Ухвала суду № 42468448, 26.01.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/18690/2012

Провадження № 22-ц/779/77/2015

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, в розмірі 2904 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 214,60 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та витрати на проведення незалежної оцінки майнового збитку в розмірі 800 грн. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції не враховано місце розташування її квартири, яка знаходиться на два поверхи вище від квартири позивача, а тому вона не могла затопити його квартиру, минувши сусідів нижче поверхом. Від сусідів, які проживають в квартирі, безпосередньо під її квартирою, жодних скарг не поступало, а отже, їх квартира затопленою не була.

Також, на думку апелянта, судом не взято до уваги, що прорив труби, внаслідок чого сталося затоплення квартири позивача, стався саме на внутрішньобудинковій мережі централізованого опалення. Оскільки будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Єдиний розрахунковий центр», то саме ця організація несе відповідальність за їх обслуговування.

Апелянт зазначає, що судом неправильно досліджено та оцінено як доказ Акт №831 від 01.10.2012 року, складений працівниками КП «Єдиний розрахунковий центр», оскільки такий не встановлює ані її вини в затопленні квартири відповідача, ані причинного зв'язку між її діями та негативними наслідками для позивача. Крім того, судом не взято до уваги неодноразові зауваження її представника про те, що даний Акт складався за її відсутності, не в її квартирі, а тому відомості, які в ньому містяться не відповідають дійсності. Надаючи пояснення в судовому засіданні сам позивач визнав, що 01.10.2012 року він звернувся до представників КП «Єдиний розрахунковий центр» і вони надали йому вказаний Акт, який складався в приміщенні КП «Єдиний розрахунковий центр», а не при комісійному обстеженні квартири відповідача, як вказано в рішенні суду. Висновок ПП «Фінсервіс» «Незалежна оцінка майнового збитку, нанесеного власнику квартири» від 01.10.2012 року, який суд взяв до уваги, також не встановлює її вини в затопленні квартири позивача, а вказує виключно на розмір матеріального збитку. При цьому, суд не взяв до уваги та не дав належної правової оцінки, як доказу, Висновку експертного будівельно-технічного дослідження №18/10-2012 від 05.10.2012 року про розмір заподіяної їй, як власнику квартири, матеріальної шкоди, в якому вказана причина затоплення - прорив труби централізованого опалення.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодного достатнього, допустимого та належного доказу на підтвердження того, що нею позивачу заподіяно моральну шкоду. В рішенні суду відсутній обґрунтований розрахунок розміру моральної шкоди. Крім того, вказана позовна вимога не оплачена судовим збором.

З цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано відсутність її вини в затопленні квартири позивача, при цьому встановлено факт перенесення радіатора опалення з кімнати і встановлення його на балкон, внаслідок чого тріснула труба опалення по шві. Завдана квартирі позивача внаслідок затоплення квартири матеріальна шкода згідно звіту оцінювача КП «Фінсервіс» Кузіва Р.Б. становить 2904 грн. Зазначена обставина та доданий доказ щодо вартості завданих збитків нічим не спростовані.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена норма закону встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Власником квартири №53 в цьому будинку є відповідач ОСОБА_4 (а.с. 58, 117).

Квартира відповідача розташована на два поверхи вище над квартирою позивача.

Згідно Акту №831 від 01.10.2012 року, складеного працівниками КП «Єдиний розрахунковий центр» (а.с. 25), в квартирі №53 мешканцями обрізано радіатор опалення в кімнаті і встановлено на балконі, а також знято вікно і двері виходу на балкон, розширено кімнату. 28.09.2012 року в кімнаті тріснула труба опалення на шві, де раніше була підведена батарея. Внаслідок прориву сталося залиття квартири №46, а саме: в спальні мокрі плями на стінах та стелі, пошкоджена паркетна підлога при вході у спальню, деформувалися двері. В залі мокрі плями на стінах та стелі. На балконі по стінах (обшиті вагонкою) стікає вода, замокла дощата підлога та електропроводка.

Завдана позивачу матеріальна шкода згідно звіту оцінювача КП «Фінсервіс» Кузіва Р.Б. внаслідок затоплення його квартири становить 2904 грн. (а.с. 8-30).

За таких обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 2904 грн.

Задовольняючи частково позовну вимогу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши при визначенні розміру відшкодування вимоги розумності і справедливості, виходив з того, що позивачу завдана моральна шкода, яка виражається у відмові відповідача в добровільному порядку вирішити спір, необхідності позивача певний період проживати за іншим місцем проживання через затоплення квартири та добирання на роботу, витрачання часу на експертизу, необхідності ремонту житла, що підлягає відшкодуванню в розмірі 1000 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення прав ОСОБА_3 затопленням його квартири, що сталося внаслідок прориву труби опалення в квартирі відповідача, а розмір визначеної судом першої інстанції моральної шкоди в сумі 1000 грн. відповідає вимогам розумності, то рішення суду першої інстанції в наведеній частині є законним та обґрунтованим.

Відповідно до приписів ст.ст. 79, 88 ч. 1 ЦПК України та доказів, що маються в матеріалах справи, судом першої інстанції вірно вирішено питання розподілу судових витрат.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував ту обставину, що вона проживає в квартирі, яка знаходиться на два поверхи вище і не могла затопити позивача, так як від сусідів, які проживають в квартирі, розташованій безпосередньо під її квартирою, жодних скарг не поступало, що свідчить, що їх квартира затоплена не була, не заслуговують на увагу, оскільки такі були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана оцінка, як таким, що спростовуються Актом №831 від 01.10.2012 року, складеним працівниками КП «Єдиний розрахунковий центр» та відповідачем будь-яких доказів неправомірності вказаного Акту суду не надано.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що прорив труби, внаслідок чого сталося затоплення квартири позивача, стався саме на внутрішньобудинковій мережі централізованого опалення, а тому відповідальність за це повинен нести балансоутримувач будинку, котрим є КП «Єдиний розрахунковий центр», оскільки сторони визнали та й зафіксовано актом, що прорив стався в кімнаті квартири відповідача на шві труби опалення, де раніше була підведена батарея, а за приписами п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, яким в даному випадку є відповідач, зобов'язаний своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період. Внутрішньобудинковими системами в силу ст. 1 цього ж Закону є мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, а не квартири.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.