Рішення № 42483614, 20.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/449/15 Справа № 401/6656/12 Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

20 січня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі: Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2012 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів та просила суд визнати недійсним кредитний договір за № СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, укладений між нею та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір іпотеки № PCL-302/142/2006 від 09 червня 2006 року укладений між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі під № 2032; визнати недійсним договір поруки № SR-302/142-1/2006 від 09 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3; визнати недійсним договір поруки № SR-302/142/2006 від 09 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» та стягнути з відповідача ПАТ «ОТП Банк» судові витрати (том 1 а.с.2-6, 190-193 ).

31 липня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою, в обґрунтуванні якого посилалося на те, що у зв'язку з невиконанням умов кредитних договорів з боку ОСОБА_2 виникла заборгованість, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 302/100/2007 від 08 травня 2007 року у розмірі 57 837,80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.06.2013 складає 462 297,54 грн.; стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року у розмірі 274 158,19 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.06.2013 складає 2 191 346,41 грн. (том 1 а.с.70-73, 227-228 ).

Ухвалою суду від 31 липня 2012 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (том 1 а.с.137-138).

Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними - відмовлено в повному обсязі.

Вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, яка станом на 14 червня 2013 року складається з наступного - заборгованість за кредитом 216071,30 доларів США, що еквівалентно 1 727 057 грн. 90 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 57904,92 доларів США, що еквівалентно 464 288 грн. 51 коп., а всього в розмірі 273976,22 доларів США, що еквівалентно 2 191 346 (два мільйони сто дев'яносто одна тисяча триста сорок шість) грн. 41 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-SМE 302/100/2007 від 08 травня 2007 року, яка станом на 14 червня 2013 року складається з наступного - заборгованість за кредитом 51071,42 доларів США, що еквівалентно 408 213 грн. 86 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6766,38 доларів США, що еквівалентно 54 083 грн. 68 коп., а всього в розмірі 57 837,80 доларів США, що еквівалентно 462 297 (чотириста шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 54 коп.

Також вирішено питання щодо судових витрат, в іншій частині зустрічного позову - відмовлено (том 2 а.с.237-241).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості та ухвалити цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені зазначених зустрічних позовних вимог (том 2 а.с.249-252).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості слід скасувати, відмовивши у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 09 червня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір за № СМ-302/142/2006 на суму 330 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань того ж дня між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки №PCL-302/142/2006, згідно з яким позивач ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належну їй частину адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі під № 2032.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-302/142/2006 між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 09 червня 2006 року було укладено договір поруки №SR-302/142-1/2006, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.1. частини 1 Договору поруки (том 1 а.с.26-28).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-302/142/2006 між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» 09 червня 2006 року було укладено також договір поруки №SR-302/142/2006, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частиною 1 Договору поруки (том 1 а.с.29-31).

08 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір за №СМ-SME 302/100/2007 на суму 65 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SME 302/100/2007 від 08 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 08 травня 2007 року було укладено договір поруки №SR-SME 302/100/2007, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частини 1 Договору поруки (том 1 а.с.93-94).

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SME302/100/2007 від 08 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» 08 травня 2007 року було укладено договір поруки №SR 302/142/2006, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частини 1 Договору поруки (том 1 а.с.95-96).

Банк виконав умови договору та надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 65 000,00 доларів США, що еквівалентно 328 250,00 грн. за кредитним договором № СМ-SMЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року, що підтверджується валютним меморіальним ордерам №20 від 08 травня 2007 року (а.с.243 т.1), та за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року в розмірі 82 990,00 доларів США, що еквівалентно 419 099,50 грн. та 247 010,00 доларів США, що еквівалентно 1 247 400,50 грн., що підтверджується валютними меморіальними ордерами №23,46 від 09 червня 2006 року (том 1 а.с.244). ОСОБА_2, в свою чергу, умови зазначених кредитних договорів виконувала не в повному обсязі, у зв'язку з чим, на думку позивача за зустрічним позовом, виникла заборгованість в зазначеній у позові сумі.

12.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю за Кредитним договором № СМ-SМЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року, Договором поруки № SR-SМЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року та за Кредитним договором № СМ 302/142/2006 від 09 червня 2006 року, Договором поруки №SR 302/142/2006 від 09 червня 2006 року. Таким чином до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за вищезазначеними кредитними договорами (том 1 а.с.97-110).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, а також в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до поручителів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не оскаржується, тому апеляційним судом в зазначеній частині не перевіряється.

Враховуючи, що апелянт ОСОБА_2 оскаржує рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, не виконувалась належним чином кредитні зобов'язання у зв'язку із чим станом на 14.06.2013 року виникла заборгованість, яка відповідно до висновку експертизи від 28.05.2014 року складається з: по кредитному договору №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року - заборгованість за кредитом 216071,30 доларів США, що еквівалентно 1 727 057 грн. 90 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 57904,92 доларів США, що еквівалентно 464 288 грн. 51 коп., а всього в розмірі 273976,22 доларів США, що еквівалентно 2 191 346 (два мільйони сто дев'яносто одна тисяча триста сорок шість) грн. 41 коп. По кредитному договору №СМ-SМE302/100/2007 від 08 травня 2007 року - заборгованість за кредитом 51071,42 доларів США, що еквівалентно 408 213 грн. 86 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6766,38 доларів США, що еквівалентно 54 083 грн. 68 коп., а всього в розмірі 57 837,80 доларів США, що еквівалентно 462 297 (чотириста шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 54 коп.

Обгрунтовоючи свої висновки щодо часткового задоволення зустрічного позову, суд 1 інстанції посилався на ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому судом 1 інстанції було зазначено, що підстав для застосування строку позовної давності немає, оскільки останній платіж було здійснено у лютому 2009 року, а з позовом товариство звернулося 19 червня 2012 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Однак з вказаними висновками колегія суддів не погоджується та вважає, що судом 1 інстанції було безпідставно не застосовано строк позовної давності, про застосування якого просила ОСОБА_2, виходячи з наступного.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-302/142/2006 від 09.06.2006 року (том 2 а.с.191), яка датована 29.12.2008 року, у зв'язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору банк на підставі п. 1.9 кредитного договору вимагав дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме: протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги сплатити на рахунок банку суму кредиту в розмірі 21 607.30 дол. США, суму відсотків за користування кредитом в розмірі 4380,40 дол. США та пеню в розмірі 7 326 грн. 29 коп.

Згідно до досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME302/142/2006 від 08.05.2007 року (том 2 а.с.192), яка датована 29.12.2008 року, у зв'язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору банк на підставі ;п. 1.9 кредитного договору вимагав дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме: протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги сплатити на рахунок банку суму кредиту в розмірі 51071,42 дол. США, суму відсотків за користування кредитом в розмірі 897,01 дол. США та пеню в розмірі 1523 грн. 83 коп.

В судовому засіданні встановлено, що досудові вимоги отримано боржником та поручителями 04 березня 2009 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами, процентів за користування кредитами та пені 29.12.2008 року, кредитор, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання - 04 квітня 2009 року (протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги 04 березня 2009 року), що відповідно змінює і позовну давність у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Після зміни строку виконання основного зобов'язання банк до суду із позовом звернувся лише 31 липня 2012 року, тобто зі спливом трьох років (позовної давності) від дня настання строку виконання основного зобов'язання, про застосування якої ОСОБА_2 було заявлено відповідно до вимог ст. 267 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року, що відповідно до ст.. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

За таких обставин з висновком суду про необґрунтованість заяви про застосування позовної давності не можна погодитись, тому що він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення в оскаржує мій частині та відмові у задоволенні зазначених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: