Постанова № 42492217, 23.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2015 року 810/7153/14

Суддя Київськог окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика України»

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика України» (надалі - позивач) з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №0007532201.

Ухвалами суду від 14.01.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 23.01.2014.

23 січня 2014 року в судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач не надав суду заяв, клопотань або заперечень, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, визнаючи наявні докази у справі достатніми для розгляду справи та враховуючи, що сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи в судове засідання не з'явились, дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У вересні 2014 року податковим органом була проведена (повторна) позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика» (код за ЄДРПОУ 34233603) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.12.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 по оскаржених до ГУ Міндоходів питання у скарзі від 08.08.2014 №215 з доповненням від 15.08.2014 №374 за результатами якої складено Акт від 15.09.2013 №430/2200/34233603 (надалі - Акт перевірки №430/2200/34233603).

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме: порушення пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.1.3 п.153.1 ст, 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Агро Логістика України» завищено інші витрати в частині відображення від'ємного значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу III Податкового кодексу України, внаслідок невірного перерахунку таких курсових різниць всього в сумі 6625091,91 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року у сумі 4840609,71 за перше півріччя 2013 року у сумі 5170921,95 грн., за рік 2013 року у сумі 6625091,91 грн., а також завищено інші доходи всього у сумі 5643790,27 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року в сумі 2561550,27 грн., за 1 півріччя 2013 року в сумі 4006045,27 грн., за 3 квартали 2013 року в сумі 4271454,27 грн., за рік 2013 року в сумі 5643790,27 грн., внаслідок такого перерахунку. Порушення п. 1 висновку до акту від 08.07 2014 року 360/2200/34233603 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агро Логістика Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12. 2013 року викласти в такій редакції: « 1) пп.139.1.9 п.І39.1 ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI змінами та доповненнями в результаті чого занижено завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну сум|у 981301,64 грн., у тому числі за 1 квартал 2013 року в сумі 2279059,44 грн., за І ніврічч|я 2013 року в сумі 319676,35 грн., за 3 квартали 2013 року в сумі 899467,68 грн., за рік 20)3 року в сумі 981301,64 грн.»

Таким чином, перевіряючим органом, на підставі неправомірного висновку за результатами Акту перевірки від 08.07.2014 року, було зроблено висновок (Акт перевірки від 15.09.2014 року) про те, що у позивача відсутні підстави для включення грошових коштів, отриманих від неризедента, що має фінансовий центр доходу.

На підставі викладеного відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0007532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 377 390,86 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Агро Логістика України» та «VINEMONT VENTURES S A» було укладено договори позики (фінансового кредиту) №1 від 17.06.2010 року та №2 від 02.07.2010 року.

Відповідно до вказаних договорів на поповнення обігових коштів, компанія «VINEMONT VENTURES S A» взяла на себе зобов'язання надати ТОВ «Агро Логістика України» позику зі сплатою відсотків річних.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. «є» п. п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Так, підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення фінансового кредиту, відповідно до якого це - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

При цьому, згідно підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нерезидентами є: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Відповідно підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відтак, нерезиденти (юридичні особи), не будучи банками чи небанківськими фінансовими установами, можуть надавати кошти у борг із отриманням відсотків за користування.

З огляду на вищевказані норми законодавства, отримані позивачем грошові кошти, у вигляді позики, від нерезидента містять всі ознаки фінансового кредиту, а тому визначення відповідачем таких коштів, як поворотної фінансової допомоги є помилковим, оскільки згідно визначення терміну "поворотна фінансова допомога", що вживається у Податковому кодексі, це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні відсоткової позики від нерезидента, сума такої позики не враховується у складі доходів, а при її поверненні така сума не включається до складу витрат. Проценти за користування позиковими коштами платник податку буде включати до складу витрат з урахуванням обмежень, визначених статтю 141 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 38, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.07.2014 №0007532201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Логістика України» судовий збір у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.