Постанова № 42492123, 17.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року об 11 год. 49 хв.Справа № 808/6950/14 Провадження №ДО/808/474/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шари І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29353-17 від 18.08.2014 в розмірі 13880,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, звільнена від сплати єдиного соціального внеску, а відповідачем неправомірно прийнято вимогу про сплату недоїмки від 18 серпня 2014 року на суму 13880,05 грн., оскільки з 04.06.2006 року позивачу призначена пенсія за віком з 17.10.2006 року по 11.11.2009 року, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3, виданого ПФУ в м. Красноармійськ, а з 12.11.2009 року - позивач довічно перебуває на обліку, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі № 15906/10/23 від 05.08.2014 року, а відтак ОСОБА_1 вважає, що податковий орган при винесенні податкової вимоги вийшов за межі своїх повноважень

Позивач у судове засідання не з'явився, 10 грудня 2014 року до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 18 листопада 2014 року до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, та є пенсіонером з втрати годувальника не звільняється від сплати єдиного внеску згідно з вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а оскільки ОСОБА_1 з 12.11.2009 перейшла з пенсії за віком на пенсію з втрати годувальника, вона не звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідач зазначає, що позивач має податковий борг зі сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців у розмірі 13880,05 грн.

Також у запереченнях представник відповідача просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 16.03.2010, що підтверджується Свідоцтвом Серія НОМЕР_4 (а.с.8).

Позивач є платником єдиного податку, та є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №1878217481, виданим 29.11.2006, копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи (а.с.12).

З 12 листопада 2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника про що свідчить довідка Управлінні Пенсійного фонду в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області №15906/10/23 від 05.08.2014 (а.с.11).

Відповідно до тимчасового витягу №46 з реєстру платників єдиного податку від 14 березня 2014 року ОСОБА_1 з 01.01.2012 обрано перехід на єдиний податок зі ставкою 5%.

18 серпня 2014 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області відносно ОСОБА_1 складено вимогу №Ф-29353-14 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 13880,05 грн.

Не погоджуючись з таким діями податкового органу позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування вимоги про сплату недоїмки.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску (ч.1,2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Також частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за наявності двох умов:

- особа повинна бути пенсіонером за віком

- особа повинна отримувати пенсію.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантує всім непрацездатним громадянам України Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.

Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що за цим законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

Частина 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на вказані положення діючого законодавства пенсії за віком та у зв'язку з втратою годувальника є різними видами пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому суд вважає, що під пенсіонером за віком в частині 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розуміється саме особа, яка отримує пенсію за віком, як вид пенсії, а не особа, яка досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки від сплати єдиного внеску за цією нормою Закону звільняються, зокрема, і особи, що отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статей 13 та 14 «Про пенсійне забезпечення» та не досягли 60-річного віку.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 права на звільнення від сплати єдиного внеску визначальним є не вік особи та наявність у неї права на отримання пенсії за віком, а вид пенсії, яку ця особа отримує, та сам факт отримання такої пенсії.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 з 12 листопада 2009 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника, про що свідчить довідка Управлінні Пенсійного фонду в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області №15906/10/23 від 05.08.2014, яка наявна в матеріалах справи, та що підтверджується самим позивачем у адміністративному позові.

Крім того, ухвалою суду від 18.11.2014 витребовувались у Управління Пенсійного фонду України м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області наступні докази:

- письмові пояснення з приводу призначення пенсії громадянці ОСОБА_1, а саме із зазначенням підстав призначення пенсії та дат призначення пенсії;

- належним чином завірені копії протоколів призначення пенсії громадянці ОСОБА_1 або інших документів, з яких можливо встановити яку пенсію та з якої дати отримує зазначена особа (за віком, або у зв'язку з втратою годувальника, або у зв'язку з інвалідністю).

На виконання вищевказаної ухвали 16.12.2014 від Управління Пенсійного фонду України м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області надійшли письмові пояснення, оформлені листом від 16.12.2014 №29208/10/23 (вх.№52889), в яких зазначено, що громадянці ОСОБА_1 з 17.10.2006 призначено пенсію за віком на підставі її особистої заяви від 17.10.2006. Також зазначено, що з 12.11.2009 згідно особистої заяви громадянки ОСОБА_1 з 12.11.2009 її переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону за померлого чоловіка - ОСОБА_3.

Отже судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що з листопада 2009 року позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, тобто вид пенсії, отримувачі якої не включені до переліку осіб, що звільняються за положеннями частини 4 статті 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, підстави для звільнення позивача від сплати такого внеску відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частино 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна сплачувати єдиний внесок, а відтак позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-29353-17 від 18.08.2014 в розмірі 13880,05 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як зазначено у ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом з'ясовано, що при подачі адміністративного позову до суду позивачем сплачено 182 грн. 70 коп. судового збору, що становить 10 відсотків розміру ставки судового збору по справі. Решта судового збору у сумі 1644 грн. 30 коп. позивачем - не сплачена.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне стягнути з позивача несплачену частину судового збору у сумі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара