Вирок № 42489703, 21.01.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

21.01.2015 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Марчука О.П., Феєра І.С.,

при секретарі судового засідання Головець М.А.,

за участю прокурора - Сирохман Л.І.,

захисника - адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2

та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами, які подали старший прокурор прокуратури Мукачівського району Гнідий О.Ю., що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпіла ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И В :

вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, із середньою освітою, не одружений, працюючий лісорубом, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України наступні обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтись для реєстрації в інспекцію.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписка про невиїзд.

Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 повернуто останньому.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 705,60 грн. судових витрат.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.

31 березня 2012 року о 21-ій годині 30 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21099», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у темний час доби, рухаючись по автодорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп» у напрямку м. Ужгород, проїжджаючи перехрестя вулиць Дзержинського та Лавківська в м. Мукачево, будучи самовпевненим та розраховуючи на свій незначний досвід водія, діючи всупереч вимог дорожнього знаку «5.35-1-5.35.2 - Пішохідний перехід» та п.п.1.3.; 1.4.; 1.5.; 1.10.; 2.3.«б»; 4.7.; 4.16.; 12.3.; 12.4.; 18.1. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку дорожнього руху й допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху з наступним наїздом на пішохода ОСОБА_7, яка рухалась по пішохідній доріжці. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть на місці ДТП.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

- старший прокурор прокуратури Мукачівського району, що приймав участь у розгляді справи, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вказує на те, що вирок суду є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі. Вважає, що ОСОБА_2 призначено занадто м'яке покарання, що, призначаючи покарання, суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України. В обґрунтування доводів посилається на те, що судом не враховано, що ОСОБА_2 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також ту обставину, що злочином спричинено тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілої. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким за ч. 2 ст. 286 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки ;

- потерпіла ОСОБА_6, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вказує на те, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що висновок суду про необхідність застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання є необґрунтованим та безпідставним, оскільки судом не було враховано тяжкість вчиненого ним злочину. У тому числі посилається на те, що судом не враховано, що порушення ОСОБА_2 норм постанови КМУ № 1306 «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року та невжиття ним всіх можливих заходів для усунення небезпеки для життя та здоров'я учасників дорожнього руху було вчинено внаслідок злісного ігнорування ПДР та самовпевненості, що призвело до позбавлення життя людини. Також посилається на те, що судом при призначенні покарання не враховано відсутність у кримінальній справі даних про місце роботи ОСОБА_2, про його сімейний стан та стан захворювання. Вважає, що суд не дав належної оцінки поведінці ОСОБА_2 під час вчинення злочину та після його вчинення, а також його показанням, які, на її думку, свідчать про відсутність його каяття та розкаяння, і не врахував зазначеного при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.

У запереченні на апеляційні скарги, захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1, вказує на те, що вирок є законним, обґрунтованим і справедливим, що суд правильно дійшов до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом у повній мірі враховано всі обставини справи, у тому числі те, що ОСОБА_2 вчинив злочин із необережності; у час скоєння ДТП знаходився у тверезому стані й розгубився в даній ситуації; свою вину, як на досудовому слідстві, так і в суді, визнав повністю, щиро кається у вчиненому та сприяв розкриттю злочину; намагався відшкодувати шкоду, однак потерпіла відмовилася від її відшкодування; його батько помер у 61-річному віці, мама пенсіонерка і більше двох років є єдиним утриманцем сім'ї; працює лісорубом; характеризується виключно позитивно; молодий за віком; раніше не судимий і жодного разу не притягувався до будь-якої відповідальності, у тому числі до адміністративної; хворіє і лікувався після перелому ноги; після ДТП викликав швидку медичну допомогу та міліцію; відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того, вказує на те, що в судових дебатах прокурор також вважав, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства.

Засудженим ОСОБА_2 апеляційна скарга на вирок не подавалась.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляційних скарг, пояснення учасників процесу: прокурора та представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційні скарги і просили вирок скасувати, постановити новий, яким засудженому призначити покарання без застосування ст. 75 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки ; засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1, які просили вирок залишити без зміни; виступи вказаних вище учасників процесу в судових дебатах та останнє слово ОСОБА_2, частково провівши судове слідство в справі, обговоривши доводи апеляційних скарг і дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що постановлений у справі щодо ОСОБА_2 вирок у частині призначеного йому покарання та застосування до нього ст. 75 КК України підлягає до скасування з таких підстав.

Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом першої інстанції обставин, підтверджується сукупністю зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, учасниками процесу не оспорюється й з урахуванням доводів апеляційних скарг, вимог ст. 365 КПК України, висновки суду в цій частині не перевіряється.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що матеріали кримінальної справи підтверджують винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляційних скарг про те, що призначене із застосуванням ст. 75 КК України ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, колегія суддів визнає обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання вимоги вказаних вище статтей кримінального кодексу не були дотримані, що при призначенні покарання судом першої інстанції у достатній мірі не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Зокрема, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання місцевим судом не враховано і враховує те, що вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, - конкретні обставини, за яких скоєно злочин: ОСОБА_2, будучи обізнаний про несправності свого автомобіля, у темний час доби, у погану погоду, виїхав із дому і рухався на автомобілі на великій швидкості, наїзд вчинено на потерпілу, яка рухалась по пішохідній доріжці «Зебра».

Дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів при призначенні ОСОБА_2 покарання також враховує тяжкі наслідки заподіяні злочином - втрата потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_3 матері - ОСОБА_8, які знаходяться у прямому причинному зв'язку зі вчиненими засудженим ОСОБА_2 діями.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 необґрунтовано звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, що суд першої інстанції, застосовуючи щодо ОСОБА_2 положення цієї ж норми права, належним чином не вмотивував свої висновки.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції допущено неправильне застосування кримінального закону, що вказане порушення закону відповідно до ст. ст. 367, 371 КПК України у редакції закону України 1960 року (далі - КПК України) є підставою для скасування оскаржуваного вироку.

При призначенні ОСОБА_2 покарання колегія суддів враховує дані про його особу: позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, є молодим за віком, до кримінальної відповідальності притягується вперше ; вважає, що місцевим судом обґрунтовано визнано обставиною, що пом'якшує його покарання щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, при призначенні покарання, колегія суддів враховує також вимоги ст. ст. 399, 400 КПК України.

Так, відповідно до статті 400 КПК України після скасування судом касаційної інстанції вироку, постанови чи ухвали, при розгляді справи, відповідно до вимог глав 23 - 30 цього Кодексу, посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при її новому розгляді допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за скаргою прокурора або потерпілого, чи його представника, у зв'язку з м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, а також, коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений учинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Відповідно до статті 399 КПК України вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що вироком апеляційного суду Закарпатської області від 05 березня 2013 року оскаржуваний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасовано; за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 призначено три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Згідно ухвали колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі - ВССУ) від 02 липня 2013 року вказаний вирок апеляційного суду скасований за касаційними скаргами, які подали адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції вбачається, що вирок апеляційного суду скасований не за скаргою прокурора або потерпілого, чи його представника, у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин чи необхідністю посилення засудженому покарання. З матеріалів кримінальної справи також убачається, що кримінальна справа на додаткове розслідування для пред'явлення обвинувачення за вчинення більш тяжкого злочину, або для збільшення обсягу обвинувачення не направлялась.

Вказане свідчить про те, що при новому розгляді справи апеляційним судом засудженому ОСОБА_2 не може бути призначено більш суворе покарання, ніж призначене за вироком апеляційного суду Закарпатської області від 05 березня 2013 року у виді позбавлення волі на строк три роки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 листопада 2013 року постановлений місцевим судом щодо ОСОБА_2 вирок від 25.10.2012 року залишено без зміни.

Згідно ухвали колегії суддів ВССУ від 02 жовтня 2014 року вказана вище ухвала апеляційного суду від 14 листопада 2013 року скасована за касаційними скаргами, які подали заступник прокурора Закарпатської області та представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4. Зі змісту цієї ухвали суду касаційної інстанції, у тому числі вбачається, що … «призначене із застосуванням ст. 75 КК України ОСОБА_2 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням за обставин, наведених у вироку, є недостатньо мотивованим і занадто м'яким».

Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінальної справи, також вважає, що наведені у вироку місцевого суду обставини учасниками процесу не були спростовані, і повністю знайшли своє підтвердження.

Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд.

З урахуванням наведеного, судова колегія вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2012 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовує, подані по справі апеляційні скарги задовольняє частково й відповідно до ст. 378 КПК України постановляє новий вирок.

З урахуванням вказаних вище вимог КПК України, постановлених по справі судом касаційної інстанції судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України, на строк три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів враховує наведене вище, те, що ОСОБА_2 засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку, і вважає, що обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд підлягає до зміни на взяття під варту.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 378, 379 КПК України (1960 року), апеляційний суд, -

З А С У Д И В :

апеляційні скарги, які подали старший прокурор прокуратури Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи та потерпіла ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2012 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати.

За ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Засудженого ОСОБА_2 під варту взяти негайно в залі судових засідань.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати із часу його взяття під варту - з 21 січня 2015 року.

У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою - у той самий строк із моменту вручення йому копії вироку.

Судді: