Ухвала суду № 42462718, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14187/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (далі - ТОВ "Завод енергетичного машинобудування") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2014 р. №0003492201, №0003502201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року позов задоволено.

На вказану постанову ДПІ у Дніпровському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія» за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.07.2014 р. №1814/26-53-22-01-21/31645482.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 766279,00 грн., у тому числі: за серпень 2013 року в сумі 560513,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 205766,00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 727965,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 26.08.2014 р.:

- №0003492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 149 418,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 766279,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 383139,50 грн.;

- №0003502201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1091947,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 727965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 363982,50 грн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, до видів діяльності ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» за КВЕД відносяться: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів, 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення (основний), 25.91 Виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

В перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія», на підставі договору поставки (труби, листи, шипи тощо) від 15.05.2012 р. №025-12, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія») зобов'язується передати у власність покупцю (позивач) товар, згідно із специфікаціями до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний договір та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг господарської операції, з конкретними найменуваннями товару, в кількісному та ціновому виразі.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 р., яке набрало законної сили по справі №904/1005/14, за позовом ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія" до ТОВ "Завод енергетичного машинобудування", ТОВ "Аксіома Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки №025-12 від 15.05.2012 р. встановлено наступні обставини.

На виконання умов договору поставки від 15.05.2012 р. №025-12, протягом періоду з 24.05.2012 р. по 05.09.2013 р. постачальник здійснив поставку товару на загальну суму 16887197,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ. ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" (покупець) свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару здійснив частково у сумі 12876269,18 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 4010928,68 грн. основного боргу, що підтверджується копіями банківських виписок.

Зазначеним судовим рішенням з ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" стягнуто основну заборгованість за договором поставки №025-12 від 15.05.2012 р. в розмірі 4009928,68 грн., пеню у розмірі 255916,52 грн., 3% річних у розмірі 59933,15 грн., та судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту поданих первинних документів, окрім того, що позивачем не надано підтвердження на отримання товару від постачальника (довіреностей), наявність яких встановлена вищевказаним судовим рішенням.

Разом з тим, необхідно зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.08.2014 р. №0003492201, №0003502201, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 27.01.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.