Постанова № 42463363, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14260/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаїв Авто», про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (далі - Позивач, ТОВ «Авто-Експрес») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Відповідач, Укртрансінспекція) про:

визнання недійсними рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, проведеного Укртрансінспекцією, що зафіксовані в пунктах 3.17.(12), 3.18.(13), 3.19.(14) протоколу №29 від 30.07.2014 року;

визнання недійсними результатів конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Миколаїв - Одеса (рейси 153/154), Миколаїв - Одеса (рейси 547/548), Миколаїв - Одеса (рейси 609/610), що зафіксовані в протоколі №29 від 30.07.2014 року;

визнання ТОВ «Авто-Експрес» переможцем конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 153/154);

зобов'язання Відповідача визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 547/548) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів;

зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 609/610) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаїв Авто» (далі - Третя особа, ТОВ «Миколаїв Авто»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2014 року позов задоволено частково - визнано недійсним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, проведеного Укртрансінспекцією, що зафіксовані в пунктах 3.17.(12), 3.18.(13), 3.19.(14) протоколу №29 від 30.07.2014 року; визнано недійсними результатів конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршрутах Миколаїв - Одеса (рейси 153/154), Миколаїв - Одеса (рейси 547/548), Миколаїв - Одеса (рейси 609/610), що зафіксовані в протоколі №29 від 30.07.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що норми, на які посилається Відповідач, не містять обов'язкової умови щодо обладнання транспортних засобів цифровими тахографами, а відтак підстави для недопуску Позивача до участі в конкурсі були відсутні. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зазначив, що вирішення питання про визнання переможцем конкурсу належить до виключної компетенції Відповідача, втручатися в яку суд не вправі.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому звернув увагу на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на невідповідність висновків суду приписам чинного законодавства.

У судовому засіданні повноважний представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засіданні не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 30.07.2014 року конкурсним комітетом з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут) проведено засідання, рішення якого оформлені протоколом №29 (далі - протокол №29). При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, серед питань конкурсу було визначення перевізників на маршрутах Миколаїв - Одеса (рейси 153/154), Миколаїв - Одеса (рейси 547/548), Миколаїв - Одеса (рейси 609/610).

Як вбачається зі змісту протоколу №29, претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 153/154) були ТОВ «Альянс-Сервіс» та ТОВ «Авто-Експрес». За результатами розгляду копій протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів, поданих, зокрема, ТОВ «Авто-Експрес», які є аналоговими, а не цифровими, комісія, керуючись пп. 6 п. 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2008 року №1081, вирішила не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес» як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу (п. 3.17.(12) протоколу №29).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 547/548) були ТОВ «Авто-Експрес» та ТОВ «Миколаїв-Авто». За результатами розгляду копій протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів, поданих ТОВ «Авто-Експрес», які є аналоговими, а не цифровими, комісія, керуючись пп. 6 п. 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2008 року №1081, вирішила не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес» як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу (п. 3.18.(13) протоколу №29). При цьому було вирішено визнати переможцем конкурсу ТОВ «Миколаїв-Авто».

Крім іншого, як вірно зазначив суд з посиланням на пункт 3.19.(14) протоколу №29 претендентами на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 609/610) були ТОВ «Авто-Експрес» і ТОВ «Миколаїв-Авто». За результатами розгляду копій протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів, поданих, зокрема, ТОВ «Авто-Експрес», які є аналоговими, а не цифровими, комісія, керуючись пп. 6 п. 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2008 року №1081, вирішила не допустити до участі у конкурсі ТОВ «Авто-Експрес» як такого, що подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу (п. 3.19.(14) протоколу №29). При цьому було вирішено визнати переможцем конкурсу ТОВ «Миколаїв-Авто».

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 3, 7, 43, 44, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. п. 12, 46, 47, 49 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1081 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, п. 3.6 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, ст. 10 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, п. п. 3.1, 3.6 затвердженої наказом Мінтрансзв'язку України від 24.06.2010 року №385 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, прийшов до висновку, що чинне законодавство не передбачає обов'язкової вимоги щодо типу тахографу - аналогового чи цифрового, а тому недопуск Позивача на цій підставі до участі у конкурсі є необґрунтованим.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) останній регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Приписи ст. 7 Закону визначають, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно пп. 10 п. 4.2 затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 387/2011 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті Укртрансінспекція у сфері автомобільного та міського електричного транспорту організовує та проводить конкурси з перевезення пасажирів на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутах).

Відповідно до ст. 43 Закону визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.

Статтею 44 Закону передбачено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками визначає Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1081 (далі - Порядок №1081).

Згідно п. 10 Порядку №1081 організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Відповідно до п. 12 Порядку №1081 конкурсний комітет приймає рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, який: 1) подав до участі в конкурсі неналежним чином оформлені документи чи не в повному обсязі, а також такі, що містять недостовірну інформацію; 2) визнаний банкрутом або щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство (за винятком того, стосовно якого проводиться процедура санації), або який перебуває у стадії ліквідації; 3) не відповідає вимогам статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт»; 4) не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання перевезень, затвердженої обов'язковими умовами конкурсу, та перевезень, які повинні виконуватися відповідно до чинних договорів (дозволів). Достатня кількість транспортних засобів визначається як кількість автобусів, необхідних для виконання перевезень, та кількість резервних транспортних засобів, яка становить 10 відсотків для міського, приміського сполучення та 20 відсотків для міжміського сполучення; 5) має несплачені штрафні санкції, накладені Укртрансінспекцією, або водії якого мають несплачені штрафи, накладені відповідно до статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, неоскаржені у судовому порядку (що були накладені не пізніше ніж за 20 днів до дати проведення конкурсу); 6) подав конкурсну пропозицію, що не відповідає обов'язковим та додатковим умовам конкурсу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зі змісту наведеної норми Порядку №1081 суд першої інстанції вірно зазначив, що перелік обставин, що є підставою для прийняття рішення про недопущення до участі в конкурсі автомобільного перевізника, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи та випливає зі змісту протоколу №29, відмова у допущенні до участі в конкурсі автомобільного перевізника обґрунтована тим, що транспортні засоби Позивача обладнані аналоговими тахографами, а не цифровими. З цього приводу комісією зазначено, що відповідно до пункту 3.6 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, з урахуванням 1-6 поправок до статті 13 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР), перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР), наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ (пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінтрансзв'язку як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання несеним до Переліку.

Аналізуючи такий висновок конкурсної комісії, суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство не містило застережень щодо неможливості обладнання транспортних засобів для перевезення пасажирів аналоговими тахографами, у зв'язку з чим оскаржувані рішення Відповідача є протиправними.

На думку колегії суддів, такий висновок Окружного адміністративного суду м. Києва є передчасним з огляду на наступне.

Згідно конкурсних умов, зазначених на офіційному Інтернет-сайті за адресою: http://uti.gov.ua/transinsp/uk/publish/article/84048, зазначено, що «…відповідно до наказу Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», зареєстрованого у Мін'юсті 14.09.2010 за № 811/18106, з 01 червня 2013 року вступила в дію норма щодо необхідності обладнання діючими та повіреними тахографами автобусів, що використовуються для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км.

Відповідно до наказу Мінтрансзв'язку України від 24.06.2010 № 385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», зареєстрованого у Мін'юсті 20.10.2010 за № 946/18241, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ (пункт сервісу тахографів) оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Враховуючи викладене, при подачі документів на участь у конкурсах, що відбудуться 09 та 30 липня 2014 року, на міжобласні автобусні маршрути протяжністю понад 50 км. обов'язковим є подання до документів для участі у конкурсі завірених перевізником копій протоколів перевірки та адаптації тахографів до транспортних засобів, що заявлені на конкурс.».

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписи ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3.6 затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 Інструкції використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР).

Законом України від 07.09.2005 року № 2819-IV Верховна Рада України постановила приєднатися до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1 липня 1970 року в м. Женева.

Так, відповідно до ст. 10 ЄУКР Договірні Сторони приписують встановлення й використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їхній території, контрольних пристроїв відповідно до таких вимог:

a) Контрольний пристрій повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та випробування, вимогам цієї Угоди та додатка до неї, який становить невід'ємну частину цієї Угоди. Контрольний пристрій, який відповідає, у тому, що стосується конструкції, встановлення, використання та випробування, постанові Ради (ЄEC) N 3821/85 від 20 грудня 1985 року, вважається таким, що відповідає вимогам цієї статті.

b) Якщо нормальне й відповідне використання контрольного пристрою, встановленого на транспортному засобі, неможливе, то кожний член екіпажу від руки, використовуючи відповідні графічні позначки, вносить в бланк для записів дані, які відповідають його професійній діяльності й періодам відпочинку.

c) Якщо члени екіпажу, знаходячись поза транспортним засобом, не можуть використати цей пристрій, вони від руки вносять у бланк для записів, використовуючи відповідні графічні позначки, різні періоди часу, які відповідають їхній професійній діяльності поза транспортним засобом.

d) Необхідно, щоб члени екіпажу постійно мали при собі й могли надати для інспекції бланки для записів за поточний тиждень та за останній день попереднього тижня, протягом якого вони керували транспортним засобом.

e) Члени екіпажу повинні забезпечувати належне вмикання й експлуатування контрольного пристрою, а у випадках його виходу зі строю повинні якомога швидше забезпечити його ремонт.

Роботодавець видає водіям достатню кількість бланків для записів, враховуючи при цьому, що ці бланки мають персональний характер, тривалість періоду, протягом якого їх можна використовувати, і можливий обов'язок заміни бланків у разі, якщо вони були пошкоджені або вилучені особою, уповноваженою здійснювати контроль. Роботодавець видає водіям бланки тільки затвердженого зразка, які підходять для використання на обладнанні, встановленому на транспортному засобі.

Підприємства повинні належним чином зберігати бланки для записів, заповнені як передбачено відповідно до підпунктів "b", "c" та "d" пункту 1 цієї статті, протягом принаймні дванадцяти місяців від останнього запису й надавати їх на вимогу контролюючих органів.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано, що згідно ч. 1 ст. 13 «Перехідні положення» ЄУТР з урахуванням поправок 2 та 5, які набрали чинності відповідно 24.04.1992 року та 16.06.2006 року, всі нові положення даної Угоди, включаючи додатки 1В та 2 до нього, які стосуються введення цифрового контрольного пристрою, стають обов'язковими для всіх держави, що є Договірними сторонами, не пізніше ніж через чотири роки після дати набрання чинності поправок, що його стосуються, у відповідності до процедури, яка встановлена у статті 21. Відповідно, всі транспортні засоби, що охоплюються даною Угодою, вперше введені в експлуатацію після спливу зазначеного граничного терміну, повинні бути обладнані контрольним пристроєм, який відповідає цьому новому припису.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що, починаючи з 17.06.2010 року, тобто після сплину чотирьох років з моменту набрання чинності поправкою 5 до ЄУТР, транспортні засоби повинні бути обладнані контрольним пристроєм, який відповідає новому припису, тобто цифровим.

Відтак, обладнання Позивачем транспортних засобів 02.08.2013 року аналоговими тахографами є, на думку колегії суддів, перешкодою для участі в конкурсі на заміщення автомобільного перевізника на міжміському маршруті, дальність якого складає більше 50 км.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про необґрунтованість недопуску Позивача до участі у конкурсі, а тому вважає за необхідне рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Що стосується висновків Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про: визнання ТОВ «Авто-Експрес» переможцем конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 153/154); зобов'язання Відповідача визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 547/548) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів; зобов'язання Укртрансінспекцію визначити переможця конкурсу на право здійснення перевезень пасажирів на маршруті Миколаїв - Одеса (рейси 609/610) з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

З таких обставин, враховуючи, що до виключної компетенції Відповідача належить повноваження організовувати та проводити конкурси з перевезення пасажирів на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутах), підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині відсутні, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови допущено порушення норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частину нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаїв Авто», про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.