Ухвала суду № 42477785, 28.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа: № 825/3516/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Пластмас» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними рішення та акту,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Пластмас» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області ( далі - відповідач-1 ), Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області ( далі - відповідач-2 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 р. № 0001882202 та № 0001892202, визнання протиправними рішення відповідача-2 № 3110/10/25-01-10-05-15 та акту перевірки від 16.07.2014 р. № 454/22-32512498.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 грудня 2014 року адміністративний позов задовольнив частково, а саме: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. № 0001882202 та № 0001892202.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство «Пластмас» товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» ( далі - ДП «Пластмас» ТОВ «Торговий дім Пластмас-Прилуки» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Прилуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Пластмас» ТОВ «Торговий дім Пластмас-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та з податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Корпорація-КІС» за період: з 01.06.2012 р. по 31.08.2012 р., з ТОВ «Гатіора» за період: з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт від 16.07.2014 р. № 1454246/22-32512498.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем-1 було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 24 374,99 грн. та до заниження податку на прибуток на загальну суму 23 549,59 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 16.07.2014 р. № 1454246/22-32512498 відповідачем-1 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 р. № 0001882202, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з ПДВ на 24 374,99 грн. - за основним платежем та на 6093,75 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; № 0001892202, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на 23 549,59 грн. - за основним платежем та на 5887,40 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та актом перевірки, надіслав до ГУ Міндоходів у Чернігівській області первинну скаргу від 07.08.2014 р. № 1057.

За результатами розгляду зазначеної скарги, відповідачем-2 було прийнято рішення від 06.10.2014 р. № 3110/10/25-01-10-05-15, яким податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 29.07.2014 р. № 0001882202 та № 0001892202 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції, здійсненні між позивачем і ПП «Корпорація-КІС», ТОВ «Гатіора» є реальними і повністю підтверджуються належною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності. При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Корпорація-КІС» за договорами про надання транспортно-експедиторських послуг № 16 від 02.04.2012 р., № 26 від 25.04.2012 р., № 75 від 30.11.2012 р., № 11 від 06.03.2012 р., № 29 від 06.05.2012 р., № 34 від 30.05.2012 р., № 25 від 25.04.2012 р., № 46 від 17.07.2012 р., № 57 від 01.09.2012 р., № 61 від 01.10.2012 р., № 66 від 17.10.2012 р. підтверджується рахунками на оплату, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, які відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, у матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують господарську мету укладання між позивачем і його контрагентом вказаних договорів і їх економічну доцільність, зокрема, видаткова накладна, рахунок на оплату, прибутковий ордер, оборотно-сальдові відомості та інша бухгалтерська документація, з якої вбачається факт придбання позивачем сировини ( стабілізатор, борат цинку )ё для перевезення котрої ним були укладені зазначені вище договори транспортно-експедиторських послуг, а також її використання у подальшій господарській діяльності ДП «Пластмас» ТОВ «Торговий дім Пластмас-Прилуки» при виготовленні його продукції, яка в наступному була реалізована ним третім особам.

Товарність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Гатіора» за договорами виконання робіт ( виготовлення з блоків ПВХ колодок футеровки із пластику ПП-45 ) підтверджується рахунками-фактури, накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, які відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

При цьому, переміщення товару підтверджується деклараціями про прийняття вантажу ТОВ «Ін-Тайм» та рахунками на оплату послуг з його перевезення.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними з ПП «Корпорація-КІС», ТОВ «Гатіора», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами та рух коштів між сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем товарності зазначених господарських операцій і показників податкової звітності, сформованих позивачем на їх підставі, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт перевірки контрагента позивача ПП «Корпорація-КІС» щодо його взаємовідносин з ТОВ «Тесей-П», на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Гатіора», а також на акт перевірки взагалі невідомого суб'єкта господарювання - ПП «Альфа-ком», в яких відображені суб'єктивні висновки податкових органів, які за відсутності відповідних рішень суб'єкта владних повноважень не несуть для платників взагалі ніяких правових наслідків, колегія суддів вважає такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом і тим більше контрагентами останнього, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними ( у тому числі нікчемними ) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що в жодному з актів, на які посилається апелянт як на підставу своїх вимог і заперечень, не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій контрагентів позивача з їхніми контрагентами та взагалі дій невідомих суб'єктів господарювання і допущення ними порушень податкового законодавства при веденні податкової звітності.

Посилання податкового органу на анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Гатіора» 26.03.2014 року, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке свідоцтво контрагента позивача було анульовано вже після здійснення між ним і ДП «Пластмас» ТОВ «Торговий дім Пластмас-Прилуки» оспорюваних господарських операцій, а отже, є обставиною, що не стосується спірних правовідносин.

Доводи апелянта стосовно того, що відносно контрагента позивача ТОВ «Гатіора» було порушено кримінальне провадження за ст. 212 КК України, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки апелянтом не наведено жодного судового рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагенту позивача, вироків суду відносно його посадових осіб або самого позивача за фактом скоєння злочину за ознаками ст. 212 КК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014 р. № 0001882202 та № 0001892202 і приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.