Постанова № 42492022, 19.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року 12 год. 50 хв. Справа № 808/8755/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Правобережного районного центру зайнятості м.Запоріжжя до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів, отриманої в якості допомоги по безробіттю.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Правобережного районного центру зайнятості м.Запоріжжя (далі іменується - позивач) до ОСОБА_1 (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю у розмірі 11050 грн. 88 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю та повинен її повернути, оскільки під час отримання статусу безробітного був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, тобто належав до категорії зайнятого населення. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просить суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою судді від 25.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 19.01.2015, не прибули, однак подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Окрім того, відповідач у своєму клопотанні зазначив про визнання заявлених позовних вимог повністю.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя із заявою від 20.11.2013 про надання статусу безробітного до вирішення питання щодо працевлаштування. Відповідач у своїй заяві зазначив, що на час звернення до центру зайнятості не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 5).

Керівником Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя винесено наказ від 20.11.2013 №НТ131120 про надання відповідачу статусу безробітного на загальних підставах, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі іменується - Закон України №1533-III).

Наказом Правобережного районного центру зайнятості від 27.11.2013 №НТ131127 відповідачу призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу з призначенням допомоги по безробіттю з 27.11.2013 по 21.11.2014.

ОСОБА_1 отримав від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття матеріальне забезпечення за період з 27.11.2013 по 15.08.2014 у розмірі 11050 грн. 88 коп.

Під час проведення аналізу баз даних державного реєстратора та центру зайнятості встановлено, що згідно обміну з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 був зареєстрований як приватний підприємець з 05.10.1999 по 03.09.2014.

Факт подання відповідачем недостовірних даних зафіксований в Акті розслідування страхового випадку відповідно до Закону України №1533-III, яким встановлено, що відповідач під час звернення до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя та надання статусу безробітного не мав права на отримання матеріальної допомоги, оскільки був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця.

Наявна у справі копія Витягу з ЄДРПОУ від 24.09.2014 за №19340086 свідчить про те, що ОСОБА_1 був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця Виконавчим комітетом Запорізької міської ради з 05.10.1999. Запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням в зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону - внесений державним реєстратором до реєстру 03.09.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2014 відповідачу був надісланий лист №01-19/3288 від 13.10.2014 з пропозицією про повернення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 11050 грн. 88 коп. в добровільному порядку у 15-денний строк з моменту отримання листа.

Наявні у справі документи свідчить про те, що за період з 27.11.2013 по 15.08.2014 відповідачу була виплачена допомога по безробіттю у загальному розмірі 11050 грн. 88 коп. Таким чином, вказана сума коштів підлягає поверненню.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі іменується - Закон України №5067-VI), безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України №5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства. До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Пунктом 6.14 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» від 20.11.2000 №307 визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час звернення до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя із заявою, та при набутті статусу безробітного, не повідомив позивача про його реєстрацію в якості фізичної особи - підприємця, не надав відомостей, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього, як на застраховану особу.

За правилами частини 3 статті 36 Закону України №1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно приписів пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя суму отриманої допомоги по безробіттю за період з 27 листопада 2013 року по 15 серпня 2014 року у розмірі 11095 (одинадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп., яку зарахувати на р/р №37178001004259, отримувач: Правобережний районний центр зайнятості м. Запоріжжя, код отримувача: 35628345, банк: УДК у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська