Ухвала суду № 42471342, 28.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1799/14-к 28.01.2015 28.01.2015 28.01.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Олещук Т.Л., Царюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Ціоми В.В., обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, обвинуваченого за ст. 286 ч.2 КК України.

за участю :

секретаря - Пінчука О.І.

розпорядника - Алексишинця М.П.

прокурора - Ціоми В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_7

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_3

представника потерпілих - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст вимог апеляційних скарг і судового рішення суду першої інстанції.

Провадження № 11-кп/784/68/15 Головуючий суду 1 інстанції: Семенова Л.М.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Войтовський С.А.

В апеляційних скаргах прокурор та представник потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просять скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України 7 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та закрите кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у скоєні злочину, передбаченому ст. 286 ч.2 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_4 7340 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_3 80000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області процесуальні витрати пов'язані з залученням експертів в сумі 10043 грн. 88 коп.; на користь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта в сумі 492 грн.; на користь держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради витрати, понесені медичним закладом на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 3406 грн.70 коп.

Вирішено питання щодо накладення арешту на майно ОСОБА_2 та речових доказів.

2. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував наслідки того, що в результаті дій ОСОБА_2 загинула людина. Ну думку апелянта, суд також не звернув уваги на характер і мотиви порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, його ставлення до цього та поведінку після вчинення злочину, зокрема ненадання допомоги потерпілим одразу після ДТП, невизнання своєї вини в скоєному та намагання перекласти вину на водія ОСОБА_9 Посилається, що встановлені обставини вказують на те, що виконуючи маневр повороту ліворуч, ОСОБА_2 міг побачити автомобіль ОСОБА_9 і надати йому перевагу в русі.

В апеляційних скаргах представник потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, також вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Обгрунтовуючи доводи своїх апеляційних скарг, представник потерпілих фактично посилається на ті ж самі обставини, що й прокурор.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 посилається на неповноту судового розгляду, через що, на його думку, залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного рішення. Вважає, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення комплексної експертизи, повторної транспортно-трасологічної експертизи, а також повторної та додаткової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП. Вказує, що в протоколі огляду місця події відсутні відомості про участь обвинуваченого в його складанні, хоча він фактично був присутній при цьому. Вказує, що відсутні дані про надання експерту ОСОБА_10, який проводив транспортно-трасологічну експертизу № 4/150, фототаблиці, що є додатком до протоколу огляду місця ДТП, у зв'язку з чим невідомо, чи вплинула відсутність вказаної фототаблиці на висновки експерта. Посилається і на те, що експерту була надана копія схеми ДТП, яка не співпадає з оригіналом, що міститься в матеріалах кримінального провадження. В чому полягає відмінність копії від оригіналу, не зазначає. Вказує, що під час проведення автотехнічної експертизи № 96 експертом ОСОБА_11, йому були надані матеріали кримінального провадження в непрошитому стані і невідомо, чи досліджував експерт фототаблицю до протоколу огляду місця ДТП. Посилається на протиріччя у висновках експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 щодо визначення швидкості руху автомобіля «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_9 Вказує, що в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив, що не володіє методикою для визначення реальної швидкості автомобіля «ВАЗ» та вказав, що така методика існує і цю швидкість встановити було можливо. Посилається й на протиріччя між висновками експертів ОСОБА_12 і ОСОБА_13, який проводив судову автотехнічну експертизу по дослідженню обставин та механізму ДТП № 1/76, щодо відповіді на питання про наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та настанням ДТП. Зокрема, вказує, що експерт ОСОБА_13 дійшов висновку про те, що водій автомобіля «ВАЗ», як при допустимій, так і при фактичній швидкості руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, тому вчинені ним порушення ПДД (щодо швидкості руху) не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. Проте, такий висновок експерта ОСОБА_13, на думку апелянта, суперечить висновку експерта ОСОБА_12, який з цього приводу зазначив, що відповісти на питання про те, чи мав технічну можливість водій автомобіля «ВАЗ» запобігти зіткненню при русі зі швидкістю допустимій в умовах ДТП, не виявляється можливим. Також, вказує, що експерт ОСОБА_13 дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, а експерт ОСОБА_11 зазначив, що відповідь на питання про причинний зв'язок між діями обвинуваченого та настанням ДТП потребує сукупної, солідарної правової оцінки його дій та дій водія автомобіля «ВАЗ» і це є прегоративою спеціаліста в області права. На думку апелянта, суд на ці протиріччя уваги не звернув і прийняв до уваги висновки експерта ОСОБА_13 Також вважає, що суд безпідставно відмовив в долученні до матеріалів кримінального провадження листа ДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_9 за перевищення швидкості руху. Вважає, що суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_14, який вказував, що автомобіль «ВАЗ» рухався зі швидкістю 140-150 км/год. Посилається і на висновок автотехнічного дослідження спеціаліста ОСОБА_15 № 1461-к від 11.12.2014 року, який був наданий на вимогу сторони захисту після постановлення вироку, згідно з яким водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання Правил дорожнього руху України і, при заданих на дослідження даних, невідповідність його дій вимогам Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку зі скоєнням ДТП.

3. Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора, представника потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_2 просить відмовити в задоволені апеляційних скарг. Вказує, що одразу після ДТП він викликав міліцію та швидку медичну допомогу, а в подальшому разом з дружиною приїжджав до потерпілої ОСОБА_4 для надання допомоги та висловлював співчуття родичам ОСОБА_9 з приводу його загибелі. Зазначає, що твердження апелянта про намагання перекласти вину на потерпілого ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки з матеріалів кримінального провадження неможливо зробити висновок про порушення ним Правил дорожнього руху України. Посилається на те, що швидкість руху автомобіля ОСОБА_9 була значно вище, ніж бралась за основу експертами.

4. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2013 року, приблизно о 16 год. 30 хв., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ» з реєстраційним номером НОМЕР_3, у світлий час доби, при добрій видимості, рухався у крайній лівій смузі руху проїзної частини автодороги «Дніпропетровськ-Миколаїв», яка має по дві смуги руху у кожному напрямку, зі сторони м.Миколаєва в напрямку м.Дніпропетровськ. При цьому, ОСОБА_2 мав намір виконати маневр повороту ліворуч на Т-образному перехресті, що розташоване в районі 317 км+88 м вищевказаної дороги. У цей же час, у зустрічному напрямку, у крайній лівій смузі руху, рухався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9, з пасажиркою ОСОБА_4

При наближенні до Т-образного перехрестя, ОСОБА_2 в порушення п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи можливість заздалегідь побачити, що у зустрічному напрямку по головній дорозі прямо до Т-образного перехрестя наближається автомобіль «ВАЗ 2109», перед виконанням маневру повороту ліворуч не впевнився в безпеці свого маневру, як для себе, так і для інших учасників дорожнього руху, перед перехрестям не зупинив свій автомобіль та не надав перевагу в русі автомобілю «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_9 В порушення вказаних правил дорожнього руху України ОСОБА_2 почав виконувати маневр повороту ліворуч у напрямку с.Мішкове-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області, не надавши перевагу в русі автомобілю «ВАЗ», що рухався у зустрічному напрямку по головній дорозі, в результаті чого, допустив зіткнення правою боковою частиною керованого ним автомобіля «Renault-11 GTA», напівпричепом до нього, з передньою частиною автомобіля «ВАЗ 2109 9420» під керуванням ОСОБА_9

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці, а пасажир ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні вироку та положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, потерпілих та їх представника, які просили ухвалити новий вирок в частині призначення покарання ОСОБА_2; пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_7, які просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження; дослідивши матеріали кримінального провадження та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, у якому він обвинувачується, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

Доводи обвинуваченого та захисника про невинуватість ОСОБА_2 у скоєні злочину, є необґрунтованими.

Як слідує з показань обвинуваченого ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, він 11.10.2013 року, приблизно о 16 год. 30 хв., рухався на своєму автомобілі у вказаному місці, маючи намір здійснити поворот ліворуч в напрямку с.М-Погорілове, для чого знизив швидкість та пропустив легковий автомобіль, який рухався у зустрічному напрямку. Інших автомобілів на зустрічній смузі не бачив і повільно, майже з «нульовою швидкістю» почав поворот ліворуч та відчув удар у причеп свого автомобіля з боку. Одразу ж зупинився та вийшов з кабіни. Зазначав, що водій ОСОБА_9 значно перевищив швидкість руху, у зв'язку з чим не зміг вчасно загальмувати, коли побачив перешкоду в русі. Пояснив, що автомобіль ОСОБА_9 з'явився в зоні видимості після того, як він почав маневр повороту.

Аналогічні пояснення обвинувачений надав під час проведення слідчих експериментів 12.12.2013 року, 25.06.2014 року за його участю на місці ДТП по обставинам дорожньо-транспортної пригоди та показав напрямок руху, розташування свого автомобіля в момент ДТП.

З показань потерпілої ОСОБА_4 в суді першої інстанції вбачається, що 11.10.2013 року вони разом з ОСОБА_9, який керував автомобілем «ВАЗ», їхали в напрямку м.Миколаєва. Вони поспішали і швидкість руху автомобіля становила приблизно 110 км/год. В районі перехресті с. М-Погорілове вона побачила великий автомобіль «РЕНО», який рухався по зустрічній смузі. Сидячи на передньому пасажирському сидінні, вона переглядала документи та за дорожньою обстановкою не слідкувала. Коли стався удар вона втратила свідомість і прийшла до тями на узбіччі проїзної частини.

З пояснень свідка ОСОБА_14 слідує, що він мешкає в безпосередній близькості від місця ДТП і в момент зіткнення автомобілів знаходився біля автотраси. Бачив виконання водієм ОСОБА_2 повороту з траси ліворуч та автомобіль «ВАЗ», який рухався по зустрічній смузі для автомобіля «РЕНО», на великій швидкості. На його думку, ця швидкість становила 140-150 км/год. Вказував, що автомобіль «ВАЗ» був у зоні видимості водія автомобіля « РЕНО» та останній мав можливість виявити автомобіль «ВАЗ» на зустрічній смузі руху.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході розслідування справи було проведено ряд експертиз.

Так, згідно висновку експерта ОСОБА_12 № 96 від 12.03.2014 року, водію автомобіля «ВАЗ» у своїх діях, в умовах, викладених в постанові, слід було керуватись п.п. 12.6 (г), 12.3 ПДР. Дії водія автомобіля «ВАЗ» не відповідали вимогам п. 12.6 (г) ПДР. Однак, при умовах, викладених в постанові про призначення експертизи і таких, що показані водієм ОСОБА_2, з початку виконання маневру повороту до зіткнення, водій автомобіля «ВАЗ», не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автопотягом у складі автомобіля «РЕНО» і напівпричепа, при умові руху зі швидкістю, яка допустима в умовах місця ДТП, а також при вибраній водієм швидкості (визначеній розрахунком -117 км/год.) і тим більше фактичній швидкості автомобіля «ВАЗ» (заздалегідь більшій, ніж визначена розрахунком). При таких умовах, дії водія автомобіля «ВАЗ», які не відповідали п.12.6 ПДР, з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП. Експертом зазначено, що водію автомобіля «РЕНО» з напівпричепом в своїх діях слід було керуватись п.п. 10.1, 16.13 ПДР, згідно яких перед початком руху, перестроюванням чи будь-якою зміною напрямку руху водій має впевнитися, що це буде небезпечним та не здійснить небезпеки для руху іншим учасникам дорожнього руху; перед поворотом ліворуч чи розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний надати дорогу транспортному засобу, що рухається по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

За умов, що вказані водієм автомобіля «РЕНО» в ході слідчого експерименту, його дії, що передували ДТП, не відповідають п.п. 16.13, 10.1 ПДР України.

В судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_11 підтвердив свої висновки та пояснив, що в умовах вказаної ДТП дії водія автомобіля «ВАЗ» щодо перевищення швидкості руху не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП. Водій ОСОБА_9 рухався по головній дорозі та мав переваги в русі. Водій ОСОБА_2, який повертав на другорядну дорогу, мав виконати вимоги п.п. 16.13, 10.1 ПДР та надати автомобілю «ВАЗ» перевагу в русі. Згідно наданих на експертизу документів та пояснень самого ОСОБА_2, останній об'єктивно міг побачити автомобіль «ВАЗ» та відреагувати перед маневром, тобто надати перевагу в русі.

Вказаний висновок та пояснення експерта узгоджуються з даними, що містяться й у висновку судової автотехнічної експертизи № 1/76 від 10.07.2014 року щодо дослідження обставин та механізму ДТП, наданим експертом ОСОБА_13

Згідно даних вказаного висновку, у ситуації, що склалась, водій автомобіля «Renault-11 GTA» мав діяти згідно з п.п. 9.2, 9.4, 10.1, 10.4, 16.13 ПДР України та мав технічну можливість запобігти ДТП. Дії водія автомобіля «ВАЗ» в частині вибору швидкості руху регламентувались п. 12.6 (г) ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху - п. 12.3 ПДР України. Водій автомобіля «ВАЗ» не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом гальмування з моменту виникнення небезпеки, як при допустимій, так і при фактичній швидкості руху. Тому невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ» вимогам п. 12.4 ПДР не знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. В діях водія «ВАЗ» невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР не вбачається. Оскільки водій автомобіля «Renault-11 GTA» мав технічну можливість запобігти події в даній дорожній ситуації шляхом дотримання вимог ПДР, а водій автомобіля «ВАЗ» не мав технічної можливості запобігти ДТП, то з технічної точки зору дії водія автомобілю «Renault-11 GTA» знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Вказані висновки підтверджені поясненнями експерта ОСОБА_13 в суді першої інстанції. При цьому експерт пояснив, що навіть при швидкості більшій, ніж 140 км/год., дії водія автомобіля «ВАЗ» в будь-якому разі не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.

Таким чином, зазначені вище висновки експертів повністю співпадають між собою і будь-яких протиріч не містять. Вказані висновки також узгоджуються з висновками судової транспортно - трасологічної експертизи № 4/150 від 20.11.2013 року, проведеної експертом ОСОБА_10

Цим же експертом проводилась експертиза по дослідженню технічного стану транспортних засобів № 2/258 від 18.11.2013 року, згідно висновків якої на момент огляду ходова частина, рульове керування і робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ-2109» знаходились в непрацездатному стані. Не відповідність ходової частини автомобіля «ВАЗ -2109» вимогам п.31.4 і п. 31.4.5 «г» ПДР України і несправність колісного циліндра гальмівного механізму заднього правого колеса виникли до ДТП. Пошкодження ходової частини, рульового керування і робочої гальмівної системи (описані в дослідницькій частині, пов'язані з значною деформацією) виникли в процесі розвитку ДТП. При цьому експертом зазначено, що несправності ходової частини і робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ - 2109», не знаходяться у причинному зв'язку з ДТП.

Вказаний висновок експерта також не суперечить висновками наведених вище судових експертиз, які суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги.

Визнаючи ОСОБА_2 винуватим в скоєні злочину, суд першої інстанції вірно послався й на дані, що містяться на відеозапису з реєстратора, який був встановлений в автомобілі, що не був учасником ДТП і в момент ДТП рухався до автотраси Дніпропетровськ-Миколаїв з с.М-Погорілове.

Так, з відеозапису вбачається, що в момент наближення автомобіля «Renault-11 GTA» до повороту та початком виконання маневру - повороту ліворуч, відеореєстратором зафіксовано час 16.13.52 год. В 16.13.57 год. кабіна автомобіля «РЕНО» вже знаходилась поза межами автотраси, а напівпричеп - на проїзній частині і в цей час виник стовп пилу внаслідок зіткнення з автомобілем «ВАЗ».

При цьому автомобіль «Renault-11 GTA», пропустивши перед перехрестям один автомобіль, що рухався в зустрічному напрямку, зменшив швидкість, однак не зупинившись та не надавши перевагу в русі іншому автомобілю, який також рухався в зустрічному напрямку (автомобілю «ВАЗ») почав поворот ліворуч.

Як вірно зазначив у вироку суд першої інстанції, зафіксований проміжок часу від початку повороту автомобіля «Renault-11 GTA» до зіткнення з автомобілем «ВАЗ», що становить 5,6 секунди, а також характеристика автотраси в місці ДТП (пряма дорога), свідчить про те, що водій автомобіля «Renault-11 GTA» мав реальну можливість виявити на смузі зустрічного руху автомобіль «ВАЗ» та запобігти зіткненню шляхом дотримання вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.

Наведене узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що автомобіль «ВАЗ» знаходився в зоні видимості водія автомобіля «Renault-11 GTA» перед виконанням повороту та спростовує твердження обвинуваченого ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту про те, що він загальмував перед поворотом, зменшивши швидкість майже до 10 км/год., та не бачив автомобіль «ВАЗ» на смузі зустрічного руху.

Таким чином, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов вірного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 і правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч.2 КК України, тобто порушення Правил дорожнього руху України особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого ОСОБА_9

В ході розгляду апеляційних скарг судом апеляційної інстанції також був досліджений висновок спеціаліста № 1461-к від 11.12.2014 року, виконаний за запитом захисника судовим експертом НДЕКЦ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_15 та наданий стороною захисту, згідно з яким, у дорожній ситуації, що склалася водій автомобіля «Renault-11 GTA» повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 16.13 ПДР України, а водій автомобіля «ВАЗ» повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2, 12.6(г) ПДР України. Розрахована швидкість автомобіля «ВАЗ» до початку гальмування, виходячи з довжини слідів юзу на місці пригоди, складає 114…119 км/год. Ці висновки спеціаліста не спростовують висновків вище вказаних експертиз, на які суд першої інстанції послався при постановленні вироку.

При цьому, спеціаліст ОСОБА_15 також приходить до висновку про те, що з технічної точки зору пояснення свідка ОСОБА_16 щодо швидкості руху автомобіля «ВАЗ» до початку гальмування ( швидкість руху 140-150 км/год.), являються технічно спроможними. Також вказує, що у дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_9, при заданих на дослідження даних, мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог ПДР України та невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ» вимогам ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку зі скоєнням ДТП.

Разом тим, дослідивши всі наявні в матеріалах кримінального провадження висновки судових експертиз, пов'язаних з ДТП, апеляційний суд вважає, що висновок спеціаліста ОСОБА_15 щодо наявності причинного зв'язку між діями водія автомобіля «ВАЗ» та настанням ДТП, суперечать сукупності зібраних та досліджених доказів по справі.

Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_9, рухаючись прямо по головній дорозі, не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення ПДР України іншим водієм, не передбачав та не зобов'язаний був передбачити, що автомобіль «Renault-11 GTA», яким керував ОСОБА_2, порушить вимоги п.п. 10.1, 16.3 ПДР України - перед зміною напрямку руху не переконається, що це буде небезпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху та перед поворотом ліворуч не надасть дорогу транспортному засобу, що рухається по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.

Тому, враховуючи правильно встановлені судом фактичні обставини скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_2, вказані грубі порушення ПДР України саме з його боку, а не з боку водія ОСОБА_9, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України.

Посилання обвинуваченого на відсутність даних про те, чи була надана експерту ОСОБА_10 при проведенні судової транспортно - трасологічної експертизи, фототаблиця огляду місця ДТП не свідчить про неправильність висновків цього експерта. Таких даних не наводить і сторона захисту. Крім того, на питання щодо швидкості автомобіля «ВАЗ» відповідно до слідової інформації зафіксованої на місці ДТП, експерт відповів, що швидкість автомобіля до початку гальмування може бути визначена експертизою обставин та механізму ДТП, що і було в подальшому встановлено відповідними розрахунками.

Твердження обвинуваченого про суперечливість висновків експерта ОСОБА_10 та ОСОБА_12 щодо питання визначення швидкості руху автомобіля «ВАЗ», є необґрунтованими.

Як вбачається з висновку експерта № 4/150 від 20.11.2013 року, експерт ОСОБА_10 зазначив, що швидкість автомобіля «ВАЗ» до початку гальмування може бути визначена експертизою обставин та механізму ДТП.

Відповідаючи на вказане питання, експерт ОСОБА_11 у своєму висновку зазначив, що швидкість автомобіля «ВАЗ» згідно слідової інформації, відображеної на схемі ДТП, складала більше, ніж 117 км/год. Фактична швидкість автомобіля була більша, ніж встановлена розрахунком. Оскільки визначити кількісно втрати енергії при зіткненні транспортних засобів не уявляється можливим, тому є неможливим визначити фактичну величину швидкості автомобіля «ВАЗ» перед початком гальмування.

Вказані висновки щодо визначення фактичної швидкості руху автомобіля «ВАЗ», не суперечать й висновкам експерта ОСОБА_13, в мотивувальній частині якого зазначено, що згідно слідам гальмування величина швидкості руху автомобіля «ВАЗ» перед подією складала більше 114…119 км/год. та, що даний розрахунок не враховує витрат енергії на деформацію автомобіля при зіткненні. При цьому експертом у висновку зазначено, що затвердженої методики розрахунку затрат енергії на деформацію автомобілів не існує. Про те, що експерт не володіє такою методикою, як вказано в апеляції обвинуваченого, експертом не зазначалось. Про відсутність такої затвердженої методики зазначено й у висновку спеціаліста ОСОБА_15, який був досліджений апеляційним судом.

Що стосується відповіді на питання про причинний зв'язок між діями обвинуваченого та настанням ДТП, суперечностей між висновками експерта ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в частині вирішення цього питання, апеляційний суд не вбачає.

Так, експерт ОСОБА_11 у висновку зазначив, що дії водія автомобіля «Renault-11 GTA», які передували ДТП не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.3 ПДР України.

Про невідповідність дій водія автомобіля «Renault-11 GTA» вказаним пунктам ПДР України зазначив у своєму висновку й експерт ОСОБА_13

Про відсутність технічної можливості уникнути ДТП у водія автомобіля «ВАЗ», як при допустимій швидкості руху, так і при фактичній, а також про відсутність причинного зв'язку між діями водія автомобіля «ВАЗ» та настанням ДТП зазначали у своїх висновках, як експерт ОСОБА_11, так і експерт ОСОБА_13

Протилежних даних у висновків вказаних експертів не міститься. Зібраним доказам суд першої інстанції надав вірну оцінку в їх сукупності та обгрунтовано дійшов висновку про те, що саме дії водія автомобіля «Renault-11 GTA» ОСОБА_2, які полягали в порушенні п.п. 10.1, 16.3 ПДР України, знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Посилання обвинуваченого на те, що під час проведення експертизи № 4/150 експертом ОСОБА_10 була використана копія схеми ДТП, яка відрізняється від тієї, що міститься в матеріалах справи, є непереконливими.

З матеріалів провадження вбачається, що розбіжності між схемою ДТП та її копією, що надавалась експерту ОСОБА_10 для дослідження полягають лише в частині зазначення дати складання схеми. При цьому, всі похідні данні, цифрові показники відстаней, є однаковими, як на схемі ДТП, так і на її копії. Тому вважати, що експерт у своєму досліджені використовував копію схеми ДТП, яка не відповідає оригіналу, є неможливим.

Доводи захисника та обвинуваченого про те, що експерту ОСОБА_17 були надані на дослідження матеріали кримінального провадження в непрошитому стані, є неспроможними, оскільки матеріалами провадження це не підтверджуються.

Як вбачається з висновку вказаного експерта, на експертизу були надані матеріали досудового розслідування в одному тому та вказано, що аркуші справи не пронумеровані. Відомостей про те, що матеріали кримінального провадження були надані на експертизу в непрошитому стані, у висновку експерта не міститься.

Те, що у висновку вказаного експерта відсутні посилання на фототаблицю до протоколу огляду місця ДТП не свідчить про неправильність його висновків.

Посилання обвинуваченого на те, що в протоколі огляду місця ДТП не зазначено його прізвище також не свідчить про неправильність складання самого протоколу та викладених в ньому даних. Ця обставина не впливає на правильність прийнятого рішення по справі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував своєї присутності при складанні протоколу та правильності викладених в ньому даних.

Посилання обвинуваченого на безпідставну відмову суду першої інстанції у долученні до матеріалів провадження фотокопії листа УДАІ УМВС України в Миколаївській області про неодноразове притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху є необґрунтованими, оскільки вказана інформація не стосується обставин дорожньо-транспортної пригоди та не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_2 у скоєні злочину.

Що стосується не задоволення клопотання сторони захисту про проведення додаткової та повторної автотехнічної експертизи, то суд першої інстанції, вирішуючи вказане питання зазначив в ухвалі, що ці питання вже ставились в клопотанні захисника від 14.11.2014 року. При цьому, таке клопотання було заявлено захисником в процесі судових дебатів після закінчення судового слідства та суд обгрунтовано не знайшов підстав для його поновлення.

Підстав для проведення вказаних експертиз при розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції, також не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно кваліфіковані дії обвинуваченого і підстав для закриття кримінального провадження, немає.

Що стосується покарання, то доводи прокурора і представника потерпілих про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є слушними.

У відповідності з вимогами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить з межі, встановлені статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Так, при призначенні покарання суд врахував тяжкість злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Між тим, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції недостатньо врахована тяжкість скоєного злочину та обставини грубого порушення ПДР України обвинуваченим, наслідки, що настали від дій ОСОБА_2, зокрема позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9

Не врахував суд і поведінку обвинуваченого після вчинення злочину. Так, ОСОБА_2 в скоєному не розкаявся та намагався перекласти вину виключно на потерпілого, який загинув внаслідок дій обвинуваченого. Допомоги потерпілим обвинувачений ОСОБА_2 не надав, ніяких заходів по відшкодуванню завданої шкоди не вчинив, про що підтвердили потерпілі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Тому, висновки суду про можливість виправлення обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання строком на 4 роки, не відповідають тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

У зв'язку з наведеним вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

При призначенні покарання апеляційний суд враховує, що хоча злочин і було вчинено з необережності, однак відноситься до категорії тяжких, наслідки, які настали - смерть потерпілого ОСОБА_9 та спричинення потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, також дані про особу ОСОБА_2, який є раніше не судимим, позитивно характеризується. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає утриманню його в умовах ізоляції від суспільства.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, не встановлено.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. На думку апеляційного суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Тому, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 420 КПК України вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Миколаївської області та представника потерпілих ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині свій вирок та призначити ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту виконання вироку.

В іншій частині вказаний вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

Войтовський С.А. Олещук Т.Л. Царюк В.В.