Постанова № 42477291, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2015 року Справа № 904/7173/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Бережок С.І., представник, довіреність №14-96 від 18.04.14;

від відповідача: Чермошенцев А.В., представник, довіреність №38 від 15.01.15;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № 904/7173/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 8780046 грн. 19 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року (суддя Бєлік В.Г.) стягнуто з комунального підприємства "Марганецьтепломережа" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1680688 грн. 31 коп. основного боргу, 334713 грн. 46 коп. пені, 177 985 грн. 09 коп. річних, 89866 грн. 42 коп. інфляційних та 69368 грн. 92 коп. судового збору. В частині стягнення 445859 грн. 66 коп. основного боргу відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 5907484 грн. 62 коп. основного боргу припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині зменшення розміру пені на 143448 грн. 63 коп., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права.

Комунальне підприємство "Марганецьтепломережа" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.12.2012 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) і комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" (покупець) було укладено договір куплі-продажу природного газу № 13/3317-ТЕ-3.

За п.1.1 договору поставки продавець зобов'язується передати покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 9199,799 тис. куб. м.

За п.5.1 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218 грн. 20 коп., всього з ПДВ - 1309 грн. 20 коп.

Згідно п. 5.5 договору його загальна вартість на дату його укладення становить 10036980 грн. 71 коп., крім того ПДВ - 2007396 грн. 14 коп., разом з ПДВ - 12044376 грн. 85 коп.

У відповідності з п. 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти приймання - передачі є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання договору поставки природного газу продавець за період з січня 2013 року по грудень 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 8977984 грн. 33 коп., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 21.10.2013 року на суму 2084408 грн. 74 коп., від 28.02.2013 року на суму 1803080 грн., від 31.03.2013 року на суму 1636952 грн. 99 коп., від 30.04.2013 року на суму 16452 грн. 72 коп., від 31.10.2013 року на суму 491622 грн. 94 коп., від 24.01.2014 року на суму 1139133 грн. 60 коп., від 24.01.2014 року на суму 1806333 грн. 34 коп. (а.с.22, 23, 24, 25, 26, 27, 28).

У відповідності з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив повну оплату отриманого природного газу у строки, обумовлені договором.

Із загальної заборгованості у сумі 8977984 грн. 33 коп. відповідачем сплачено лише 943951 грн. 74 коп., у зв'язку з чим борг за отриманий у січні 2013 року - грудні 2013 року газ станом на час звернення позивача до суду, за розрахунком позивача, становить 8034032 грн. 59 коп. (а.с. 9-15).

Також з матеріалів справи вбачається наступне.

Між територіальним органом Казначейства в Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Марганецької міської ради, комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" та національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договори "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік")" від 08.02.2014 року № 24/30, від 06.10.2014 року № 624/30, від 07.11.2014 року № 964/30 (надалі - договори про організацію взаєморозрахунків), умовами яких передбачено перерахування на рахунок національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 6353344 грн. 28 коп. для погашення заборгованості за природний газ за договором від 28.12.2012 року № 13/3317-ТЕ-3, який є підставою для подання позову у даній справі (а.с. 48-49, 50-51, 75-76).

Підпунктом 2 п.11 договорів про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків від 08.02.2014 року № 24/30, комунальне підприємство "Марганецьтепломережа" перерахувало національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" 445859 грн. 66 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 01.04.2014 року № 2 (а.с. 52).

Згідно п. 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони домовились, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не враховано сплачену відповідачем частину заборгованості в сумі 445859 грн. 66 коп., здійснену до пред'явлення позову по справі. Тому у стягненні цієї суми судом відмовлено правомірно.

З урахуванням викладеного заборгованість відповідача за поставлений позивачем у період з січня 2013 року по грудень 2013 року природний газ, на момент звернення публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до суду першої інстанції, складала 7588172 грн. 93 коп.

Борг у сумі 7588172 грн. 93 коп. підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 03.10.2014 року, підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.53).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" на виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків від 06.10.2014 року № 624/30 та від 07.11.2014 року № 924/30 сплачено суму основного боргу за поставлений природний газ на загальну суму 5907484 грн. 62 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 15.10.2014 року № 5 на суму 4791 537 грн. 62 коп. (а.с.52) та від 17.11.2014 року № 6 на суму 1115 947 грн. (а.с.77).

Оскільки часткове погашення заборгованості за поставлений природний газ на суму 5907484 грн. 62 коп. здійснено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, господарським судом правильно припинено провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вищезазначене сума основного боргу, що підлягає стягненню з комунального підприємства "Марганецьтепломережа", складає, як правильно визначено судом першої інстанції, 1680688 грн. 31 коп.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів оплати залишку боргу, вимога позивача про стягнення основного боргу у сумі 1680688 грн. 31 коп. обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення річні за період з 14.02.2013 року по 28.03.2014 року, сума яких дорівнює 177985 грн. 09 коп., та інфляційні втрати за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року, сума яких становить 89866 грн. 42 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача сума пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого природного газу складає 478162 грн. 09 коп. (а.с. 9-12). Після перевірки судом апеляційної інстанції даний розрахунок визнаний обґрунтованим та таким, що складений у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції зменшено суму нарахованої пені на 30% на підставі клопотання комунального підприємства "Марганецьтепломережа".

В силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки на 30%.

Відповідно пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, комунальне підприємство "Марганецьтепломережа" є єдиним надавачем послуг з централізованого опалення в м. Марганець та являється соціально значимим підприємством для функціонування інфраструктури міста.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки по різниці у тарифах по комунальному підприємству "Марганецьтепломережа" загальний показник обсягу різниці в тарифах (некомпенсованої) станом на 01.09.2014 року складає 17 млн. 147, 60 тис. грн., з яких:

2 млн. 357,50 тис. грн. - для населення;

13 млн. 200,33 тис. грн. - для бюджетних установ;

1 млн. 589,77 тис. грн. - для інших споживачів (а.с. 57).

Відповідно розрахунку обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" населенню, обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2013 - червень 2014 року складає 4791537 грн. 62 коп. (а.с. 56).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що збиток компанії складає 12521324 тис. грн., посилаючись при цьому на звіт про фінансові результати за 2013 рік.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи існування договорів від 08.02.2014 року № 24/30, від 06.10.2014 року № 624/30, від 07.11.2014 року № 964/30 про організацію взаєморозрахунків, укладених між територіальним органом Казначейства в Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Марганецької міської ради, комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" та національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", які є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості різниці в тарифах, зокрема, на теплову енергію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (а.с. 48-49, 50-51, 75-76), а також враховуючи специфіку діяльності комунального підприємства "Марганецьтепломережа" і те, що відповідач сплатив позивачеві більшу частину боргу за спожитий у спірному періоді газ, у тому числі за умовами договорів про організацію взаєморозрахунків, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 30%.

Водночас судова колегія відзначає наступне.

Відповідно абз. 2 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині (п.п 9.4 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення").

Враховуючи те, що в резолютивній частині рішення не зазначено про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 143448 грн. 63 коп. пені, рішення господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № 904/7173/14 змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту:

«У стягненні 143448 грн. 63 коп. пені відмовити».

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Повернути публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з державного бюджету зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1434 грн. 49 коп., перерахований платіжним дорученням від 08.12.2014 року № 2012217, яке знаходиться у матеріалах справи, про що винести відповідну ухвалу згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 29.01.15р.