Ухвала суду № 42477795, 22.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 7028/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Слюзара А.І.

представника відповідача Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Спецбудмонтажпроект» 19.05.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000022350/0 від 28.01.2011 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 37731 грн. (в тому числі 30185 грн. - основний платіж та 7546 грн. - штрафні санкції). та №0000442350 від 20.04.2011 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 91,50 грн. (в тому числі 73 грн. - основний платіж та 18,50 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що правочини з ТзОВ «Втордеревпром»(ЄДРПОУ 25560778) за період з 01.03.2009 по 31.12.2009 роки, які відповідач вважає нікчемними, такими судом не визнавались, а первинні документи складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.01.2011 року №0000022350/0 та від 20.04.2011 року №0000442350.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення судом норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу апеляційної інстанції на те, що ТзОВ «Спецбудмонтажпроект» включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТзОВ «Втордеревпром», на придбання товарів (робіт, послуг). Враховуючи акти ДПІ у Сихівському районі м.Львова про результати планової документальної перевірки ТзОВ «Втордеревпром» за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ „Втордеревпром" за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., встановлено, що дані послуги були отримані в ТзОВ «Аутсортинг Т.Ю.», ПП «Сервіс інновейшн», ТзОВ «ГАЛТЕХЕНЕРГО», ТзОВ «СВЕТС-АРТ», ПП «ТАЛТОРГЦЕНТР», ТзОВ «КОМАНДОР-ЦЕНТР», ПП «СОЛАМАНДРА ТА К», ПП «ЮГРЕКЛАМПОЛІГРАФСЕРВІС», ПП «СПІВДРУЖНІСТЬ-КЕНТАВР», які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи отримані від вищевказаних підприємств та видані покупцям є недостовірними.

У зв'язку з викладеним, відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та реалізацію або використання у господарській діяльності товару.

Крім того, у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, а також відсутня оплата зі сторони ТзОВ «Втордеревпром», що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. До перевірки надано договір оренди складського приміщення на 400кв.м. по вул.Дж.Вашингтона,8, проте журнал складського обліку до перевірки не надано.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Сихівському районі м.Львова в акті перевірки ТзОВ «Втордеревпром» встановила завищення податкового зобов'язання на суму вартості даних послуг та завищення податкового кредиту за рахунок проведення безтоварних операцій.

Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції зіслався на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року по справі 2а-9108/10/1370, якою визнано протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м.Львова, які полягали у викладенні у актах перевірки висновків про безтоварність господарських операцій між ТзОВ «Втордеревпром» та його контрагентами( в т.ч. й позивача), яка була скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду №8779/11/9104 від 31.10.2011 року, а провадження у справі закрито.

При апеляційному розгляді представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2010 року ДПІ в Пустимитівському районі Львівської області проведено камеральну перевірку з питань правомірності нарахування ТзОВ «Спецбудмонтажпроект» податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Втордеревпром»(ЄДРПОУ 25560778) за період з 01.03.2009 по 31.12.2009 роки.

При перевірці податковим органом встановлено порушення позивачем пп.7.2.6, 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суму податкового кредиту по податку на додану вартість ТзОВ «Спецбудмонтажпроект» за березень 2009 року (на 20350,00 грн.), квітень 2009 року (на 73,00 грн.), червень 2009 року (на 1635,00 грн.), та вересень 2009 року (на 8200,00 грн.), за результатами якої складено акт від 28.12.2010 року № 1639/232/30790714 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 28.01.2011 року № 0000022350/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 37731 грн. (в тому числі 30185 грн. - основний платіж та 7546 грн. - штрафні санкції).

Внаслідок адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 28.01.2011 року № 0000022350/0 залишено без змін, та винесено податкове повідомлення -рішення від 20.04.2011 року № 0000442350, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 91,50 грн. (в тому числі 73 грн. - основний платіж та 18,50 грн. - штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідачем не наведено доказів вини позивача у порушенні публічного порядку, а відтак нікчемності правочинів та безтоварності господарських операцій.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого)податку у зв»язку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями( іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту) ( пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

Так, з матеріалів справи видно, що у розглядуваному періоді між позивачем ( замовник) та контрагентом ТзОВ «Втордеревпром» ( виконавцем) укладено ряд договорів підряду на виконання робіт, зокрема: № 23/02-09 від 23.02.2009 року; № 01/04-09 від 01.04.2009 року;

№ 02/04-09 від 02.04.2009 року; № 25/09-09 від 25.09.2009 року.

Відповідно до вказаних договорів розрахунки здійснювалися при представленні підрядником акту здачі-приймання робіт.

Згідно актів виконаних робіт по відповідних договорах, перелічених вище, від 01.10.2009 року №25/09-09, від 30.03.2009 року №23/02-09, від 01.09.2009 року №23/02-09, від 30.06.2009 року №02/04-09, від 23.04.2009 року №01/04-09, що завірені підписами та печатками обох сторін, ТзОВ «Втордеревпром» виконало вчасно та якісно замовлені позивачем підрядні роботи .

30.03.2009 року ТзОВ «Втордеревпром» виписана податкова накладна № 3300000001 замовнику ТзОВ «Спецбудмонтажпроект за наслідками проведених операцій по договору підряду № 23/02-09 від 23.02.2009 року на загальну суму 33 000,00 грн.. в тому числі ПДВ - 5 500,00 грн., податкова накладна № 3300000007 на загальну суму 89 100,00 грн.. в тому числі ПДВ - 14 850,00 грн.

23.04.2009 року ТзОВ «Втордеревпром» виписана податкова накладна № 23000001 за договором підряду № 01/04-09 від 01.04.2009 року на загальну суму 436,80 грн.. в тому числі ПДВ - 72,80 грн.

30.06.2009 року підрядником виписана податкова накладна № 6300000002 по договору підряду № 02/04-09 від 02.04.2009 року на загальну суму 9 810,00 грн.. в тому числі ПДВ - 1 635,00 грн.

30.09.2009 року ним же виписана податкова накладна № 9030000001 по договору підряду № 25/09-09 від 25.09.2009 року на загальну суму 49 200,00 грн.. в тому числі ПДВ - 8 200,00 грн.

Описані вище операції були відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку. Оплата по вказаним договорам підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період що перевірявся були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи ( податкових накладних, актів прийомки -здачі робіт, платіжних документів )дає підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Отже, між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром» укладено ряд господарських договорів підряду, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами зі сплатою позивачем у ціні послуг податку на додану вартість, претензій до оформлення яких податковим органом не було, відтак позивач мав право включити до складу валових витрат кошти, затрачені на оплату цих послуг та сформувати податковий кредит по вказаних операціях.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити також, що контрагент позивача на час господарських операцій був за реєстрованим платником ПДВ, а також вказані угоди не визнавалися судом нікчемними.

Процесуальних судових рішень щодо притягнення керівників чи інших осіб до відповідальності за ухилення від оподаткування чи фіктивного підприємництва суду не представлено.

Податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій, виходячи лише з неможливості проведення таких контрагентом ТзОВ «Втордеревпром» із-за відсутності у останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь -якого виду діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані обставини не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (договору, податкових накладних, актів прийомки -здачі робіт, банківських виписок).

При перевірці контрагента податковим органом не досліджувалось питання наявності у нього приміщень, спеціалістів, основних засобів належним способом, жодних запитів до Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки чи до центрів зайнятості (за період здійснення операцій по договору) не скеровувалось (згідно довідки), не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди контрагентом офісних та виробничих приміщень, найму працівників за період операцій по договору.

Судом вірно звернуто увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, у разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним не представлено, а відтак правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто їх нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем також не наведено переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу визнано протиправними і скасовано обгрунтовано.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі №2а-5754/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.Р. Курилець

Ухвала у повному обсязі складена 27.01.2015 року.