Постанова № 42461372, 27.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р.Справа № 5017/846/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Шитря О.М.

за участю представників:

Від прокурора: не з'явився

Від позивача: Асташенкова О.І.

Від відповідача: ОСОБА_3

Від ГУ Держземагенства в Одеській області: Браїловська А.А.

Від ІДАБК в Одеській області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 26 листопада 2014р.

по справі № 5017/846/2012

за позовом: Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держземагенства в Одеській області та Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області

про стягнення 15903,10 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення на користь держави в особі Одеської міської ради 15903,10 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідачкою без оформлення правовстановлюючих документів самовільно використовується земельна ділянка загальною площею приблизно 0,0150 га під розміщення будівлі продовольчого магазину та кафе, чим завдано шкоду Одеській міській раді як власнику вказаної земельної ділянки, розраховану відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 позов не визнала посилаючись на те, що у 2001 році на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу набула право власності на торговельний павільйон, який знаходиться за вказаною адресою, і з цього часу щорічно в установленому порядку отримувала в Одеській міській раді дозволи на розміщення та експлуатацію об'єкта торгівлі, перебуває на обліку в державній податковій інспекції як платник земельного податку за фактичне використання в комерційній діяльності земельної ділянки загальною площею 95 кв.м. і сплачує до бюджету земельний податок, тому вважає, що спірну земельну ділянку самовільно не займала. Придбаний павільйон є тимчасовим об'єктом та не являється нерухомим майном, що у свою чергу не потребує отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення цього об'єкту, оскільки відповідно до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007р. № 1466-V некапітальні пункти дрібно - роздрібної торгівельної мережі встановлюються в м. Одесі без оформлення на них правовстановлюючих документів на землекористування. Також відповідачка зазначала, що розрахунок заподіяної шкоди зроблено невірно з огляду на зазначення в акті перевірки орієнтовної площі земельної ділянки - «приблизно 0,0150 га», в той час як нею використовується ділянка площею 95 кв.м. При цьому, план - схема земельної ділянки до акту перевірки взагалі не складався.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління Держкомзему у Одеській області та Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 листопада 2014 року у справі (головуючий суддя Брагіна Я.В., судді Шаратов Ю.А., Гут С.Ф.) в задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.02.2011 року державним інспектором відділу інспекторської дільниці за дотриманням земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Одеській області Абловим Ф.В. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено відповідний акт від 22.02.2011р. Зазначеним актом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,0150 га за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення продовольчого магазину та кафе, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Того ж дня, 22.02.2011 року державним інспектором складено протокол серії О № 003263, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно використовує земельну ділянку орієнтованою площею 0,0150 га за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення продовольчого магазину та кафе - бару, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП (самовільне використання земельної ділянки).

Того ж дня, 22.02.2011 року державним інспектором ФОП ОСОБА_3 видано припис серії О № 003336 про усунення у 30-ти денний термін виявленого порушення та повідомлено, що у разі невиконання припису вона буде притягнута до відповідальності за ст. 188-5 КУпАП.

За результатами розгляду протоколу від 22.02.2011р. серії О № 003263 державним інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення від 28.02.2011р. серії О № 003227, згідно з якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 53-1 КУпАП.

На підставі матеріалів проведеної перевірки державним інспектором відповідно до положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який склав 15 903,10 грн.

07.07.2011 року прокуратурою Київського району м. Одеси ФОП ОСОБА_3 видано припис про негайне усунення порушень чинного земельного законодавства України з вимогою невідкладно розглянути припис та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень чинного земельного законодавства України шляхом сплати шкоди спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 15 903,10 грн. та про результати розгляду припису повідомити прокуратуру у 10-ти денний строк з моменту його отримання.

Невиконання відповідачкою вимог приписів контролюючих органів та несплата заподіяної шкоди зумовили звернення заступника прокурора до господарського суду з даним позовом.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з вимогами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписами ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" (далі - Методичні рекомендації) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що факт самовільного використання відповідачкою спірної земельної ділянки заступник прокурора підтверджує:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.02.2011р.,

- приписом від 22.02.2011р.,

- протоколом про адміністративне правопорушення від 22.02.2011р.

- приписом прокуратури від 07.07.2011р.

- розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014р. у справі № 1570/3437/2012 визнано протиправним та скасовано припис від 22.02.2011р., складений Головним управлінням Держкомзему в Одеській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відносно земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1, а також визнано протиправним та скасовано припис прокуратури Київського району м. Одеси від 07.07.2011р. про негайне усунення порушень чинного законодавства шляхом сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 15903,10грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014р. зазначену постанову Одеського адміністративного апеляційного суду від 13.02.2014р. залишено без змін.

Вказаною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду встановлено наступні обставини: визначення розміру заподіяної шкоди проведено державним інспектором Головного управління Держкомзему у Одеській області з порушенням процедури передбаченої п.п. 4.1 та 4.4 Методичних рекомендацій, оскільки розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки зроблено виходячи не з загальної її площі, а орієнтовної. Отже, розрахунок розміру заподіяної ФОП ОСОБА_3 шкоди є помилковим.

ФОП ОСОБА_3 22 січня 2001 року набула право власності на торговий павільйон, який знаходиться в АДРЕСА_1 площею 30 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори за номером в реєстрі № 2-139. З часу набуття права власності на торговий павільйон ФОП ОСОБА_3 щорічно в установленому порядку отримувала в Одеській міській раді дозволи на розміщення та експлуатацію об'єкту торгівлі та сплачувала до бюджету відповідні платежі. Зокрема, 03.02.2011 року нею був отриманий дозвіл на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (реєстраційний номер 041) строком дії до 02.02.2012 року. Крім того, ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Київському районі м. Одеси як платник земельного податку за фактичне використання в комерційній діяльності (магазин) земельної ділянки загальною площею 95 кв.м. і сплачує до бюджету земельний податок. Попередньому власнику торгового павільйону МПП «Анаіс» розпорядженням Одеської міської ради від 06.06.1997 року №500 було дозволено встановити торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується листом Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 1174 від 28.07.1997р. Згідно акту державної технічної комісії від 26.11.1997р. торговий павільйон був введений в експлуатацію, а на підставі договору про дозвіл на експлуатацію тимчасового об'єкту торгівлі від 09.07.2001р., укладеного на підставі розпорядження виконкому від 18.12.1997 року за №1317р., реєстраційний №708 від 09.07.2001 року, виконком надав МПП «Анаіс» дозвіл на експлуатацію тимчасового об'єкту павільйону за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, згідно рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1466-У «Про нову редакцію правил установки та експлуатації некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі в м. Одесі» некапітальні пункти дрібно-роздрібної торгівельної мережі встановлюються в м. Одесі без оформлення на них правовстановлюючих документів на землекористування. Отже, Головним управлінням Держкомзему у Одеській області не доведений факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, а також ним та прокуратурою Київського району м. Одеси не доведено правомірності прийнятих ними приписів, які є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 24.02.2012р., складеного головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, побудований торговий павільйон, що належить ФОП ОСОБА_3, складається з приміщень магазину та навісу для реалізації напоїв на розлив, конструктивно являє собою металевий каркас, огороджувальні конструкції: цегла та легкі панелі. Тобто, цей павільйон є некапітальним пунктом дрібно-роздрібної торгівельної мережі, що встановлюється в м. Одесі без оформлення на нього правовстановлюючих документів на землекористування, відповідно до рішення Одеської міської ради від 04.07.2007 року № 1466-У «Про нову редакцію правил установки та експлуатації некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі в м. Одесі».

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з обставин, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки заступником прокурора та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідачки таких складових як: протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди та її розмір, що унеможливлює притягнення останньої до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не можуть бути прийняті до уваги наведені скаржником в апеляційній скарзі питання про те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014р. адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, при цьому відмовлено у задоволенні вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Держкомзему у Одеській області щодо складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.02.2011р. та скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки на суму 15 903,10 грн., оскільки зазначені акт перевірки та розрахунок розміру шкоди не є рішеннями суб'єкта владних повноважень та не зумовлюють виникнення будь - яких прав і обов'язків для осіб, в даному випадку ОСОБА_3, щодо якої проводилася перевірка, у зв'язку з чим не можуть бути предметом спору в адміністративній справі.

Посилання скаржника на наявність судового спору щодо скасування свідоцтва на право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, та рішення про державну реєстрацію, об'єктивно належними доказами не підтверджено.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 листопада 2014р у справі № 5017/846/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.