Постанова № 4247337, 07.11.2007, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

копія Справа №2-а- 87\07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2007 року. Ватутінський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого Муляр B.C.

при секретарі Крамаренко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги -

встановив:

позивач в судовому засіданні частково змінив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області на його користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за період часу з 2005 року по 2007 рік в розмірі 6867 гривень 42 копійки та поновити йому процесуальний строк звернення до суду посилаючись на те, що він являється інвалідом війни 3 групи і відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право, як інвалід війни З групи на щорічну, до 5 травня, виплату разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а тому, беручи до уваги, що мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року становила - 332 гривні, станом на 04.05.2006 року становила - 359 гривень та станом на 04.05.2007 року становила - 410,06 гривень, відповідач повинен був виплатити йому за мінусом виплачених сум за 2005 рік -2324 гривень (332 грн. х 7) -270 грн (виплаченої допомоги) = 2054 грн.; за 2006 рік - 2513 гривень (359 грн. х 7) - 270 гривень(виплаченої допомоги) = 2243грн.; за 2007 рік - 2870 гривень 42 коп. (410,06 грн. х 7) - 300 гривень(виплаченої допомоги) = 2570 гривень 42 коп., а всього за 3 роки йому невиплачено 6867 гривень 42 копійок.

Відповідач в добровільному порядку не виплачує разову допомогу, а тому він змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Він просить суд поновити йому пропущений строк звернення до суду за 2005 та 2006 рік , оскільки вважає, що пропустив цей процесуальний строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення його права лише в серпні 2007 року, після того, як він дізнався про існування Закону України . «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачається його право, як інваліда війни 3 групи на щорічну, до 5 травня, виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а до цього часу він не знав і не міг знати про свої порушені права і вважав, що щорічна разова грошова допомога, яка йому фактично була виплачена за ці роки, виплачувалася правильно.

Представник відповідача частково змінені позовні вимоги позивача не визнав і просить суд в позові відмовити, оскільки виплати разової грошової допомоги позивачу проводилися на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям громадян і які були відповідно виплачені позивачу. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів. В разі виділення державою цих коштів, вони їх виплатять.

2

Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 пропустив

строк позовної давності, але цей строк він пропустив з поважних причин, оскільки не знав і не міг знати, яка сума повинна йому виплачуватися.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що частково змінені позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, оскільки є законними, обґрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.

В судовому засіданні судом було встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом війни третьої групи, що

підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим Ватутінським управлінням

праці та соціального захисту населення Черкаської області 01.04 2003 року і

відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової

допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст.2

зазначеного Закону та ст.22 Конституції України, грошова допомога призначена

позивачу за період часу з 2005 по 2007 роки виплачувалася не в повному обсязі, а

саме: у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України

на 2005 рік» йому було виплачено - 270 гривень, коли мінімальна пенсія за віком

відповідно до довідки управління пенсійного фонду України в Звенигородському

районі Черкаської області станом на 04.05.2005 року складала - 332 гривні, а тому

сума виплати за 2005 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту» мала складати не 270 гривень, а 2324 грн.

(332 грн. х 7 ) невиплачено- 2054 грн).; у 2006 році, відповідно до Закону України

«Про Державний бюджет України на 2006 рік» позивачеві ОСОБА_1  було виплачено 270 гривень, тоді коли мінімальна пенсія за віком станом на

2006 року складала - 359 грн., а тому сума виплати за 2006 рік мала складати не 270 грн., а 2513 гривень( 359грн.х 7)(невиплачено- 2243 грн; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» йому було виплачено - 300 гривень, тоді коли мінімальна пенсія за віком станом на

2007 року складала - 410,06 грн., а тому /сума виплати за 2007 рік мала складати не 300 грн., а 2870 грн. 42 коп. (410,06 грн. х 7 )( невиплачено-2570 грн 42 коп..), а тому позивачу за період часу з 2005 по 2007 рік невиплачено 6867 гривень 42 коп..

Рішенням Конституційного Суду України №20 РП/2004 від 01.12.2004 року у справі щодо відповідності Конституції України положень ст.ст.44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини другої, третьої, четвертої ст.78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється учасникам бойових дій до 5 травня в розмірі - 120 гривень, і вказаним рішенням Конституційного Суду України чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, або внесення до чинних Законів за ч.3 ст.22 Конституції не допускається.

Проаналізувавши вказане рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20 РП/2004, та враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не залежить від розміру доходів отримувача чи

3

наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер суд прийшов до висновку, що необхідно задовольнити вимоги стосовно виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки, оскільки Верховна Рада України, приймаючи Закони України: "Про Державний бюджет України на 2005 рік",Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік" знову обмежила соціальне право громадян, закріплене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання разової грошової допомоги до 5 травня при наявності рішення Конституційного Суду України з аналогічного питання.

Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України» приймається щорічно, а рішення про зменшення виплат приймалися після рішення Конституційного Суду за 2004 рік, тому суд вважає, що і на майбутнє слід керуватися положеннями, на які посилався Конституційний Суд в своєму рішенні.

Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України, де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватись позивачу до 5 травня , як інваліду війни третьої групи, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про Державний бюджет України на 2005 - 2007 роки.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме в рішенні від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», де було встановлено порушення Україною ст.1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині відмови національних судів у задоволені вимоги заявника про виплату надбавок до заробітної плати і де зокрема суд зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обов'язок виплати щорічної разової допомоги ветеранам війни, які є інвалідами та пенсіонерами покладений на районні та міські управління праці та соціального захисту населення, а тому щорічну одноразову грошову допомогу позивачу повинно виплачувати управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області.

Суд вважає за необхідне поновити позивачеві ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки, оскільки вважає, що позивач пропустив цей процесуальний строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення його права лише в 2007 році, після того як він дізнався про існування Закону України «Про статус ветеранів війни,

4

гарантії їх соціального захисту», яким передбачається його право, як інваліда війни 3 групи на щорічну, до 5 травня, виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а до цього часу він не знав і не міг знати про свої порушені права і вважав, що щорічна разова грошова допомога, яка йому фактично була виплачена за ці роки, виплачувалася правильно.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне частково змінені позовні вимоги позивача задовільнити повністю та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як інваліду війни третьої групи до 5 травня за період часу з 2005 по 2007 роки в розмірі 6867гривень 42 копійок та 68 гривень 67 коп. державного мита в доход держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 22, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/2004, рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року «Кечко проти України», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2007 роки та ст.ст.2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71,159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

постановив:

Частково змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги, як інваліду війни третьої групи до 5 травня, задовільнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду до Ватутінського міського управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги, як інваліду війни третьої групи до 5 травня за 2005-2006 роки.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення

Ватутінської міської ради Черкаської області р/р 35210002000201 код 24350325 МФО 854018 в ГУДКУ в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як інваліду війни третьої групи до за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 6867(шість тисяч вісімсот шістдесят сім)гривень 42 коп. та 68(шістдесят вісім) гривень 67 коп.державного мита в доход держави.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.