Ухвала суду № 42461618, 27.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14377/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області ОСОБА_3 № 171-кт від 29 серпня 2014 року Державної інспекції сільського господарства України; поновлено ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області з 30 серпня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити з задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Наказом № 135-кт Державної інспекції сільського господарства України від 23 листопада 2012 року ОСОБА_3 призначено на посаду першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області.

Наказом Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області № 171-кт від 29 серпня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області за нез'явлення на роботі протягом більше як 4 (чотирьох) місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення її з посади першого заступника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області та поновити її на посаді першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу голови Державної інспекції сільського господарства України № 43-кт від 24 квітня 2014 року позивач з 25 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року була відсторонена від виконання повноважень першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування Вандишевої Н.В.

На підставі наказу голови Державної інспекції сільського господарства України № 71-кт від 15 травня 2014 року позивач повторно була відсторонена від виконання повноважень з 19 травня 2014 року по 25 червня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування Вандишевої Н.В.

Наказом голови Державної інспекції сільського господарства України № 99-кт від 19 червня 2014 року відсторонення ОСОБА_3 продовжено до 25 липня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування Заставного Ю.Б.

Наказом голови Державної інспекції сільського господарства України № 137-кт від 25 липня 2014 року відсторонення позивача від виконання обов'язків продовжено до 25 серпня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування Заставного Ю.Б.

Наказом № 166-кт від 26 серпня 2014 року, підписаного першим заступником голови Державної інспекції сільського господарства України Марчук Ю.М., відсторонення позивача від виконання покладених на неї обов'язків продовжено до 25 вересня 2014 року на підставі подання голови комісії з проведення службового розслідування Заставного Ю.Б.

Отже, загальний термін відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків першого заступника начальника Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області становить з 25 квітня 2014 року по 25 вересня 2014 року.

Міністерством аграрної політики та продовольства України листом від 29 серпня 2014 року № 37-25-4-7/13243 погоджено звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника начальника державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області у зв'язку із нез'явленням на роботі більш як чотирьох місяців підряд.

Наказом Державної інспекції сільського господарства України в Кіровоградській області № 171-кт від 29 серпня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з посади першого заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області за нез'явлення на роботі протягом більше як 4 (чотирьох) місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності відповідно до п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до Інформаційного Листа Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року N 753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» розглядаючи спори щодо звільнення публічних службовців, суди мають враховувати, що під час вирішення спорів зазначеної категорії справ пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Кодекс законів про працю є зведеним законом та діє на всій території України. Він регулює трудові відносини всіх робітників, сприяє зростанню продуктивності праці, покращенню якості роботи, ефективності суспільного виробництва та підвищенню рівня життя трудящих. Крім прав визначаються трудові обов'язки; виконання встановлених норм праці; підтримка трудової дисципліни; бережне відношення до майна підприємства.

Так, згідно статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.

Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначено в Законі України «Про державну службу». Цей закон регулює суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Так, згідно статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З наведених правових норм вбачається, що законодавством України визначено вичерпний перелік підстав звільнення з публічної служби державних службовців і розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає.

З пояснень апелянта вбачається, що позивачем не було повідомлено відповідача про перебування ним на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, не надано жодних листків непрацездатності тощо.

Проте, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що позивача звільнено на підставі п.5 ч.1 статті 40 КЗпП - нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. При цьому відповідачем проігноровано норму, викладену в ч.3 статті 41 КЗпП, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності.

Крім того, трудовим законодавством визначено порядок такого звільнення.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, тимчасова непрацездатність працівника засвідчується листком непрацездатності.

Згідно із п. 2.1 Інструкції № 455 листок непрацездатності в разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності (обраховується в календарних днях) до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

В матеріалах справи містяться копії листків непрацездатності, згідно яких в період з 13 квітня 2014 року по 24 травня 2014 року у зв'язку із захворюванням позивач перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Центральній міській лікарні міста Кіровограда, зокрема, АГВ № 083490, АГБ № 243528, АГН № 249428.

Отже, з наведеного вбачається, що поважність причин неявки позивача на роботу підтверджується наведеними листками непрацездатності, з яких вбачається, що з 13 квітня 2014 року по 23 травня 2014 року ОСОБА_3 перебувала на лікарняному.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року N 950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

Згідно п. 3 цього Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Між тим, як зазначалося вище, загальний термін відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків першого заступника начальника Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області складає чотири місяці. Слід також зазначити, що представники відповідача зазначили, що службове розслідування фактично проведено не було, висновок не складався. Доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано жодних доказів про повідомлення позивача про проведення даної перевірки та про ознайомлення останнього з її результатами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування, з огляду на те, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин справи проведено не було, зокрема жодних фактичних дій не вчинялося, висновків не складалося, порядок звільнення з публічної служби державного службовця дотримано не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, а тому така скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову частково.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.