Постанова № 42462601, 19.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р. Справа № 1617/2а-4963/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.09.2011р. по справі № 1617/2а-4963/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконниими та стягнення разової грошової допомоги до 9 травня у 2011 році, як учаснику війни,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2011 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області (далі-відповідач) про визнання дій у призначенні та виплаті разової грошової допомоги, як учаснику війни у розмірі, що не відповідає вимогам ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" незаконними; стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги до 9 травня у 2011 році, як учаснику війни у розмірі 2172 грн. виходячи з розміру трьох мінімальних пенсій за віком встановленого ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.09.2011 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві недоотриману суму разової грошової допомоги до 9 травня у 2011 році, як учаснику війни у розмірі 2172 грн. виходячи з розміру трьох мінімальних пенсій за віком встановленого ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до ст.. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично виплачених сум.

Відповідач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником війни, в зв'язку з чим відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача по нарахуванню та виплаті разової грошової допомоги позивачу.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

У 2011 році зміни до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносилися.

Таким чином, застосовуванню підлягало законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплат грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, а саме щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

При обчисленні разової грошової допомоги до 5 травня, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Право на встановлення у 2011 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України законодавцем не було, тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

З приводу зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві недоотриману суму разової грошової допомоги до 9 травня у 2011 році, як учаснику війни у розмірі 2172 грн. то колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції зроблений не вірний висновок щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги в розмірі 2172 грн., оскільки до повноваження суду не входить нарахування відповідної грошової допомоги.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо правомірного призначення позивачу до виплати разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає неправомірними.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції в шляхом виключення зі змісту резолютивної частини рішення слів: у розмірі 2172,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 16.09.2011р. по справі №1617/2а-4963/11 змінити, виключивши зі змісту резолютивної частини рішення слова: у розмірі 2172,00грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 26.01.2015 р.