Ухвала суду № 42461998, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14090/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2014 року у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Київський республіканський автоцентр» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 000341530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Київський республіканський автоцентр» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київський республіканський автоцентр» правомірності бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за березень 2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 17.06.2014 року №3548/26-53-15-01-21457519 (надалі - акт перевірки).

На підставі викладеного, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення рішення від 01.07.2014 року №000341530, яким ТОВ «Київський республіканський автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 684,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 342,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення рішенням Головним управлінням Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 01.09.2014 року №8184/10/26-15-10-07-15 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.07.2014 року №000341530 в частині 171,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Київський республіканський автоцентр» в звітному (податковому) періоді за березень 2014 року.

ПК України та Порядком заповнення податкової накладної №10, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року (надалі - Порядок № 10) визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір поставки №8 від 15.01.2014 року, згідно умов якого сторони погодили, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Моментом поставки товару вважається дата, вказана у накладній на передачу товару.

Розрахунки згідно даного Договору між Постачальником та Покупцем здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів після поставки товару.

На підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарської операції, здійсненої на підставі вищезазначеного договору поставки №8 від 15.01.2014 року, позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунку №41 від 17.02.2014 року на суму 4 104,00 грн.;

- податкової накладної від 17.02.2014 року на суму 4 104,00 грн. з ПДВ;

- платіжного доручення №2424 від 20.03.2014 року та виписки з банківського рахунку позивача на суму 4 104,00 грн.

Разом з тим, вказані вище документи не є доказами реальності (товарності) досліджуваної фінансово-господарської операції, оскільки позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано доказів приймання-передачі від Постачальника до Покупця товарно-матеріальних цінностей у відповідності до умов договору поставки № 8 від 15.01.2014 року, а саме: видаткової накладної, складеної з урахуванням вимог ЗаконуУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, враховуючи факт витребування ухвалою суду від 17.09.2014 року, зокрема, видаткової накладної (акту прийому-передачі) на підтвердження права позивача на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 17.02.2014 року № 13, виписаної контрагентом ФОП ОСОБА_2, а також факт не зазначення позивачем підстав неможливості її подання.

Крім того, слід зазначити, що згідно абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Враховуючи формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 17.02.2014 року №13 та оплати товарів 20.03.2014 року (у відповідності до платіжного доручення та виписки з банківського рахунку позивача), вказана сума податкового кредиту у відповідності до вищенаведених приписів податкового законодавства повинна бути сформована на підставі факту отримання позивачем товару, що свідчить про необхідність підтвердження формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарської операції з ФОП ОСОБА_2 відповідною видатковою накладною.

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року №000341530.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 23.01.2015 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.