Ухвала суду № 42462717, 26.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5678/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-ГІДРО" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 р. №0004382201 та №0004392201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕК-ГІДРО" звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 р. №0004382201 та №0004392201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у березні 2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "СУМПРЕММУМ", та ТОВ "ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ" за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, в результаті якої відповідачем було складено Акт №165/10-06-22-01/33341264 від 11.03.2014 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки, відповідач встановив, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та занижено податок на прибуток, а також порушено ведення бухгалтерського та податкового обліку при заповненні податкової звітності. У висновку податкового органу зазначені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу 02.12.2010р., №2755-VI (із змінами та доповненнями), ТОВ "ПРОМТЕК-ГІДРО" в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню)на загальну суму 16 342,00 грн. в тому числі за червень 2011 року - 8 332.00 та липень 2012 року-8010,00грн.; п п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п.139.1.13 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI ТОВ "ПРОМТЕК-ГІДРО" занижено податок на прибуток на загальну суму: 18 826,00 грн., в тому числі: за II квартал 2011 року на загальну суму - 10 415,00 грн., за III квартали 2012 року на загальну суму - 8 411,00 грн.

За наслідками позапланової перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0004382201 та № 0004392201 від 18.04.2014 року, якими позивачу нараховано податок на додану вартість із виробництва в Україні товарів в розмірі 16342,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4086,00 грн., а також нарахування податку на прибуток у розмірі 18 826, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 103,00 грн.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої, Між ТОВ "ПРОМТЕК-ГІДРО" та "СУМПРЕММУМ" 25.05.2011 року було укладено Договір про надання послуг (далі - Договір оренди). Предметом договору є надання послуг з технічного забезпечення ремонту підводних трубопроводів. Реальність укладеного договору підтверджена податковою накладною, актом здачі-прийняття робіт, виробничим звітом про виконану роботу. На момент перевіряє мого періоду контрагент мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Що стосується ТОВ "ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ", з позивачем було укладено договір поставки від 02.07.2012 року, предметом якого було постачання будівельних матеріалів, обладнання, спорядження, що підтверджується товарно-транспортною накладною та податковою, видатковою накладною. Тобто реальність правовідносин позивача з контрагентами цілком підтверджена документами, які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів та отримання послуг позивачем надано суду: копії договору поставки та купівлі-продажу, акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії реєстру отриманих накладних, банківські виписки, оборотньо-сальдові відомості.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки при перевірці, первинним документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, юридична оцінка не надавалась, а висновки ґрунтувались лише на відомостях розпочатих досудових проваджень у кримінальних справах, які передбачають перевірку діяльності зазначених контрагентів, а також, у зв'язку з відсутністю у позивача транспортних документів та сертифікатів якості товару, придбаного у ТОВ "ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ". Проте, доказів про наявність будь-яких вироків, винесених щодо обставин діяльності ТОВ "СУМПРЕММУМ", та ТОВ "ЕВОРІ ІНВЕСТМЕНТ" до суду надано не було.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у зазначених осіб права на складання податкових накладних.

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами які були предметом перевірки.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.