Ухвала суду № 42475803, 22.01.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 679/1050/14-ц

Провадження № 22-ц/792/64/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

при секретарі: Гриньовій А.М.,

з участю апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання, за позовом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання договору недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В травні 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання. Посилався на те, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 05 серпня 2009 року № 323 о/с відповідача ОСОБА_3 зараховано до складу курсантів ХНУВС. Між Харківським національним університетом внутрішніх справ, ГУ МВС України в Хмельницькій області та відповідачем укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Наказом ХНУВС від 15 червня 2013 року № 136 о/с після закінчення університету лейтенанта міліції ОСОБА_3 відраховано зі складу курсантів навчального закладу та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Хмельницькій області.

Наказом УМВС України в Хмельницькій області від 20 січня 2014 року № 8 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів Міністерства внутрішніх справ України на підставі п. 64 «Ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Пунктом 2.3.6 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_3 зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Згідно з розрахунком фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_3 в університеті, їх сума складає 43971,51 грн.

У червні 2014 року третя особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання договору про підготовку фахівця недійсним, який ухвалою суду від 27.06.2014 року прийнято до розгляду в цій справі.

В обґрунтування цього позову ОСОБА_1 посилалася на те, що в червні 2014 року їй стало відомо, що 30 серпня 2009 року між ХНУВС, УМВС України в Хмельницькій області та її сином ОСОБА_3 укладено договір № 5128-09 «Про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України». На час укладення договору син був неповнолітній, не мав повної цивільної дієздатності, був юридично неграмотний, тому не міг оцінити наслідків укладання договору, а її підпис в договорі відсутній, тому з посиланням на вимоги ст.ст. 221, 222 ЦК України просила визнати цей договір недійсним.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2014 року задоволено позов Харківського національного університету внутрішніх справ. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з навчанням в розмірі 43971,51 грн. та судові витрати.

В позові ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним через порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ та задовольнити її позов. Висновок суду про відсутність підстав для визнання договору недійсним вважає хибним, оскільки її син укладав договір, будучи неповнолітнім. Суд не прийняв до уваги, що про цей договір їй як матері стало відомо в червні 2014 року, а на протязі місяця вона не схвалила укладений сином договір, її підпис в договорі відсутній. На думку апелянта факт її обізнаності про укладення сином договору та передбачені ним зобов'язання під час судового розгляду не доведені та спростовані представленими доказами.

Вважає хибним висновок суду про доведеність розміру фактичних витрат на навчання та обізнаність щодо розміру цих витрат ОСОБА_3, так як накази, надані як докази у справі, не доводились до відома відповідача, про що свідчить відсутність його підписів у даних документах.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 05 серпня 2009 року № 323 о/с ОСОБА_3 зараховано до складу курсантів університету.

Між Харківським національним університетом внутрішніх справ, УМВС України в Хмельницькій області та ОСОБА_3 30.08.2009 року укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України № 5128.

За пунктом 2.3.6 цього договору ОСОБА_3 зобов'язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Наказом ХНУВС від 15 червня 2013 року № 136 о/с після закінчення університету лейтенанта міліції ОСОБА_3 відраховано зі складу курсантів навчального закладу та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Хмельницькій області.

Наказом УМВС України в Хмельницькій області від 20 січня 2014 року № 8 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів Міністерства внутрішніх справ України на підставі п. 64 «Ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Фактичні витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_3 в університеті, складають 43971,51 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов Харківського національного університету внутрішніх справ та відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що фактичні витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_3 у навчальному закладі, підлягають стягненню з відповідача, і водночас відсутні підстави для визнання недійсним укладеного договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі слід визнати недійсним, оскільки він укладався на той час неповнолітнім ОСОБА_3, і протягом місяця не був схвалений його батьками.

Так, відповідно до ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні (ч.1 ст.221 ЦК).

Відповідно до пункту 7.4. спірний договір складено в трьох примірниках, які зберігаються по одному в кожної із сторін.

Крім того, укладенню спірного договору передувало проходження ОСОБА_3 процедури відбору як кандидата на навчання в УМВС України у Хмельницькій області з отриманням висновку про направлення на навчання за підписом керівництва органу внутрішніх справ та формуванням особової справи відповідно до п.п. 3.3.-3.6 Правил відбору та прийому до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 04.11.2008, № 568, чинному на той час.

Наведене цілком спростовує твердження апелянта про необізнаність батьків про підписання сином оспорюваного договору, а відтак за відсутності претензій у визначений строк іншим сторонам договору він вважається схваленим батьками.

Окрім того, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки вона не є стороною спірного договору, у позові не вказується про порушення її права, а ОСОБА_3 на час подачі цього позову досяг повноліття і володіє цивільною процесуальною дієздатністю у повному обсязі.

Не ґрунтуються на нормах закону і доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у ОСОБА_3, в разі звільнення із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням виникає у нього в силу закону.

Водночас аналогічні положення містить договір від 30.08.2009 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 № 313, у разі звільнення осіб, начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Ці норми продубльовані також у пункті 4.1. договору.

Посилання апелянта про недоведеність розміру фактичних витрат на навчання спростовується відповідними довідками-розрахунками витрат на грошове, продовольче забезпечення ОСОБА_3, розрахунками витрат на комунальні послуги за 2009-2013 роки, довідками-розрахунками витрат на речове забезпечення. Водночас розрахунок витрат на речове забезпечення відповідає даним копій атестату на предмети речового майна № 627 (форма № 7), відомості на видачу форменого одягу особовому складу № 72 від 10.06.2009 року (форма 12), роздавальної відомості № 2133 від 13.06.2013 року (а.с.73-80), що спростовує твердження ОСОБА_3 про забезпечення форменим одягом лише на І курсі.

При цьому апелянтом не спростовано достатніми та допустимими доказами правильність представлених позивачем розрахунків витрат.

Факт обізнаності щодо розміру цих витрат ОСОБА_3 підтверджується підписом останнього 10.06.2013 року про ознайомлення у довідці-розрахунку витрат, що спростовує протилежні твердження апелянта.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують вказаних висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

_______________

Головуючий у першій інстанції: Ходоровський Б.В. Провадження № 22-ц/792/64/15

Доповідач: Грох Л.М. Категорія - 19