Ухвала суду № 42468167, 26.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/388/15 Справа № 205/6908/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

08 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, за яким просив суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь суму боргу у розмірі 56 207,53 грн., що складається із: суми боргу - 50 000,00 грн.; 3% річних від простроченої суми - 657,53 грн.; індексу інфляції - 5 550,00 грн. та судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08 лютого 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого він надав останній на умовах зворотності, строком користування до 01 березня 2014 року грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. У зв'язку із тим, що до сьогодні відповідач борг не повернула, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2014 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у розмірі 56 207,53 грн., що складається із: суми боргу - 50 000,00 грн.; 3% річних від простроченої суми - 657,53 грн.; індексу інфляції - 5 550,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 562,08 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та відправити на новий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2014 року між сторонами було укладено договір позики. Відповідно до договору позики ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., які зобов'язалась повернути до 01 березня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що оскільки свої договірні зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики не виконала, суд вважає, що заборгованість у сумі 56 207,53 грн., що складається із: суми боргу - 50 000,00 грн.; 3% річних від простроченої суми - 657,53 грн.; індексу інфляції - 5 550,00 грн., підлягає стягненню на користь ОСОБА_3

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві гаку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, на підтвердження вимог названого закону відповідач ОСОБА_2 видала позивачу розписку про отримання нею грошей у сумі 50 000,00 грн., яка підтверджує виниклі правовідносини сторін за договором позики.

За правилами ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обіг або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 не виконала свої зобов'язання за договором позики, а саме: повернути позичені гроші до 01 березня 2014 року, що підтверджується оригіналом розписки, наданою суду позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До цього часу позичальник не повернула позикодавцеві позику.

У зв'язку із цим, за правилами ч. 1 ст. 1050 ЦК України наступають наслідки порушення договору позичальником відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, які суд першої інстанції застосував правильно.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія не має підстав для скасування або зміни рішення суду.

Посилання апелянта про розгляд справи в суді першої інстанції без її участі, не є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Відповідно до ч.3 статті 309 ЦПК України, - порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За висновком від протилежного можна визначити, що в даному разі порушення норм процесуального права при правильному вирішенні спору не тягне за собою скасування або зміни рішення суду.

Суд апеляційної інстанції не має повноважень у відповідності до вимог ч.1 статті 307 ЦПК України для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року відстрочено апелянту ОСОБА_2 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення в розмірі 281,04 грн., визначеному згідно ухвали цього ж суду від 26 листопада 2014 року.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає сплаті несплачений судовий збір у розмірі 281,04 гривень відповідно до вимог ч.2 ст.82 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір несплачений за подачу апеляційної скарги у сумі 281,04 гривень (двісті вісімдесят одна гривня 04 копійок) на рахунок: отримувач - управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р 31218206780004 (КБКД 22030001), код ЄДРПОУ - 37989274, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код банку отримувача - МФО 805012, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 02891291, пункт 1.14.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь