'язання за Іпотечним договором разом з додатковими угодами до нього, відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 15.11.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «Завод радіоапаратури», яке змінило найменування на ПрАТ «Завод радіоапаратури» (позичальником), та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», який перейменований в ПАТ «Брокбізнесбанк» (банком), укладено Кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позивачу мультивалютну відкличну кредитну лінію в розмірі еквівалентному 6 000 000,00 дол. США на строк з 15.11.2006 р. по 17.11.2009 р. зі сплатою 17% річних у гривні та 12% річних у валюті для поповнення обігових коштів.

В подальшому між сторонами Кредитного договору неодноразово укладалися додаткові угоди до нього, якими підтверджено факт надання кредитних траншів позивачу в межах відкритої кредитної лінії, а також змінювався термін користування коштами тощо.

Так, на підставі додаткової угоди №33 від 29.07.2013 р. до Кредитного договору сторони погодили нові ліміти мультивалютної відновлювальної та відкличної кредитної лінії, а саме - 992 555,23 дол. США та 8 000 000,00 грн., встановили строк повернення коштів - 13.12.2018 р. та визначили процентну ставку 10,6% річних за зобов'язаннями в валюті та 23% річних за зобов'язаннями у гривні.

В порядку забезпечення виконання Кредитного договору, між відповідачем (іпотекодержателем) та позивачем (іпотекодавцем) 15.11.2006 р. укладено Іпотечний договір, за умовами п. 1.1 якого позивач як іпотекодавець з метою забезпечення основного зобов'язання за Кредитним договором передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки - майновий комплекс загальною площею 8 419,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мішина Михайла, 3 та земельну ділянку площею 0,7280 га, на якій розташовано майновий комплекс.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до Іпотечного договору: №1 від 04.03.2010 р.; №2 від 26.01.2011 р.; №3 від 13.01.2012 р.; №4 від 12.12.2012 р.; №5 від 29.07.2013 р., якими, зокрема, змінювались значення та тлумачення терміну «основне зобов'язання», що випливає з умов Кредитного договору.

Як встановлено місцевим судом, станом на 08.08.2014 р. залишок несплаченої заборгованості позивача перед відповідачем становив 599 755,31 дол. США, а відтак позивач є боржником перед відповідачем за грошовими зобов'язаннями по Кредитному договору на цю суму.

Судом першої інстанції також встановлено, що 22.11.2010 р. між відповідачем та третьою особою-1 укладено Договір банківського вкладу №13-11-2010, за умовами якого та додаткових угод до нього третя особа-1 розмістила на вкладному (депозитному) рахунку грошові кошти у розмірі 10 000 000,00 дол. США (банківський вклад). Загальна сума депозитного вкладу третьої особи-1 з нарахованими відповідачем процентами станом на 06.08.2014 р. становить 10 102 698,63 дол. США.

10.06.2014 р. Правлінням Національного банку України винесено постанову №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», 11.06.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, 09.07.2014 р. третя особа-1 на підставі та в порядку Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» звернулась до відповідача із заявою про задоволення вимог кредитора.

06.08.2014 р. між третьою особою-1 як цедентом, та позивачем як цесіонарієм, укладено Договір відступлення права вимоги №6, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого третя особа-1 відступила право вимоги до відповідача за Договором банківського вкладу №13-11-2010 від 22.11.2010 р. на суму 574 421,46 дол. США, таким чином позивач набув право вимоги до відповідача саме на цю суму.

Крім цього, місцевим судом встановлено, що станом на 08.08.2014 р. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість на підставі Договору оренди нежилого приміщення №30-0413/1 від 30.04.2014 р., укладеного між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем), на суму 256 668,60 грн., що еквівалентно 22 067,18 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 11.06.2014 р., а також заборгованість по грошовим залишкам на рахунку позивача №260040264100, відкритому відповідачем на підставі Договору №2641 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування Тарифний план «Економ» від 04.11.2013 р. на суму 37 995,47 грн., що станом на 11.06.2014 р. в еквіваленті за курсом НБУ становить 3 266,67 дол. США.

Таким чином, за Договором відступлення права вимоги №6 від 06.08.2014 р. ПрАТ «Завод радіоапаратури» стало кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» за грошовими зобов'язаннями на суму 599 755,31 дол. США (574 421,46 дол. США + 22 067,18 дол. США + 3 266,67,50 дол. США), одночасно ПрАТ «Завод радіоапаратури» є боржником ПАТ «Брокбізнесбанк» за Кредитним договором, тобто в правовідносинах, які виникли між сторонами, відбулося поєднання боржника і кредитора грошового зобов'язання ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі ПрАТ «Завод радіоапаратури».

11.08.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву про припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі №69 від 11.08.2014 р. (підтверджується фіскальним чеком № 2444 від 11.08.2014 р. та описом вкладення у цінний лист від 11.08.2014 р.). Поштове відправлення із згаданою заявою про припинення зобов'язань було вручене відповідачу 13.08.2014 р. (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

У відповідності до ст. 606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Аналогічні положення містять й приписи ч. 2 ст. 204 ГК України, згідно якої господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі.

З огляду на наведене та те, що законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання, зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань; в розумінні ст. 606 ЦК України внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі припиняється саме зобов'язання, а не правочин, апеляційний господарський суд вважав посилання скаржників в апеляційних скаргах на неправильне застосування судом вищенаведених норм матеріального права такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ПрАТ «Завод радіоапаратури» укладено правочини, які передбачають зобов'язання один щодо одного, а саме грошові зобов'язання, які підлягають припиненню в зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі. Оскільки ПрАТ «Завод радіоапаратури» є по відношенню до ПАТ «Брокбізнесбанк» як боржником (за Кредитним договором), так і кредитором (за Договором відступлення права вимоги), Кредитний договір припиняється в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Доводи апелянтів про те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі не заслуговують на увагу, адже припинення зобов'язання як самостійна правова підстава та самостійний інститут (ст. 606 ЦК України) не залежить від встановленої положеннями цього Закону черговості задоволення вимог кредиторів. Крім цього, згаданий Закон як спеціальний закон, що визначає процедуру ліквідації банків, не містить заборони на припинення зобов'язань в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора банку в одній особі на стадії ліквідації банку.

Твердження скаржників щодо того, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено способу задоволення вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними, оскільки взаємовідносини позивача і відповідача не підпадають під кваліфікацію «зустрічних однорідних вимог» за приписами ст. 601 ЦК України, адже згадана норма закону передбачає припинення зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання припиненими з 08.08.2014 р. в зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язань ПрАТ «Завод радіоапаратури» перед ПАТ «Брокбізнесбанк» за Кредитним договором та додатковими угодами до нього в частині заборгованості за кредитом в розмірі 599 755,31 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що зобов'язання позивача перед відповідачем за Кредитним договором (основне зобов'язання) судом визнано припиненим з 08.08.2014 р., припиняється і зобов'язання за Іпотечним договором разом з додатковими угодами до нього, оскільки на підставі п. 10.3 Іпотечного договору він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем (позивачем) основного зобов'язання за Кредитним договором.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті апеляційних скарг, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора Солом'янського району міста Києва та Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/20339/14 - без змін.

Матеріали справи №910/20339/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун