Постанова № 42461132, 27.01.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/19/15-a

27 січня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом прокурора Борщівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Борщівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Борщівського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Борщівського районного центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, у розмірі 7070 грн. 11 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 26.12.2013 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Позивачем у жовтні 2014 року при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач одночасно з отриманням статусу безробітного і одержанням допомоги по безробіттю працював у публічному акціонерному товаристві агрофірма «Авіс» на умовах цивільно-правового договору, тобто відносився до категорії зайнятого населення у період надання йому статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю. За період з 26.12.2013 року по 13.10.2014 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 7070 грн. 11 коп., яка підлягає поверненню на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідачу направлено повідомлення про повернення коштів, проте сума виплаченої допомоги не перерахована Борщівському районному центру зайнятості. Відтак, прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 кошти, виплачені йому як допомога по безробіттю, у розмірі 7070 грн. 11 коп.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити. Не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, наведених у ньому, просив позовні вимоги задовольнити. Не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не прибув, проте відповідач подав до суду заяву про визнання позову, в якій одночасно просив проводити розгляд справи за його відсутності (а. с. 28).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, проте такі особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.12.2013 року звернувся до Борщівського районного центру зайнятості і 23.12.2013 року отримав статус безробітного, що підтверджується його заявою (а. с. 8), даними персональної картки відповідача № 190413122600004 (а. с. 6-7) та витягом з наказу позивача про прийняті рішення по ОСОБА_1 від 31.12.2013 року № НТ131231 (а. с. 16). Відповідно до поданої відповідачем заяви від 26.12.2013 року про надання йому статусу безробітного, останній повідомляв, що не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, або інших передбачених законодавством доходів, не забезпечує себе роботою самостійно, не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 перебував на обліку у Борщівському районному центрі зайнятості як безробітний у період з 26.12.2013 року по 13.10.2014 року, та отримав допомогу на загальну суму 7070 грн. 11 коп., що підтверджується відомостями позивача про нарахування допомоги по безробіттю (а. с. 9-10) та витягом з наказів позивача про прийняті рішення по ОСОБА_1 (а. с. 16-17).

Спеціалістами Борщівського районного центру зайнятості відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, виявлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, працював у публічному акціонерному товаристві агрофірма «Авіс» на умовах цивільно-правового договору з 13.01.2014 року по 13.04.2014 року, що підтверджується копією цивільно-правового договору № 30 від 13.01.2014 року (а. с. 13) та копією акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 45-2014 від 15.10.2014 року (а. с. 5).

У зв'язку з наведеними обставинами та за результатами розслідування, яким встановлено факт приховування відповідачем відомостей про його роботу у публічному акціонерному товаристві агрофірма «Авіс» на умовах цивільно-правового договору з 13.01.2014 року по 13.04.2014 року, Борщівським районним центром зайнятості прийнято наказ від 17.10.2014 року № 70 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю (а. с. 11). Відповідачу направлено відповідне повідомлення за вихідним № 05/1306 від 22.10.2014 року про повернення коштів у розмірі 7070 грн. 11 коп. (а. с. 12), яке вручене відповідачу 24.10.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 14).

На момент звернення до суду такі вимоги щодо повернення коштів відповідачем не виконані. Наказ Борщівського районного центру зайнятості від 17.10.2014 року № 70 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1, відповідачем не оскаржений.

При прийняті постанови суд застосовує до даних правовідносин наступні правові норми.

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Закон № 5067-VI) основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, серед іншого, забезпечення надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5067-VI в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон № 1533-ІІІ) Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно зі статтею 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Частиною першою статті 6 Закону № 1533-III визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Згідно з частиною другою, третьою статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після звернення до Борщівського районного центру зайнятості та отримання матеріального забезпечення, наданого йому як безробітному, працював у публічному акціонерному товаристві агрофірма «Авіс» на умовах цивільно-правового договору та отримував винагороду за таку роботу, але не повідомляв про це центр зайнятості, що є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та її стягнення з моменту виникнення цих обставин відповідно до пунктів 5.5, 6.14 Порядку № 307.

Оскільки своєчасне не подання особою відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю є підставою для припинення виплати допомоги та її стягнення з моменту виникнення цих обставин, тому суд приходить до висновку, що через неповідомлення ОСОБА_1 Борщівський районний центр зайнятості про роботу у публічному акціонерному товаристві агрофірма «Авіс» на умовах цивільно-правового договору з 13.01.2014 року по 13.04.2014 року та отримання винагороди за таку роботу, відповідач неправомірно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 7070 грн. 11 коп., сума незаконно отриманого матеріального забезпечення підлягає поверненню. Відповідач позов визнав.

Відповідно до частини другої статті 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду. Право прокурора на звернення до суду з позовними заявами з метою представництва інтересів держави передбачене також частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 16979-VII (з змінами і доповненнями).

Згідно зі статтею 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову про стягнення коштів не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом. Таким чином, враховуючи наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 86, 136, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Борщівського районного центру зайнятості (48702, Тернопільська область, Борщівський район, місто Борщів, вулиця С. Бандери, будинок 5, ідентифікаційний код 21134756) кошти в розмірі 7070 (сім тисяч сімдесят) гривень 11 (одинадцять) копійок, виплачених як допомога по безробіттю, які перерахувати на р/р № 37176300901030 ГУДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код платежу - 21134756, одержувач Борщівський районний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.