Рішення № 42480086, 27.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6302/14 Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/381/15 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 18 27.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Іванової І.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) та трьох процентів річних, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом і просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь неустойку (пеню) у розмірі 119 811,25 грн. та три проценти річних в розмірі 9 847,50 грн. за період з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року.

Позов обґрунтований тим, що 20 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір, згідно якого сторони домовились 30.06.2008 року укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку, на виконання якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 328 250 грн. Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, основний договір в строк до 30.06.2008 року не укладено, грошові кошти позивачу не повернуто. 1 липня 2008 сторони уклали угоду про розірвання попереднього договору, за умовами якого відповідач взяла на себе зобов»язання повернути всі отримані від позивача кошти в сумі 328 250грн. до 15.09.2008 року, а в разі прострочення кінцевого терміну повернення коштів -виплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів, починаючи з 15.09.2008 року.

Посилався також на невиконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 07.04.2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 328 250 грн.

Вимоги про стягнення трьох процентів річних мотивував положеннями ст..625 ЦК України

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню у розмірі 119 811, 25грн. та три проценти річних у розмірі 9847,50 грн. і судові витрати в розмірі 1 296,59грн..

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині вимог про стягнення неустойки (пені) скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити, посилаючись на невідповідлність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником та положень п.3.2 Угоди про розірвання попереднього договору, якою передбачено сплата пені в разі прострочення повернення відповідачем грошових коштів позивачеві.

Такі висновки відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 11 ч.2 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений попередній договір № 20/05-1, згідно якого сторони домовилися до 30.06.2008 року укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку.

Цього ж дня сторони уклали акт прийому-передачі грошових коштів за попереднім договором № 20/05-1, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 328 250 грн.

1 липня 2008 року між сторонами було укладено угоду про розірвання попереднього договору, за умовами якої відповідач зобов'язалась повернути отримані у позивача грошові кошти у розмірі 328 250 грн. в строк до 15.09.2008 року.

Згідно п. 3.2 вказаної Угоди в разі прострочення повернення грошових коштів ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів, починаючи з 15 вересня 2008 року. (а.с.7).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07.04.2010 року, яке в установленому законом порядку набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 328 250 грн. (а.с.8)

На час вирішення спору рішення суду невиконане, знаходиться на примусовому виконанні в ВДВС Ірпінського міського управління юстиції.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням предмету позовних вимог, правових підстав позову, доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, суд прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Наявність судового рішення про задоволення позовних вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

Стягнення неустойки (пені) сторони передбачили пунктом 3.2 Угоди про розірвання попереднього договору, укладеної 1 липня 2008 року.

Вказана угода у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась.

Загальна сума пені і трьох процентів річних за період з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року судом визначена вірно, відповідно до положень договору - угоди про розірвання попереднього договору від 1 липня 2008 року та вимог закону.

Проте з врахуванням доводів апеляційної скарги та положень ч.3 ст.551 ЦК України колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення неустойки (пені) із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Так, відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із доданих до апеляційної скарги письмових доказів - посвідчення багатодітної сім»ї ОСОБА_1 є багатодітною мамою і має на своєму утриманні трьох неповнолітніх дітей (а.с.36).

Крім цього чоловік ОСОБА_1 згідно медичної довідки від 20.06.2013 року потребує постійного лікування (а.с.37).

Суд першої інстанції необгрунтовано відхилив клопотання про приєднання до справи вказаних письмових доказів, які додані до апеляційної скарги.

Також заочним рішенням Ірпінського міського суду від 5 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 16.05.2012 року по 15.05.2013 року пеню у розмірі 119 811, 25грн. та три проценти річних у розмірі 9847,50 грн. і судові витрати в розмірі 1 296,59грн.

Вказані обставини в своїй сукупності на думку колегії суддів мають істотне значення і відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України є підставами для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст..309 ЦПК України, оскільки суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого рішення суду в частині вимог про стягнення неустойки (пені) не можна визнати законним і обґрунтованим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення , яким позов задовольнити частково.

З врахуванням обставин, встановлених при апеляційному розгляді, які мають істотне значення відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України зменшити розмір неустойки (пені) з 119 811,25 грн. до 60 000 гривень.

В іншій частині про стягнення трьох відсотків річних рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується, є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги на те, що попередній договір від 20 травня 2008 року та угода про розірвання попереднього договору від 1 липня 2008 року є нікчемними, так як при їх укладенні не було дотримано нотаріального посвідчення, підлягають відхиленню із наступних підстав.

Як встановлено судом 1 липня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали договір в розумінні Цивільного кодексу України, за умовами якого відповідач зобов»язалась повернути отримані у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 328 250грн. до 15 вересня 2008 року, а в разі прострочення повернення грошових коштів - сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми неповернутих коштів, починаючи з 15 вересня 2008 року.

Факт наявності невиконаного відповідачем перед позивачем грошового зобов»язання підтверджується також рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 07.04.2010 року, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 328 250грн., яке на час ухвалення рішення є невиконаним.

Положення ч.1 ст.220 ЦК України щодо нікчемності правочину не підлягають застосуванню до угоди про розірвання попереднього договору від 1 липня 2008 року.

Вказана угода є оспорюваною.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року в

частині позовних вимог про стягнення неустойки (пені) скасувати і ухвалити нове рішення:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) в розмірі 60 000 гривень.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: