Постанова № 42493904, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року Справа № 904/7929/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Валяр М.Г.,

представники сторін:

від позивача: Шляєв І.В., представник, довіреність № 3 від 05.01.2015 року;

від відповідача: Кушнаренко О.М., представник, довіреність № б/н від 29.05.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 року у справі №904/7929/14

за позовом приватного науково-виробничого підприємства "Елеком", м.Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення 159 740 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року приватне науково-виробниче підприємство "Елеком" (надалі - ПНВП "Елеком") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (надалі - ТОВ "Вільногірське скло") на свою користь 146 167 грн. 52 коп. заборгованості, 9 749 грн. 88 коп. пені, 3 823 грн. 39 коп. 3% річних, 22 948 грн. 25 коп. інфляційних втрат та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 року у справі №904/7929/14 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково; з ТОВ "Вільногірське скло" на користь ПНВП "Елеком" стягнуто 146 167 грн. 52 коп. заборгованості за отриману продукцію, 9 496 грн. 24 коп. пені, 3 823 грн. 39 коп. 3% річних, 22 948 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 3 648 грн. 66 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в частині стягнення 9 496 грн. 24 коп. пені, 3 823 грн. 39 коп. 3% річних, 22 948 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 3 648 грн. 66 коп. судового збору його скасувати, прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

Апелянт суму основного боргу визнає, але вважає її такою, що виникла за межами договору, на який послався позивач як на підставу пред'явленого позову.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношен-ня, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодек-су України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Між ПНВП "Елеком" (продавець) та ТОВ "Вільногірське скло" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №0103/1 від 01.03.2012 року (надалі - договір), за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію.

Найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, строки та порядок оплати вказуються в узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору або рахунках (п.1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата, вказана у накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Ціни на товар вказуються в специфікаціях або рахунках і визначаються у національній валюті України. Загальна сума договору на момент укладання договору складає 600 000 грн., в тому числі НДС 20%, який складає 100 000 грн. Вказана сума може бути скоригована за узгодженням сторін у зв'язку зі зміною цін або обсягів поставки (п. 3.2 договору).

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 25 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно видаткової накладної. Інші умови можливі лише по узгодженню сторін та викладаються в додаткових угодах до договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 146 883 грн. 72 коп., що підтверджується видатковими накладними №Э0621-3 від 21.06.2013 року на суму 133 340 грн., №Э0702-7 від 02.07.2013 року на суму 8 489 грн. 38 коп., №Э0708-10 від 08.07.2013 року на суму 890 грн. 40 коп., №Э0712-7 від 12.07.2013 року на суму 724 грн. 80 коп., №Э1031-3 від 31.10.2013 року на суму 3 439 грн. 14 коп.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг в сумі 146 167 грн. 52 коп., який відповідачем не сплачений (відповідних доказів суду не подано), тому колегія суддів вважає, що він має бути стягнутий з останнього в судовому порядку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.2 договору у випадку узгодження поставки товару на умовах відстрочки платежу покупець за несвоєчасну оплату товару оплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем пред'явлено до стягнення 9 749 грн. 88 коп. пені, яка нарахована за період з 17.06.2013 року по 26.05.2014 року по кожній видатковій накладній окремо; 3 823 грн. 39 коп. 3% річних, нарахованих за період: з 25.11.2013 року по 10.10.2014 року та 22 948 грн. 25 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період: грудень 2013 року - вересень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків у заявленому розмірі; пені - частково, в сумі 9 496 грн. 24 коп., оскільки позивачем допущено помилки при її нарахуванні.

Посилання апелянта на те, що спірна поставка товару є позадоговірною колегією суддів до уваги не приймається, оскільки у видаткових накладних №Э0621-3 від 21.06.2013 року, №Э0702-7 від 02.07.2013 року, №Э0708-10 від 08.07.2013 року, №Э0712-7 від 12.07.2013 року, №Э1031-3 від 31.10.2013 року є посилання на договір №0103/1 від 01.03.2012 року.

Безпідставним також є твердження апелянта з приводу того, що за вищезазначеними накладними не складались специфікації до договору, специфікації №27 від 28.05.2013 року, №33 від 02.07.2013 року, №34 від 08.07.2013 року, №45 від 31.10.2013 року до договору долучені до матеріалів справи (а.с.83-86).

Враховуючи вищезазначені умови договору та обставини справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм діючого законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2014 року у справі №904/7929/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарже-на в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П.Широбокова

(Повний текст постанови складено 29.01.2015 року).