Постанова № 42461491, 27.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року м. Луцьк

Справа № 803/2703/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання безпідставним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Сальве” звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання безпідставним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0012972205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Сальве» Луцькою ОДПІ встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме зафіксовано 13 випадків не забезпечення щоденного роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків (Z-звітів). Податковим повідомленням-рішення від 22 грудня 2014 року №0012972205 за ці порушення накладено штрафну санкцію у розмірі 4 420,00 грн, тобто по 340 грн за кожне з 13 порушень.

Позивач не заперечує факту виявлених порушень, однак вважає, що до нього повинна була застосована штрафна санкція у розмірі 340,00 грн як за одне триваюче порушення. З наведених підстав просить суд визнати безпідставним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0012972205, а також «застосувати до ТзОВ «Сальве» за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» виявлених під час перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та зафіксованих у актах №13/22-01/20148147 від 28 листопада 2014 року штрафні санкції у розмірі 340,00 грн» (а.с.5).

У заяві від 26 січня 2015 року представник підприємства просить суд слухати справу за його відсутності (а.с.27).

Відповідач, суб’єкт владних повноважень, у письмових запереченнях від 21 січня 2015 року заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що порушення виявлені на різних торгівельних точках ТзОВ «Сальве» та на різних РРО, а тому інспекцією правомірно застосована штрафна санкція по 340 грн за кожне з 13 порушень. Просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.25).

У заяві від 27 січня 2015 року представник Луцької ОДПІ просить судовий розгляд справи проводити за його відсутності та відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.29).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27 січня 2015 року судовий розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, правонаступником якої є Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, у період з 13 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року проводилася планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Сальве» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства у період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складений акт від 28 листопада 2014 року №13/22-01/20148147 (а.с.30-44).

Під час перевірки інспекцією встановлено порушення підприємством пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у відповідних книгах обліку розрахункових операцій до РРО в кількості 12 звітів, а також не щоденний друк 1 фіскального звітного чека за робочий день 10 травня 2013 року (а.с.43 зворот).

Податковим повідомленням-рішенням від 22 грудня 2014 року №0012972205 за ці порушення накладено штрафну санкцію у розмірі 4 420,00 грн, тобто по 340 грн за кожне з 13 порушень (а.с.10).

Надаючи правову оцінку вищенаведеному податковому повідомленню-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 16 квітня 2013 року №21-89а13, від 04 червня 2013 року №21-155а13 та від 17 грудня 2013 року №21-442а13, які в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов’язковими для всіх судів України (а.с.46).

У розглядуваному випадку, Луцька ОДПІ всупереч вимогам пункту 4 статті 17 Закону застосувала фінансову санкцію у розмірі 4 420,00 грн, тобто по 340 грн за кожне з 13 порушень, однак мала б застосувати одну фінансову санкцію за всі виявлені порушення у розмірі 340 грн.

Суд не приймає до уваги письмові доводи представника податкової інспекції, що порушення виявлені на різних торгівельних об’єктах та різних реєстраторах розрахункових операцій (далі – РРО), оскільки всі РРО зареєстровані за однією юридичною особою – ТзОВ «Сальве», а одна штрафна санкція застосовується в незалежності від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Також помилковими є посилання представника Луцької ОДПІ на постанову Верховного суду України від 13 березня 2014 року №21-5а14, оскільки у вказаній справі Верховний суд України не розглядав питання скільки фінансових санкцій застосовується за декілька порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» виявлених у одного суб’єкта господарювання. Натомість, предметом спору у наведеній справі було питання, чи є порушенням роздрукування щоденних звітів в кінці кожної зміни після 24 години доби.

В даному випадку позивач не оспорює факту виявлених порушень, а лише не погоджується з розміром накладених фінансових санкцій, тому посилання представника відповідача на постанову Верховного суду України від 13 березня 2014 року №21-5а14 є некоректним та не береться судом до уваги.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0012972205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4 080,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню. В іншій частині, стосовно накладення штрафної санкції у розмірі 340,00 грн, рішення є правомірним та залишається судом без змін.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, довів суду обґрунтованість та правомірність висновків про наявність порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве», однак не довів суду правомірність розміру визначених штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 22 грудня 2014 року №0012972205.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2014 року №0012972205 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесено обґрунтовано на підставі встановлених порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве», однак з неправильним визначенням розміру застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області всупереч вимогам пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4420,00 грн як за кожен виявлений випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, хоча, на переконання суду, мала б застосувати одну штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 340,00 грн, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 грудня 2014 року №0012972205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4 080,00 грн.

Як роз’яснено у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

В даному випадку позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення безпідставним, тобто в іншій словесній формі заявляє вимогу про визнання цього акту протиправним та його скасування. Тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 грудня 2014 року №0012972205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4 080,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про застосування до ТзОВ «Сальве» за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» виявлених під час перевірки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та зафіксованих у актах №13/22-01/20148147 від 28 листопада 2014 року штрафні санкції у розмірі 340,00 грн (а.с.5), суд зазначає, що повноваженням накладати фінансові санкції наділені лише органи Державної фіскальної служби України. У суду не має таких повноважень. З цих підстав суд також відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Загальний розмір позовних вимог майнового характеру у цій справі становив 4420,00 грн, а тому ставка судового збору за подання даного позову є 1872,00 грн, з якої позивач сплатив 10%, тобто 187,20 грн, що слідує з платіжного доручення від 06 січня 2015 року №13298 (а.с.16).

З загального розміру позовних вимог суд задовольняє 4 080,00 грн, тобто 92,31 %, а у решті позовних вимог (7,69 %) - відмовляє.

Таким чином, різницю між фактичним сплаченим судовим збором (10 % ставки збору) та судовим збором, який покладається на позивача у зв’язку з відмовою у позові (7,69% ставки збору), що становить 43,24 грн (2,31% ставки збору), слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве».

Керуючись статтею 94, частиною четвертою статті 122, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання безпідставним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 грудня 2014 року №0012972205 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 4 080,00 грн (чотири тисячі вісімдесят гривень).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» (43024, м. Луцьк, пр. Соборності, 15/40, ідентифікаційний код юридичної особи 20148147) судові витрати у сумі 43,24 грн (сорок три гривні двадцять чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович