Постанова № 42461778, 21.01.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № П/811/4409/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком"

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (далі - позивач, ТОВ "Укрнафтаком") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року №0000022204 про сплату грошового зобов'язання в сумі 591051,00 грн. ( в тому числі - 197017,00 грн. штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість;

- визнати протиправними дії Кіровоградської ОДПІ Міндоходів у Кіровоградській області з невизнання як податкову звітність уточнюючих розрахунків до поданої податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року №9060659472 від 27.09.2013 року та №9061048891 від 30.09.2013 року з додатками.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення на його підставі, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Укрнафтаком" зареєстроване в якості юридичної особи 12.10.2004 року (а.с.9).

Основним видом діяльності за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) (а.с.9).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Укрнафтаком" за липень 2013 року, результати якої оформлено актом №2/11-23-22-04/33064422 від 20.09.2013 року (а.с.14-16).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення п.198.1, п.198.2,п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 394034,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000022204 від 11.10.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 591051,00 грн., в тому числі за основним платежем - 394034,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 197017,00 грн. (а.с.13).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року №0000022204 про сплату грошового зобов'язання в сумі 591051,00 грн. ( в тому числі - 197017,00 грн. штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що під час перевірки посадовою особою відповідача зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту в зв'язку з тим, що за податковою накладною №1652 від 31.05.2013 року, що видана ТОВ "Газукраїна - 2020" рахується помилка "Ймовірні наявні дублі використання ПН в РПН".

Судом встановлено, що 18.01.2013 року між ТОВ "Газукраина - 2020" (постачальник за договором) та ТОВ "Укрнафтаком" (покупець за договором) укладено договір № 1801/13-Дт-14. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити нафтопродукти, а покупець оплатити та прийняти його на умовах, викладених в договорі (а.с.125-127).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором "Газукраина - 2020" в перевірений період поставило позивачу дизельне пальне згідно податкової накладної №1652 від 31.05.2013 року на загальну суму 2 364 203,78 грн., в тому числі ПДВ - 394033,96 грн. (а.с.137).

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №8110 від 31.05.2013року та накладною (а.с.135-136).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.128-134).

При цьому, податкова та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством нафтопродуктів містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, та підписи уповноважених осіб.

На дату складання податкових накладних ТОВ "Газукраина - 2020" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Суму 394033,96 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2013 року, що відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (а.с.144-160). Вказану декларацію прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.143).

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що 15.08.2013 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2013 року з додатками, яка прийнята відповідачем (а.с.161-182).

Посадовою особою, під час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Укрнафтаком" за липень 2013 року, встановлено, що позивач до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2013 року та, відповідно, до складу податкового кредиту за липень 2013 року включено суму ПДВ в розмірі 394033,96 грн. по отриманій від ТОВ "Газукраїна-2020" податковій накладній №1652 від 31.05.2013 року на загальну суму 2364203,78 грн., в тому числі ПДВ - 394033,96 грн. При цьому, під час перевірки встановлено, що вищезазначена податкова накладна вже була відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2013 року від 18.06.2013 року (а.с.15, зв.бік).

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів, після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ кодексу.

Згідно з абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової перевірки продавця та, у відповідних випадках, покупця товару/послуг, а не підставою для винесення податкового повідомлення - рішення.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року №0000022204 про сплату грошового зобов'язання в сумі 591051,00 грн.( в тому числі - 197017,00 грн. штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ Міндоходів у Кіровоградській області з невизнання як податкову звітність уточнюючих розрахунків до поданої податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року №9060659472 від 27.09.2013 року та №9061048891 від 30.09.2013 року з додатками суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Укрнафтаком" було отримано лист Кіровоградської ОДПІ 10.10.2014 року, в якому податковий орган зазначає про не визнання податкової звітності, а саме відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до поданої податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року №9060659472 від 27.09.2013 року та №9061048891 від 30.09.2013 року з додатками, зазначивши в якості причини неприйняття порушення вимог п.50.1 ст.50 розділу ІІ Податкового кодексу України.

З огляду на наведене порушення, відповідач стверджує, що вказаний вище уточнюючий розрахунок, не вважається податковою звітністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Газукраїна - 2020" виписано для позивача податкову накладну від 31.05.2013 року №1652 на суму 2364203,78 грн., в тому числі ПДВ у сумі 394033,96 грн. (а.с. 137).

Вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який додано до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року від 18.06.2013 року, а податок на додану вартість у сумі 394033,96 грн. віднесено до складу податкового кредиту за цей звітний період (а.с. 144-160).

В подальшому, позивачем повторно включено дану податкову накладну до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який додано до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013року від 15.08.2013 року та віднесено податок на додану вартість у сумі 394033,96 грн. до складу податкового кредиту за цей звітний період (а.с. 162-182).

Отже, позивач двічі включив до складу податкового кредиту, у травні та у липні 2013 року, податок на додану вартість у сумі 394033,96 грн. на підставі однієї і тієї ж самої податкової накладної від 31.05.2013 року №1652, що є порушенням встановленого законодавством порядку формування податкового кредиту.

Водночас, наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується, що ТОВ "Укрнафтаком" було подано до Кіровоградської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.09.2013 року №9060659472 та №9061048891 від 30.09.2013р., якими уточнено показники податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, а саме, виключено зі складу податкового кредиту за даний податковий період податок на додану вартість у сумі 394033,96 грн. по контрагенту ТОВ "Газукраїна-2020" (а.с. 183-189).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Норми аналогічного характеру містяться у розділі IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за №2094/24626 (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Тому, підставою для подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації може бути виключно самостійне виявлення платником податків помилок у ній. Виявлення таких помилок контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки показників податкової звітності не може вважатися самостійним виявленням цих помилок платником податків та є підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

Судом досліджено, що примірник акту перевірки від 25.09.2013 року №2/11-23-22-04/33064422 представником товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" отримано 27.09.2013 року, а уточнюючі розрахунки №9060659472 було подано 27.09.2013 року, прийнято органом доходів і зборів о 14 год. 45 хв., №9061048891 було подано 30.09.2013р., прийнято податковим органом 30.09.2013р. о 16 год. 21 хв. (а.с.183, 197).

Відтак, уточнюючі розрахунки до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року позивачем подано вже після того як під час камеральної перевірки показників податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року виявлено допущені ним під час формування податкового кредиту помилки.

З огляду на це, подання таких уточнюючих розрахунків відбулося не внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок у податковій звітності, а після виявлення камеральною перевіркою порушення вимог законодавства, які, крім того, на час її проведення фактично мали місце.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідають зазначеним критеріям правомірності, тому у задоволенні позову в даній частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позову суд стягує зі сторін судовий збір у розмірі відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2013 року №0000022204 про сплату грошового зобов'язання в сумі 591051,00 грн. ( в тому числі - 197017,00 грн. штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Укрнафтаком" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом