Ухвала суду № 42461648, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 704/1124/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Дьяченко Д.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень - задоволено.

Визнано незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Цьопи Богдана Анатолійовича від 11 липня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 31854726, зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області усунути допущені ним порушення прав позивача шляхом відновлення виконавчого провадження та здійснення всіх, передбачених чинним законодавством заходів, для повного виконання рішення суду, що його ухвалено на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області перебував виконавчий лист № 2-а-68/12, виданий 06 березня 2012 року Тальнівським районним судом Черкаської області, згідно якого зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії по інвалідності з 23 березня 2011 року відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням фактично виплачених сум.

За заявою позивача державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження №31854726 по вказаному виконавчому листу.

11 липня 2014 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", мотивовану тим, що стягувачем не пред'явлено виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернулася з позовом до суду.

Судом встановлено, що державним виконавцем відповідно до ст.5,11 Закону України «Про виконавче провадження» та боржнику направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання, стягувану для відома.

Апелянт в своїй скарзі зазначає, що на зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження ним отримано лист від Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яким повідомляється, що боржником проведено перерахунок пенсії позивачу у сумі 5 779,19 грн. Слід зазначити, що в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наведеного не міститься.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з перерахунком пенсії боржником - виконанням єдиної вимоги виконавчого документа, 11 липня 2014 року ним винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» - повне фактичне виконання рішення суду.

При дослідженні наявних в справі доказів колегією суддів встановлено, що згідно виконавчого документа боржника зобов'язано судом здійснити перерахунок та виплату стягувану основної та додаткової пенсії по інвалідності.

Таким чином, постанова суду в частині зобов'язання боржника здійснити позивачу виплату недоплачених сум залишилась невиконаною.

Відповідно до ч. 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України - постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті зазначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 статті 49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 3 статті 75 цього Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що застосування державним виконавцем положень п. 11 ч. 1 статті 49 та ч. 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», як підставу закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, можлива лише при виконанні рішень майнового характеру, зокрема про стягнення грошових коштів або про звернення стягнення на майно.

А як вбачається із змісту оскаржуваної постанови державним виконавцем закінчено виконавче провадження не у зв'язку з тим, що постанову суду без участі боржника виконати не можливо, а у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області для даного виду виплат та не передбачення їх в кошторисних видатках та в Державному бюджеті України.

Таким чином, у старшого державного виконавця Цьопи Б.А. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області під час виконання Тальнівського районного суду Черкаської області, не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа саме з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 статті 49 та ч. 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.