Постанова № 42492225, 20.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м.Київ 810/6042/14

18:28

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.

представників сторін:

від позивача - Опарін О.Л.,

від відповідача - Чех А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Трейд»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з Обмеженою відповідальністю «Модус Трейд» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0001712202, № 0001722202, № 0001692202, та від 07.05.2014 року № 0011131702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, а податкові зобов'язання підприємству нараховано необгрунтовано.

Як стверджує позивач, господарські операції з контрагентами-постачальниками, а саме ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», та ТОВ «Сфера-Град» мали реальний характер - товар реалізований у повному обсязі і оплачений позивачем. Реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Зауважив, що підприємством також правомірно включено до фінансових витрат відсотки за користування кредитними коштами наданими ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", оскільки вони були використані ТОВ «Модус Трейд» виключно у господарській діяльності.

Крім того, позивач вважає помилковим висновок податкового органу про те, що особи, які надавали ТОВ «Модус Трейд» представницько-консультативні послуги на підставі договорів є фізичними особами підприємцями, у зв'язку із чим відповідач не мав належних підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами.

За наведених обставин, висновки викладені в Акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні заперечував проти позову та зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентами не мають реального характеру, оскільки під час перевірки податковим органом не встановлено реальних ланцюгів товарно-грошових потоків та джерел походження товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», та ТОВ «Сфера-Град», які були постачальниками позивача у перевіряємий період. Крім того, позивачем не було надано доказів в підтвердження транспортування товарів від постачальників, а саме журнал виданих довіреностей та товарно-транспортної документації. Представник відповідача також зазначив, що отримані позивачем кредитні кошти не в повному обсязі використовувались в господарській діяльності, а були передані в рахунок поворотної фінансової допомоги, при цьому відсотки за кредитом відображались в складі витрат, що приймають участь в у визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. ТОВ «Модус Трейд» завищенно також податковий кредит за рахунок включення сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Гарант Торг Інвест», оскільки останнім не було задекларовано сум ПДВ по взаємовідносинах з позивачем в березні 2013 року.

Крім того, внаслідок не надання позивачем під час перевірки свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв про сплату єдиного податку та документів про сплату податку з доходів фізичних осіб або сплату єдиного податку відносно осіб, що надавали послуги ТОВ «Модус Трейд» посадові особи Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області правомірно дійшли висновку, що позивачем не утримано та не перераховано до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб за І квартал 2013 року. Таким чином, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення рішення прийняті податковим органом правомірно і у відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у період з 26.04.2012 року по 31.12.2013 року ТОВ «Модус Трейд» проводило господарську діяльність з ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», та з ТОВ «Сфера-Град».

ТОВ «Модус Трейд» було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Группа НЖК» від 01.04.2013 № 01/04/13, з ТОВ «Ресцентр» від 01.06.2013 № 01/06/13, з ТОВ «Фірма Практік» від 18.02.2013 № 18/02/13 та ТОВ «Сфера-Град» від 01.11.2013 №01/11/13. Предметом зазначених договорів є поставка товару, асортимент, номенклатура кількість і вартість якого визначається в товарних накладних або специфікаціях на передачу конкретної партії товару.

За результатами виконання даних договорів складено видаткові і податкові накладні.

Суми коштів, які пов'язані з виконанням даних договорів позивачем включено до витрат відповідних періодів та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Модус Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2012 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено Акт від 16.04.2014 року № 895/22-00/38085616 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2060551,00 грн., у тому числі по періодам:

- лютий 2013 - 25493,00 грн.,

- березень 2013 - 225865,00 грн.,

- квітень 2013 - 496118,00 грн.,

- травень 2013 - 131902,00 грн.,

- червень 2013 - 291035,00 грн.,

- липень 2013 - 80835,00 грн.,

- грудень 2013 - 580603,00 грн.;

пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8, пункту 138.10.5 статті 138, пункту 139.1.9 та пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 77086, 00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 1837588,00 грн.;

пункту 168.1.1, пункту 168.1, пункту 168.1.2. статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Модус Трейд» не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року в сумі 4252,50 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що ним було отримано такі акти перевірок.

Від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшов Акт від 18.11.2013 року №454/05-64-15-01 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Группа НЖК» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Галам» та ТОВ «Будконструкція-2012» за квітень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

На дату виписки Акта перевірки стан підприємства « 14» - визнано банкрутом.

З аналізу податкової звітності за квітень 2013 року вбачається, ТОВ «Группа НЖК» формувало податковий кредит контрагентам-покупцям у вказаний період за рахунок операцій з ТОВ «Галам», ТОВ Будконструкція-2012» та ТОВ «Горизонталь Артпелес».

Відповідно до Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 229/26-55-22-07 від 10.07.2013 року, формування податкового кредиту ТОВ «Галам» по операціям з ТОВ «Група НЖК» - не підтверджено. Стан платника податків ТОВ «Горизонталь Артпелес» - 8 - відсутній за місцезнаходженням.

Згідно матеріалів отриманих від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва, а саме висновку № 1491 встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Горизонталь Артпелес».

Актом від 13.02.2014 року № 488/26-55-22-07/38239950 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будконструкція-2012» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року» визначено, що підприємство не звітує про наявність основних засобів, а також про наявність найманих працівників. Інформація про наявність отриманих ліцензій на здійснення основного виду діяльності - відсутня. Таким чином, об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям - відсутні. Реальність вчинення ТОВ «Будконструкція-2012» господарських операцій з придбання та продажу товарів (послуг) - не підтверджена.

Документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності у ТОВ «Группа НЖК» на час проведення перевірки були відсутні.

Згідно звіту форми 1-ДФ за квітень 2013 року загальна кількість працюючих на підприємстві склала 1 особа, яка враховуючи задеклароні дохди від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи.

За результатами перевірки посадові особи ДПІ у Київському районі м. Донецька дійшли висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «Группа НЖК» з контрагентами ТОВ «Галам», ТОВ «Будконструкція-2012» та ТОВ «Горизонталь Артпелес» в квітні 2013 року. В результаті чого підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за квітень 2013 року по операціям із зазначеними контрагентами, а також до податкового зобов'язання суми ПДВ за вказаний період по операціям з контрагентами, зокрема ТОВ «Модус Трейд».

Відносно ТОВ «Ресцентр» податковим органом зазначено наступне.

Від ДПІ у Київському районі м.Донецька отримано Акт від 03.03.2014 року №115/15-01/38706792 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ресцентр» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Юмас», ТОВ «Торговий дім «Аларкон» за період травень 2013 року, ПП «Епізод», ТОВ «Торговий дім «Аларкон», «Фостлайт», ТОВ «Опті-Трейд» за період червень 2013 року».

В зазначеному Акті вказано про неможливість проведення перевірки у зв'язку з тим, що підприємство має стан -14 - визнано банкрутом.

Від Західної ОДПІ м Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області отримано Акт №136 від 15.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому зазначено про не неможливість підтвердження фінансово-господарських відносин ТОВ «Юмас» з контрагентом ТОВ «Ресцентр».

ДПІ Шевченківського району ГУ Міндоходів м.Києва за період червень 2013 року складено Акт № 1443/22-07 від 17.10.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ресцентр» по взаємовідносинам з ПП «Опті-Трейд».

Документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Ресцентр» з ПП «Епізод», ТОВ «Торговий дім «Аларон», ТОВ «Юмас», ТОВ «Фостлайт» та ПП «Опті-Трейд» за травень, червень 2013 року - на підприємстві відсутні. Таким чином, податковий кредит визначений підприємством по придбаним ТМЦ (послугам) з вказаними контрагентами - не підтверджено. Не підтверджено також і реальність правочинів по операціям з реалізації ТМЦ (послуг) підприємствам, зокрема ТОВ «Модус Трейд».

Податковим органом встановлено, що ТОВ «Ресцентр» формувало податковий кредит контрагентам покупцям протягом червня 2013 року за рахунок операцій з ТОВ «Торговий дім «Аларкон», ТОВ «Опті-Трейд», ТОВ «Камтур» та ТОВ «Фостлайт» здійснених у червні 2013 року.

Актом від 27.02.2014 року № 309/22-20-23-06/25467696 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аларкон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2013 року - 31.12.2013 року» визначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.

Крім того, за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «ТД «Аларон» 30.10.2013 року порушено кримінальне провадження за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Звіркою ТОВ «ТД «Аларкон» не підтверджено проведені господарські операції з контрагентами постачальниками та покупцями за 2013 рік.

В Акті від 13.12.2013 року № 2923/26-55-22-01/37403266 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фостлайт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків за період травень-серпень 2013 року» вказано, що документи, які б стосувались взаємовідносин даного платника податків з його контрагентами-постачальниками за період травень-серпень 2013 року до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надані, відтак встановити реальність проведених господарських операцій є неможливим. В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників за період травень 2013-серпень 2013 року, то відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Фостлайт» до контрагентів-покупців. Таким чином, правочини між ТОВ «Фостлайт» та контрагентами-покупцями у період травень 2013 - серпень 2013 року не спямовані на реальне настання правових наслідків.

Актом від 30.08.2013 року № 3292/05-63-15-01/35950774 та від 17.10.2013 року № 1443/22-07 визначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Опті-Трейд», ТОВ «Камтур» та покупцями. На підприємствах відсутні матеріально -технічні та трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, податковий орган під час перевірки дійшов висновку про фіктивність правочинів укладенених ТОВ «Опті-Трейд» та ТОВ «Камтур» з контрагентами.

Використовуючи інформацію, що міститься в зазначених Актах посадові особи ДПІ у Київському районі м.Донецька дійшли висновку про наявність у ланцюгу постачання ТОВ «Ресцентр» контрагентів з ознаками «фіктивності», що свідчить про неможливість здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Модус-Трейд».

Відносно ТОВ «Фірма Практік» податковим органом встановлено наступне.

03.03.2014 року ДПІ у Київському районі м.Донецька складено Акт № 113/15-01/38532808 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма Практік» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ТОВ «Калев», «Агро-Легія» за лютий 2013 року, ПП «Тругор», ТОВ «Новобуд Світ», ТОВ «Тотнес», ТОВ «Маре Аззуро» за березень 2013 року, ТОВ «Нові рішення-2013», ТОВ «БЛП-2012» ПП «Ванцдорф Компані».

Зустрічну звірку неможливо провести, оскільки підприємство визнано банкрутом. На час проведення перевірки стан платника - 11 - припинено, але не знято з обліку.

Згідно з інформацією, що міститься в актах ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області № 438/22.5-10/36195413, № 434/22.5/32908536 від 10.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Легія», ТОВ «Калев» за лютий 2013 року, обсяг реалізації в тому числі ТОВ «Фірма Практік» підтвердити не можливо.

Відповідно до інформації актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 230/26-55-22-07/35482550 від 10.07.2013 року, № 951-26-55-22-04/38292091 від 30.08.2013 року, № 489/26-55-22-07/38291920 від 13.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маре Аззуро», ТОВ «Тотнес», ТОВ «Новобуд-Світ» за березень 2013 року, обсяг реалізації в тому числі ТОВ «Фірма Практік» підтвердити не можливо.

Згідно інформації, що міститься в акті ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області № 684/22.5-10/35723899 від 11.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тругор» за березень 2013 року, обсяг реалізації в тому числі ТОВ «Фірма Практік» підтвердити не можливо.

Відповідно інформації актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2069/26-55-22-07/38347454 від 04.11.2013 року та 1333/26-55-22-01/34616449 від 27.09.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ванцдорф Компані» та ТОВ «Нові рішення-2013» за травень 2013 року, обсяг реалізації в тому числі ТОВ «Фірма Практік» підтвердити не можливо.

Актом № 453/15-01/38532808 від 18.11.2013 року ДПІ у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про результати документальної звірки податкової звітності ТОВ «Фірма Практік» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Калос», ПП «Галам», ТОВ «Новобуд Світ», ТОВ «Нові Рішення - 2013» за квітень 2013 року визначено, що в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між вказаними підприємствами у період за квітень 2013 року.

Документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Фірма Практік» з контрагентами постачальниками ТОВ «Калев», ТОВ «Агро-Легія» за лютий 2013 року, ПП «Тругор», ТОВ «Новобуд Світ», ТОВ «Тотнес» за березень 2013 року, ПП «Калос», ПП «Галам», ТОВ «Новобуд Світ», ТОВ «Нові Рішення - 2013» за квітень 2013 року, ТОВ «Нові рішення-2013», ТОВ «БЛП-2012», ПП «Ванцдорф компані» за травень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Таким чином, не підтверджено реальність правочинів по операціям з реалізації ТМЦ за лютий 2013 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року, у тому числі по ТОВ «Модус Трейд».

Відносно ТОВ «Сфера Град» податковим органом зазначено наступне.

03.03.2014 року ДПІ у Київському районі м.Донецька складено Акт №120/05-64-22-02/38768775 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сфера-Град» щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами постачальниками ТОВ «Прайм комерс» за листопад 2013 року, ТОВ «Велторг 2013», ТОВ «Крістал-Торг» за грудень 2013 року».

Зустрічну звірку неможливо провести, оскільки ТОВ «Сфера-Град» за юридичною адресою не знаходиться.

На підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сфера-Град» не були надані під час проведення перевірки.

Таким чином, податковий орган під час перевірки дійшов висновку, що правочини укладені між ТОВ «Сфера-Град» та його контрагентами-покупцями за листопад, грудень 2013 року здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, посадовими особами ДПІ встановлено наявність у ланцюгу постачання ТОВ «Сфера-Град» контрагентів ТОВ «Велторг-2013», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Альфа-Груп» з ознаками «фіктивності» по яким складено акти про відсутність об'єктів оподаткування та підтверджено безтоварність господарських операцій.

Враховуючи зазначену інформацію контролюючий орган в ході перевірки дійшов висновку про неможливість здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Модус Трейд».

В Акті перевірки від 16.04.2014 року № 895/22-00/38085616 посадовими особами Вишгородської ОДПІ зазначено також про відсутність оформлених належним чином журналу виданих довіреностей та товарно-транспортних накладних, що може свідчити про ТМЦ від ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град» до ТОВ «Модус Трейд».

Перевіркою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Тавр-Плюс» та ТОВ «Модус Трейд» у зв'язку із отриманою податковою інформацією відповідно до якої не підтверджено ланцюг постачання реалізованих ТОВ «Модус Трейд» товарно-матеріальних цінностей.

Також в ході перевірки встановлено, що між ТОВ "Модус Трейд" та ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", ПАТ "МІБ" було укладено кредитні договори від 28.12.2012 № 00030.12-СВD. 109, від 17.06.2013 № 00014.13- СВD. 109, від 01.07.2013 № 00015.13-СВD. 109 про надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної відновлювальнної кредитної лінії.

Крім того, позивач за період з 26.04.2012 по 31.12.2013 відповідно до договору від 01.07.2013 № 1 надавав поворотну фінансову допомогу в сумі 2338325,59 грн.

Отже, згідно з даними бухгалтерського обліку позивача встановлено отримання кредитних коштів у сумі 6655438,10 грн.; передано як поворотну фінансову допомогу - 2338325,59 грн.; нараховано та відображено в складі витрат - 490017,00 грн.

На підставі зазначеного податковий орган зробив висновок, що отримані кредитні кошти не в повному обсязі використовувались в господарській діяльності суб'єкта господарювання, а були передані в рахунок поворотної фінансової допомоги, при цьому, відсотки за кредитом відображались в складі витрат, що приймають участь у визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і це є порушенням пункту 138.10.5 статті 138 Податкового кодексу України.

Під час перевірки первинних банківських документів ТОВ «Модус Трейд» встановлено, що бухгалтерією підприємства виплачувались суб'єктам господарської діяльності-фізичним особам кошти за придбаний товар та надані послуги. Проте, оскільки товариством не було надано перевіряючим копії свідоцтва про державну реєстрацію та копії свідоцтва про сплату єдиного податку відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, а також документів підтверджуючих сплату податку з доходів фізичних осіб або сплату єдиного податку, податковий орган встановив, що товариством не утримано податку з доходів фізичних осіб, з коштів виплачених платникам податків на загальну суму 4252,50 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.05.2014 № 0001712202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 2060551,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 515138,00 грн.;

- від 08.05.2014 № 0001722202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1837588,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 459397,00 грн.;

- від 08.05.2014 № 0001692202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 77086,00 грн.;

- від 07.05.2014 № 0011131702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у сумі 4462,50 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1115,63 грн.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність реальних ланцюгів товарно-грошових потоків та джерел походження товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град», що є постачальниками ТОВ «Модус Трейд» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 785251 основним видом діяльності ТОВ «Модус Трейд» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, консультування з питань комерційної діяльності та керування.

В межах своєї господарської діяльності позивачем було укладено договори купівлі-продажу з ТОВ «Группа НЖК» від 01.04.2013 № 01/04/13, з ТОВ «Ресцентр» від 01.06.2013 № 01/06/13, з ТОВ «Фірма Практік» від 18.02.2013 № 18/02/13 та ТОВ «Сфера-Град» від 01.11.2013 № 01/11/13. Предметом зазначених договорів була поставка фурнітури для дверей.

В матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Модус Трейд» та зазначеними контрагентами, а саме:

- договори купівлі-продажу (том 2 а.с. 204-205; том 3 а.с. 84-85; том 4 а.с. 61-61; 100-101);

- видаткові накладні ( том 2 а.с. 206-244; том 3 а.с. 118-122, 132-136, 147-151, 162-166, 176, 179-183, 194-196, 203-207, 217-222, 234-238; том 4 а.с. 1-6, 19-23, 80-91, 109-118, 121-130, 140-180);

- податкові накладні (том 3 а.с. 1-45, 123-131, 137-146, 152-161, 167-175, 177-178, 184-193, 197-202, 208-216, 223-233, 239-248; том 4 а.с. 7-18, 67-79, 181-248);

- платіжні доручення (том 3 а.с.46-83, 87-117; том 4 а.с.92-99);

- товарно-транспортні накладні (том 5 а.с.1-24, том 77 а.с. 139-141).

Крім того, позивачем надано суду

- виписки банків по особовим рахункам ТОВ «Модус Трейд» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (том 2 а.с. 2-203, том 77 а.с. 11-138);

- копії обороно-сальдових відомостей ТОВ «Сфера-Град», ТОВ «Группа НЖК» та ТОВ «Ресцентр» (том 3 а.с. 86, том 4 а.с. 63-66, 102);

- копії актів здачі-прийняття робіт по операціям з ТОВ «Ресцентр» (том 4 а.с. 103, 105, 107, 119, 131, 133);

- копії рахунків-фактури по операціям з ТОВ «Ресцентр» (том 4 а.с. 104, 106, 108, 120, 132, 134).

Зазначені документи складенi за результатами проведених операцiй та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України i мiстять вiдомостi щодо змiсту та обсягу проведених операцiй, якi узгоджуються мiж собою. При цьому, податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

На підтвердження наявності зв'язку між фактом придбання товару та його подальшим використанням у своїй господарській діяльності, зокрема реалізації контрагентам-покупцям, представником позивача надано суду такі первинні бухгалтерські документи:

- копії договорів оренди складських приміщень (том 5 а.с. 83-88);

- копії договорів поставки, копії договорів поставки та монтажу обладнання, а також копії договорів підряду ТОВ «Модус Трейд» з контрагентами-покупцями (том 5 а.с. 107-248, том 6 а.с. 1-141);

- копії фотографій товару в місці реалізації (том 5 а.с. 89-100);

- копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (том 5 а.с. 69-72);

- копії квитанцій та податкових накладних, виписаних ТОВ «Модус Трейд» за результатом господарських операцій з контрагентами-покупцями (том 8 а.с. 37-250, том 9 а.с. 1-250, том 10 а.с. 1-250, том 11 а.с. 1-250, том 12 а.с. 1-250, том 12 а.с. 1-250, том 13 а.с. 1-250, том 14 а.с. 1-191, том 18 а.с. 128-248, том 19 а.с. 1-245, том 20 а.с. 1-250, том 21 а.с. 1-250, том 22 а.с. 1-151, том 27 а.с. 212-250, том 28 а.с. 1-250, том 29 а.с. 1-250, том 30 а.с. 1-250, том 31 а.с.1-250, том 32 а.с. 1-250, том 33 а.с. 1-250, том 34 а.с. 1-250, том 35 а.с. 1-250, том 36 а.с. 1-250, том 37 а.с. 1-250, том 38 а.с. 1-16, том 40 а.с. 1-250, том 41 а.с. 154-250, том 42 а.с. 1-250, том 43 а.с. 1-250, том 44 а.с. 1-17, том 46 а.с. 67-250, том 47 а.с. 1-237, том 48 а.с. 1-241, том 49 а.с. 1-230, том 50 а.с. 1-235, том 56 а.с. 1-226, том 57 а.с. 1-204, том 58 а.с. 1-214, том 59 а.с. 1-221, том 60 а.с.1-214, том 61 а.с 1-215, том 65 а.с. 1-213, том 66 а.с. 1-217, том 67 а.с. 1-229, том 68 а.с. 1-214, том 69 а.с.1-232, том 70 а.с. 1-47, том 72 а.с. 59-235, том 73 а.с. 1-236, том 74 а.с. 1-211, том 75 а.с. 1-191, том 76 а.с. 1-153);

- копії видаткових накладних виписаних ТОВ «Модус Трейд» за результатом господарських операцій з контрагентами-покупцями, а також копії довіреностей виписаних на отримання ТМЦ від ТОВ «Модус Трейд» (том 6 а.с. 143-250, том 7 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-36, том 15 а.с. 1-250, том 16 а.с. 1-250, том 17 а.с. 1-250, том 18 а.с. 1-127, том 22 а.с. 152-247, том 23 а.с. 1-244, том 24 а.с. 1-250, том 25 а.с. 1-250, том 26 а.с. 1-250, том 27 а.с. 1-211, том 38 а.с. 17-250, том 39 а.с. 1-250, том 41 а.с. 1-153, том 44 а.с.18-246, том 45 а.с. 1-239, том 46 а.с. 1-66, том 51 а.с. 1-222, том 52 а.с. 1-227, том 53 а.с. 1-220, том 54 а.с. 1-233, том 55 а.с. 1-214, том 62 а.с. 1-226, том 63 а.с. 1-211, том 64 а.с. 1-182, том 70 а.с. 48-237, том 71 а.с. 1-243, том 72 а.с. 1-58);

Також судом в ході розгляду справи було досліджено економічний зміст проведених позивачем господарських операцій. Так, представником позивача було надано суду таблиці з яких вбачається який товар відповідно до якого документу у якій кількості та за якою ціною поставлявся позивачу. Крім того, в наведених таблицях відображена також різниця між сумами, за якими ТОВ «Модус Трейд» купувало товар у постачальників та сумами, за якими зазначений товар було реалізовано покупцям. Дана різниця свідчить про наявність ділової мети та отримання економічної вигоди позивачем від проведених господарських операцій (том 78 а.с. 116-142).

У свою чергу, представник відповідача в ході судового розгляду не спростував доводів представника позивача щодо наявності економічного змісту у проведених підприємством господарських операцій та не надав суду жодних доказів на підставі яких можна було б діййти висновку про відсутність економічного змісту та ділової мети у позивача при проведення господарської діяльності із контрагентами ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град».

Крім того, зі змісту Акта перевірки вбачається, що податковим органом економічний зміст господарських операцій ТОВ «Модус Трейд» з його контрагентами-постачальниками в ході проведення перевірки фактично не досліджувавася.

На спростування твердження податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Модус Трейд» товарно-транспортної документації, представником позивача надані суду товарно-транспортні накладні зі змісту яких вбачається, що транспортування товару від контрагентів-постачальників до ТОВ «Модус Трейд» здійснювалось автопідприємством ТОВ «Бізнес доставка Україна». Вказані накладні оформлені належним чином з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі висновків оскаржуваного Акта перевірки від 16.04.2014 року № 895/22-00/38085616 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Модус Трейд» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування щодо проведення господарських операцій, а саме придбання та подальшої реалізації ТМЦ ТОВ «Модус Трейд» та ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град слідчим органом встановлено наступні факти:

- первинними фінансово-господарськими та бухгалтерськими документами ТОВ «Модус Трейд» по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами та документами щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ, підтверджено придбання, та реалізацію ТМЦ, дверної фурнітури відповідно до договорів купівлі-продажу укладених ТОВ «Модус Трейд» з ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град». В подальшому товар реалізовано на адресу ТОВ «Земсервіс і К», ПП «Вектор-С», ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстср», ТОВ «Фьюче Трейдінг», ТОВ «Трейдінг Системз», ТОВ «Брама», ПП «Аєромакс-Монтаж», ТОВ «Перший віконний завод», ТОВ «Квант-пром».

- відповідно до пояснень свідків службових осіб ТОВ «Модус Трейд», а саме: керівника ОСОБА_10, головного бухгалтера ОСОБА_11, завідуючого складом ОСОБА_12, обліковця складу ОСОБА_13 ТОВ «Модус Трейд» в 2013 році було укладено договори поставки дверної фурнітури з ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град». Товар від зазначених постачальників доставлявся транспортом постачальників раз-два на тиждень до орендованих підприємством складських приміщень, що знаходяться за адресою: Бориспільській район, с.Любарці, вул.Леніна,1. В подальшому вказана дверна фурнітура була реалізована ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстср», ТОВ «Квант-пром», ТОВ «Епіцентр-К».

- висновком судово-економічної експертизи № 19/15-5921 від 26.08.2014 року не підтверджено заниження службовими особами ТОВ «Модус Трейд» податку на прибуток в загальній сумі 1805136 грн. за період 2013 року та податку на додану вартість за період лютий-грудень 2013 року на загальну суму 206551 грн.

Таким чином, в ході досудового слідства встановлено факти, що свідчать про відсутність в діях службових осіб ТОВ «Модус Трейд» ознак кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України у зв'язку із чим, 23.09.2014 року Старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Модус Трейд».

Відносно тверджень відповідача щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Тавр-Плюс» та ТОВ «Модус Трейд», а також розбіжності в базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» між даними ТОВ «Модус Трейд» та ТОВ «Гарант Торг Інвест» судом встановлено, що Акт перевірки не містить жодної інформації про взаємовідносини вказаних суб'єктів господарювання. В ході судового розгляду справи представником відповідача також не було надано будь яких пояснень та доказів в підтвердження правомірності таких висновків перевіряючих. Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що дані висновки податкового органу є необґрунтованими, безпідставним та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку із чим не беруться судом до уваги.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статі 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки, посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град», проте жодних порушень в їх оформленні виявлено не було.

Розглядаючи дану справу суд враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Як вже зазначалось судом, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаного товару.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, відповідно до Акта перевірки та пояснень наданих представником відповідача у судовому засіданні, посадові особи податкового органу дійшли висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град» на підставі розгляду матеріалів перевірок інших податкових органів. Проте, вказані Акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно з статтею 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена й в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також зазначає, що чинне законодавство не пов'язує право платника на відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість із фактичним знаходженням його контрагентів за місцем реєстрації та перебування останніх після вчинення господарської операції у стані банкрутства чи ліквідації. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 2а-3745/12/10170 (№ К/800/30564/13).

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського і податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських відносин між ТОВ «Модус Трейд» і ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град». Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Натомість, відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій не надав. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, викладені в Акті перевірки висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам підприємства та під час розгляду справи не підтвердились.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 № 0001712202 є протиправним і підлягає скасуванню.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Модус Трейд» не в повному обсязі використовувало кредитні кошти в своїй господарській діяльності, проте відсотки за кредитом було включено до складу витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, що свою чергу призвело до порушення підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України та завищення показників фінансових витрат за 2013 рік на загальну суму 172143,00 грн.

На підтвердження отриманих кредитних коштів представником позивача було надано копії кредитних договорів (том 5 а.с. 25-34), а також належним чином засвідчені копії виписки банківських рахунків, якими підтверджується факт отримання ТОВ «Модус Трейд» кредитних коштів за вказаними договорами, їх використання в господарській діяльності товариства та визначення розміру відсотків за користування зазначеними кредитними коштами (том 5 а.с. 35-68).

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З наведеного вбачається, що позивачем правомірно внесено фінансові витрати до рядку 06.3 декларації.

У свою чергу, представник відповідача, будь-яких доказів на підтвердження неправомірності віднесення позивач до витрат відсотків за користування кредитом суду не надав, як і будь-яких пояснень щодо вказаного епізоду.

Щодо висновків відповідача, про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 77086,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1837588,00 грн. судом встановлено наступне.

Вiдповiдно до пункту 134.1 статтi 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходiв звiтного перiоду, визначених згiдно зi статтями 135- 137 цього Кодексу, на собiвартiсть реалiзованих товарiв, виконаних робiт, наданих послуг та суму iнших витрат звiтного податкового перiоду, визначених згiдно зi статтями 138- 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме - прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з підпунктом138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначених правових норм вбачається, що витрати для цiлей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути пiдтвердженi первинними документами, оформленими відповідно до вимог законодавства України, якi складенi в разi фактичного здiйснення господарської операцiї, що стала пiдставою для формування податкового облiку платника податку.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 року у справі № К/800/54115/13, якою суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції про задоволення адміністративного позову про скасування податкових повідомлень рішень.

Крім того, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про завищення показників, задекларованих в рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2013 рік на загальну суму 9576460,00 грн. з підстав не підтвердження в ході перевірки реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Модус Трейд» з контрагентами-постачальниками, а саме ТОВ «Группа НЖК», ТОВ «Ресцентр», ТОВ «Фірма Практік», ТОВ «Сфера-Град».

Проте, як вже зазначалось, наданими суду первинними документами позивача підтверджується, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів поставки дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Модус Трейд». Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій, рух товару від контрагентів до позивача і безпосередньо його подальшу реалізцію.

Таким чином, висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік у сумі 1837588,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у сумі 77086,00 грн. є такими, що не відповідають дійсності. Відтак, податкові повідомлення рішення від 08.05.2014 року № 0001722202 та від 08.05.2014 року № 0001692202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем також зроблено висновок про те, що ТОВ «Модус Трейд» не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року в сумі 4252,50 грн. на підставі якого 07.05.2014 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0011131702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на суму 4462,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1115,00 грн.

Відносно зазначеного порушення позивачем норм податкового законодавства, слід зазначити про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій: особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. | Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з; доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пунктом 176.2 статті 172 Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Пункт 177.8 статті 177 Податкового кодексу визначає, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 178.5 статті 178 Податкового кодексу встановлено, що під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що ТОВ «Модус Трейд» було укладено договори про надавання представницько-консультативних послуг з такими особами: ОСОБА_4 (договір від 10.09.12 року № 015); ОСОБА_8 (договір від 15.09.12 року); ОСОБА_7 (договір від 18.09.12 року); ОСОБА_5 (договір від 01.10.12 року); ОСОБА_14 (договір від 01.10.12 року); ОСОБА_9 (договір від 17.09.12 року).

По результатам виконання зазначених договорів складено акти приймання-передачі виконання робіт від 15.01.2013 року (том 5 а.с. 78-82).

Позивачем було своєчасно та повністю нараховано, утримано та сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, що підтверджується податковим розрахунком зокрема за І квартал 2013 року (том 5 а.с. 69-72), а також розрахунково-платіжною відомістю за січень 2013 року (том 5 а.с. 73-76).

Зазначені обставини були також встановлені перевіряючими в ході проведення перевірки, про що відображено в Акті перевірки.

У свою чергу, в судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що на підставі цивільно-правових договорів зазначені особи надавали представницько-консультаційні послуги покупцям в магазинах ТОВ «Епіцентр К» відносно товарів, які постачав позивач, а саме дверної фурнітури.

Водночас, представник відповідача жодних доказів в підтвердження того, що ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_9 є фізичними особами-підприємцями суду не надав. Будь яких контраргументів відносно тверджень позивача не навів.

З наведеного вбачається, що податковий орган безпідставно дійшов висновку, що ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_9, які надавали послуги позивачу є фізичними особами-підприємцями, а відтак помилково вважає що позивач повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб з коштів, виплачених платникам податків за І квартал 2013 року.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4252,50 грн., проте, з невідомих підстав, відповідно до податкового-повідомлення рішення від 07.05.2014 № 0011131702 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 4462,50 грн.

Таким чином, податкове-повідомлення рішення від 07.05.2014 № 0011131702 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.05.2014 року № 0001712202, від 08.05.2014 року № 0001722202, від 08.05.2014 року № 0001692202, від 07.05.2014 року № 0011131702.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус Трейд" судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 січня 2015 р.