Рішення № 42493454, 19.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25213/14 19.01.15

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"про відшкодування шкоди в розмірі 43149,63 грн.Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Бабак Б.С. довіреність №28/02/14-2 від 28.10.2014;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди в розмірі 43149,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №9830 від 06.03.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2014 порушено провадження у справі №910/25213/14 та призначено до розгляду.

12.01.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що його страхувальник не повідомив про страховий випадок у встановлені законодавством строки та, крім того, не сплатив страховий платіж за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що оформлений полісом серії АІ №0516315, у зв'язку з чим, вказаний договір не набрав чинності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 19.01.2015.

16.01.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав заперечення на відзив, в якому вказав, що відповідно до п. 10 полісу серії АІ №0516315 страховий платіж був сплачений 10.04.2014, а в графі строку дії договору вказано, що він набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, тобто з 10.04.2014. До того ж, неповідомлення страхувальником ПрАТ "Страхова компанія "Нова" про факт ДТП не є підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки це лише надає відповідачу право звернутися із регресної вимогою до свого страхувальника.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні 19.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 між позивачем, як страховиком та ПрАТ "Полімпекс", як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №9830, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 06.03.2014 по 05.06.2014.

31.05.2014 о 21 год. 50 хв. в м. Полтава по вул. Зінківська від вул. Медична в напрямку вул. 9 січня, відбулась ДТП за участі застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ та автомобіля марки "ИЖ" реєстраційний номер ВІ3869ВТ, а саме: водій Никоненко В.А. на перехресті з вул. Шв. Могила виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ під керуванням водія Головко Н.В., який рухався в попутному напрямку спереду та виконував лівий поворот, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Никоненко В.А. пунктів 10.1, 14.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9394011.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.06.2014 у справі №554/7634/14-п встановлено порушення Никоненко В.А. пунктів 10.1, 14.6 Правил дорожнього руху України, Никоненко Віталія Анатолійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

02.06.2014 власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, звернувся до позивача із заявою про страховий випадок за договором №9830 від 06.03.2014, в якій просив перерахувати страхове відшкодування при визнанні події страховим випадком, на рахунок СТО.

Згідно рахунку на оплату №0000004312 від 16.06.2014 виставленого власнику застрахованого автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар Лайн" вартість ремонтних робіт автомобіля склала 44149,63 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу №65/06/14 від 23.06.2014, складеного оцінювачем Швацьким Віталієм Миколайовичем (свідоцтво оцінювача МФ №6035 від 24.05.2008), вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ в результаті його пошкодження при ДТП складає 44176,86 грн.

18.06.2014 позивачем був складений та підписаний страховий акт №8597.05.14 аванс, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 35319,70 грн.

23.06.2014 позивачем був складений та підписаний страховий акт №8597.05.14 доплата, відповідно до якого розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 44149,63 грн., в зв'язку з чим призначено доплату страхового відшкодування в розмірі 8829,93 грн.

На підставі складених страхових актів №8597.05.14 аванс та №8597.05.14 доплата, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №9830 від 06.03.2014, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 44149,63 грн. на рахунок СТО ТОВ "Компанія "Стар Лайн", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1412 від 18.06.2014 та №1462 від 23.06.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "ИЖ" реєстраційний номер ВІ3869ВТ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, належить Никоненко Віталію Анатолійовичу та знаходився під його керуванням.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Никоненко В.А. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ИЖ" реєстраційний номер ВІ3869ВТ, відшкодовується Никоненко В.А. як власником цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно-правова відповідальність Никоненко В.А., як власника автомобіля "ИЖ" реєстраційний номер ВІ3869ВТ, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" згідно із полісом серії АІ №0516315 строк дії якого з 10.04.2014 по 09.04.2015, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АІ №0516315) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВІ4244ВЕ, з урахуванням зносу становить 44176,86 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування (в порядку регресу) №1288 від 11.09.2014 з проханням відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 44149,63 грн.

Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АІ №0516315 розміри лімітів відповідальності та франшизи (1000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 43149,63 грн. (44149,63 грн. (сума страхового відшкодування) - 1000,00 грн. (франшиза) = 43149,63 грн.).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст.ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи про те, що договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що оформлений полісом серії АІ №0516315 не набрав чинності в зв'язку з несплатою страхового платежу страхувальником, не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

За приписами ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

При цьому, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

З аналізу наведених норм права вбачається, що договір страхування набирає чинності з дати внесення першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, в п. 3 полісу серії АІ №0516315 сторони визначили, що договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, тобто з 15 годин 15 хвилин 10.04.2014 по 09.04.2015 включно, а відповідно, був чинним на момент настання ДТП.

До того ж в пункті 10 зазначеного полісу зазначено, що страховий платіж в розмірі 254,59 грн. сплачений страхувальником о 15 год. 15 хв. 10.04.2014.

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АІ №0516315 і ДТП, що сталася 31.05.2014, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також не приймаються судом до уваги і доводи відповідача про те, що оскільки його не було повідомлено про ДТП за участю застрахованого автомобіля, у відповідності до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у нього відсутній обов'язок перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Так, згідно з п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) водій транспортного засобу зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

При цьому, зазначена норма Закону не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У статті 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від обов'язку виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до свого страхувальника, в порядку ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.01.2012 у справі № 23/106.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (36000, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 47, ідентифікаційний код 13934129) суму страхового відшкодування у розмірі 43149 (сорок три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 63 коп. та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015.

Суддя Т.В. Васильченко