Ухвала суду № 42480096, 19.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/177/14-ц Головуючий у І інстанції Козіна С.М.Провадження № 22-ц/780/56/15 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 18 19.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним договору, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулася в Ржищівський міський суд Київської області з зазначеним позовом посилаючись на те, що 06 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі ПАТ «Кредобагк»), філія у м. Хмельницькому та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 06/0609, у відповідності до якого, Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 199000 (сто дев'яносто дев'ять тисяч) доларів США із сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення 01 грудня 2009 року.

У відповідності до Додаткового договору від 25 січня 2008 року до Кредитного договору встановлено графік платежів рівними частинами щомісячно.

У відповідності до Додаткового договору № 2 від 20 січня 2009 року до Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 01.12.2011 р. та встановлено графік платежів.

У відповідності до Додаткового договору від 27 листопада 2009 року Кредитний договір викладено у новій редакції, в якому встановлено термін погашення заборгованості за кредитним договором 01 грудня 2016 року, процентна ставка встановлена на рівні 15.5 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 06 грудня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 5452 від 07 грудня 2006 року, у відповідності до якого в іпотеку Банку передано: земельну ділянку площею 0,10 га., кадастровий №6825082200, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,11 га., кадастровий № 6825082200.005.0270, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,24 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0309, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0291, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0426, цільове призначення - для будівництв^та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0422, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0308, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0416, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0284, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0293, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0283, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_11; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0302, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_12; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0430, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_13; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0403, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_14; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0404, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_15; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0310, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_16; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.2471, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_17; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.2472, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою:

АДРЕСА_18; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0423, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_19.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 06 грудня 2006 року, договір поруки від 25 січня 2008 року, договір поруки від 27 листопада 2009 року.

Позивач, посилаючись на порушення ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. І ст. 203 ЦК України просив визнати кредитний договір недійсним.

Свої вимоги позивач також мотивував тим, що кредитний договір укладено з порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів", а саме - відсутні суттєві умови, передбачені п.п. 2 та 4 ст. 11. Крім того, як посилається позивач, необхідно застосувати принципи щодо несправедливості умов, викладених у кредитному договорі, сторони при його укладанні не досягли згоди щодо його всіх істотних умов. Зокрема, в кредитному договорі відсутні основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу, що повинні оприлюднюватися до укладання договору про іпотечний борг, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з

консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

У якості правової підстави недійсності правочину позивач зазначив ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також, у своїй позовній заяві позивач посилається на відсутність у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «в», «г» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", і яка б дозволяла використовувати Банку іноземну валюту як засіб

платежу при виконанні своїх зобов'язань за кредитним договором.

Причиною спору між сторонами, як вважає позивач, стало незаконне укладення Кредитного договору, який має бути визнаний судом недійсним, так як наслідки його невиконання впливають на його законні інтереси.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог. Зазначила, що рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав..

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 грудня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 06/0609 у відповідності до якого, Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 199 000 доларів США із сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном погашення 01 грудня 2009 року.

У відповідності до Додаткового договору від 25 січня 2008 року до Кредитного договору встановлено графік платежів рівними частинами щомісячно.

У відповідності до Додаткового договору № 2 від 20 січня 2009 року до Кредитного договору встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 01 грудня 2011 року, та встановлено графік погашення платежів.

У відповідності до Додаткового договору від 27 листопада 2009 року Кредитний договір викладено у новій редакції, в якому встановлено термін погашення заборгованості за кредитним договором 06 грудня 2016 року, процентна ставка встановлена на рівні 15.5 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 06 грудня 2006 року, між Банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстровим № 5452 від 07 грудня 2006 року, у відповідності до якого, в іпотеку Банку передано: земельну ділянку площею 0,10 га., кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,11 га., кадастровий № 6825082200.005.0270, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_20; земельну ділянку площею 0,24 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0309, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0291, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_21; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0426, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0422, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_22; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0308, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0416, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_8; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0284, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0293, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0283, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку," знаходиться за адресою: АДРЕСА_11; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0302, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_12; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0430, цільове призначення - для будівництва та услуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_23; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0403, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_14; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0404, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_15; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0310, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_16; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.2471, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_17; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.2472, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_18; земельну ділянку площею 0,20 га., кадастровий № 6825082200.05.005.0423, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, знаходиться за адресою: АДРЕСА_19.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 06 грудня 2006 року, договір поруки від 25 січня 2008 року, договір поруки від 27 листопада 2009 року.

Причиною спору між сторонами, стало незаконне

укладення Кредитного договору, що має бути визнаний судом недійсним, оскільки наслідки його невиконання впливають на законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом "Про банки і банківську діяльність". Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за

кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з положеннями ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень-приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти, обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України (далі Декрет КМУ) від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

За правилами ст. 5 цього Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 вказаного Декрету КМУ.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що Банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

У зв»язку з наведеним, суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів, за таким кредитом не потребують наявності індивідувальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

В ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечне кредитування - правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами.

Іпотечний борг - основне зобов"язання за будь-якими правочинами, виконання якого забезпечено іпотекою. При цьому, ст. 2 вище вказаного закону встановлює, що іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотеченого боргу мають бути розкриті до укладення договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що інформація зазначена в ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" не була письмово оприлюднена.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п"ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, які викладені в вказаній статті.

В п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами), вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Як вказано у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

До застави, яка виникає на підставі закону застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту його нотаріального посвідчення.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз"яснено, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв"язку із зазначеним, суди повинні виходити з того, що договір, предметом застави якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним. При вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним, суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК ( статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, кредитний договір обов"язково має укладатися у письмовій формі (стаття 1055 ЦК), недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його нікчемністю. При вирішення справ про визнання кредитного договору недійсним, суди повинні враховувати роз"яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови, або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Враховуючи викладене, та те, що об"єктивних доказів, які б дали можливість суду зробити висновок про те, що зміст спірного Кредитного договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, позивачем не надано, а також те, що позов ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, не грунтується на чинному законодавстві, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 203 ЦК України не вбачається, та на законних підставах відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Так як відмова в задоволенні позову через пропуск строків позовної давності має місце бути лише в разі, якщо судом встановлено, що права позивача порушені, однак сплили строки позовної давності, а в даному випадку такі порушення прав позивача не встановлені, тому, колегія суддів підтримує думку Ржищівського міського суду Київської області про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог саме через їх безпідставність, константувавши лише факт пропуску ОСОБА_1 строків позовної давності.

Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначився з законом, який регулює спірні правовідносини, порушень закону при розгляді справи не

допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1

необхідно відхилити, а рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: