Ухвала суду № 42463341, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/9939/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Калініченко Л.С. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними і неправомірними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва (далі - Відповідач, УПФ України в Голосіївському районі) про: визнання незаконними дій Відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку пенсій Позивача положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз, встановлених Конституцією України і Законами України вимог і норм, визначено розміри пенсій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому, значно менші, ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для відповідної категорії громадян; визнання протиправною бездіяльності УПФ України в Голосіївському районі щодо нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_2 недоотриманих сум державної та додаткової пенсії, передбаченої ст. ст. 49, 50, 54 зазначеного вище Закону; зобов'язання Відповідача зробити нарахування, перерахунок та виплату пенсій Позивача на підставі, у порядку та розмірах, встановлених згаданим Законом та пов'язаними із ним Законами, а саме: державну пенсію у розмірі не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, де розмір пенсії за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, одночасно враховуючи вимоги ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими розміри пенсії збільшуються у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без урахування Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; зобов'язання Відповідача провести зазначені нарахування та перерахунки за період з 01.01.2005 року до 01.01.2012 року; зобов'язання УПФ України в Голосіївському районі перераховувати у подальшому ОСОБА_2, визначені ст. ст. 50, 54 зазначеного Закону розміри пенсій, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної групи осіб, починаючи з дня встановлення нового розміру; зобов'язання стягнути з УПФ України в Голосіївському районі у порядку негайного виконання, передбаченого ст. 256 КАС України, на користь Позивача суму боргу за пенсійними виплатами, що виник за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій ОСОБА_2, передбачених ст. ст. 50, 54 вищевказаного Закону.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2014 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений приписами ч. 2 ст. 99 КАС України.

Не погоджуючись з викладеним у вказаній ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Наголошує на тому, що на спірні правовідносини строки давності поширюватися не можуть.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив, зокрема, зобов'язати Відповідача провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01.01.2005 року по 01.01.2012 року та в подальшому.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що державна та додаткова пенсія мають щомісячний характер, то про їх виплату у менших розмірах, ніж передбачено приписами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 повиннна був дізнаватися одразу після отримання виплат за відповідний місяць.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, враховуючи, що Позивачем не було подано клопотання про поновлення строків звернення до суду, а також не зазначено про причини поважності пропуску процесуального строку, колегія суддів погоджується з висновками Голосіївського районного суду м. Києва про те, що, оскільки Позивач звернувся з позовом до суду лише 19.06.2014 року, то позовні вимоги щодо виплати державної та додаткової пенсії підлягають залишенню без розгляду за період з 01.01.2005 року по 01.01.2012 року.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим твердження Апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин положень підпункту «і» пункту «а» ч. 1 ст. VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, приписами якої встановлено тридцятирічний строк позовної давності для відшкодування шкоди, спричиненої смертю або тілесним ушкодженням, оскільки державна та додаткова пенсії, визначені положеннями ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мають характер соціальної виплати, що здійснюється на постійній основі особам різних категорій, які зазнали різного роду впливу наслідків Чорнобильської катастрофи та не відноситься до сфери правового регулювання відповідної норми Конвенції.

Разом з тим, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги обмежуються виключно періодом з 01.01.2005 року по 01.01.2012 року, а тому позов підлягає залишенню без розгляду, з огляду на те, що, як вже було зазначено вище, Позивач, поряд з іншим, просив суд зобов'язання Відповідача в подальшому здійснювати перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин, враховуючи щомісячний характер виплати державної та додаткової пенсії, судова колегія вважає, що позовні вимоги за період з 01.01.2005 року по 18.12.2013 року включно підлягають залишенню без розгляду згідно правил ст. ст. 99, 100 КАС України.

Разом з тим, зважаючи на висловлене Позивачем прохання провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії в подальшому, тобто після 01.01.2012 року, підстави для залишення позовних вимог в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто після 19.12.2013 року, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 99-100, 195, 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 19.12.2013 року по 19.06.2014 року, направивши справу у вказаній частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У решті ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними і неправомірними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на ухвалу в частині, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, може бути подана в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.