Постанова № 42460667, 20.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/11503/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Токаренко Я.С. - представник за довіреністю від 01.10.2014 року;

від відповідача: Рощахівська -Чантурідзе С.А. - представник за довіреністю від 05.01.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Комунального підприємства «Київпастранс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року

у справі № 910/11503/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інфотехнологій»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 273 684, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 273 684, 98 грн., з яких: 238 374, 36 грн. основної заборгованості, 15 494, 74 грн. - інфляційної складової боргу та 3% річних у розмірі 19 815, 88 грн. за договором на постачання теплової енергії № 420492 від 01.09.2002 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року у справі № 910/11503/14 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року в частині порядку виконання рішення, розстрочивши його виконання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи відповідача щодо неможливості негайного виконання рішення суду та розстрочення виконання рішення в межах стягнутої суми.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 20.01.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 20.01.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2002 року між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (надалі - енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (надалі - покупець) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 (надалі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематичного поставляти та передати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства "Екострандарт", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Екостандарт" (протокол № 2/2011 від 18.04.2011), товариство є правонаступником спільного підприємства з іноземним інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Кан Пауер" яке було створено в результаті реорганізації орендного підприємства "Дарницька ТЕЦ", у подальшому реорганізованого у ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", перейменованого на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруючі Компанія "ДАРтеплоцентраль" в подальшому на Закрите акціонерне товаристві "Екостандарт". На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товаристві" щодо приведення статуту акціонерного товариства у відповідність з нормами цього закону найменування Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" змінено на Публічне акціонерне товариство "Екостандарт".

Згідно з пунктом 10.1. договору, даний договір укладений на термін з 01.02.2002 до 01.02.2003 і вважається подовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та КТМ ДАЕК "Київенерго", у відповідності з "Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії".

У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 договору, покупець щомісячно з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Водночас, 28.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" (надалі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (надалі - фактор) укладено договір факторингу № 28/09/12 (надалі - договір факторингу № 28/09/12), відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги до Комунального підприємства "Київпастранс" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 від 01.02.2002 року (основний договір) на суму 528 476, 42 грн. згідно з додатком № 3 до договору факторингу № 28/09/12.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 28/09/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 28/09/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 28/09/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 28/09/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 28/09/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Крім того, 04.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" (надалі - фактор) та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" (надалі - клієнт) укладено договір факторингу № 04/10/12 (надалі - договір факторингу № 04/10/12), відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги належне йому за договором факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Екостандарт", в тому числі право вимоги до Комунального підприємства "Київпастранс" за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420492 від 01.02.2002 (основний договір) на суму 528 476,42 грн.

У відповідності до пункту 1.1. договору факторингу № 04/10/12 сторонами визначено, що борг - це сума грошових коштів, належні до сплати клієнту боржником за основним договором. До боргу включаються суми визначені у розрахунку заборгованості та суми фінансування. Права вимоги - це всі права вимоги клієнта до боржника за основним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором.

З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною основного договору, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за основним договором (пункт 2.2. договору факторингу № 04/10/12).

Положеннями пункту 2.3. договору факторингу № 04/10/12 визначено, що фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги, а фактор набуває права вимоги на борг, який він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані останнім суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, за винятком зворотного викупу права вимоги клієнтом.

Згідно з пунктом 2.4. договору факторингу № 04/10/12 датою відступлення прав вимоги є дата підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до пункту 4.2. договору факторингу № 04/10/12 клієнт зобов'язаний в дату відступлення права вимоги від клієнта до фактора, передати фактору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі. В строк до 5 робочих днів з дати відступлення права вимоги клієнт зобов'язаний оформити (підписати та скріпити печаткою на надіслати) повідомлення про відступлення для боржника та надати копії повідомлень фактору.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до умов договору факторингу № 04/10/10, клієнт передав фактору засвідчені клієнтом копії договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк", та копії договорів з споживачами згідно з переліку визначеному у додатку № 3 до договору факторингу № 28/09/12 від 28.09.2012 року, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 04.10.2012 року, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 статті 1082 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як встановлено колегією суддів, за період з 01.10.2011 року по 01.07.2012 року Публічним акціонерним товариством "Екострандарт" було поставлено Публічному акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Каскад" теплову енергію на загальну суму 541 174, 36 грн. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2002 № 420492.

Умовами п.6.4 договору передбачено, що відповідач з 12 по 14 число щомісяця отримує розрахункові документи за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць.

За даними реєстру надання платіжних документів (актів звіряння, рахунків-фактури, акту виконаних робіт, особисті картки) представник відповідача отримав документи 08.11.2011 року. Жодних заперечень щодо кількості та вартості отриманої теплової енергії відповідачем не надано. Також від відповідача не надходило ніяких повідомлень, листів про те, що теплова енергія не споживається.

Водночас, покупець в порушення умов договору, взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року виконав частково, у зв'язку з чим станом на 01.05.2014 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 238 374, 36 грн.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач належних та допустимих доказів повної оплати спожитої теплової енергії суду не надав.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420492 від 01.02.2002, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 19 815, 88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 494, 74 грн. за період прострочення з листопада 2011 по 01.05.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у сумі 19 815,88 грн. та 15 494,74 грн. відповідно.

До того ж, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, починаючи з 01.09.2014 року з виплатою суми боргу щомісячно рівними частинами.

Клопотання мотивоване тим, що підприємство відповідача являється перевізником, яке відповідно ч.2.ст. 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" (ст. 37) та до Закону України "Про міський електричний транспорт" (ст. 4) - перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій та не вправі від них відмовитись.

Фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" (ст. 7, 29) та до Закону України "Про міський електричний транспорт" (ст.14) передбачено обов'язок органів державної влади забезпечувати належне функціонування транспортної системи та компенсацію витрат перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів у міському пасажирському транспорті.

В свою чергу, неналежне виконання покладених законодавством обов'язків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недоотримання коштів відповідачем з державного та міського бюджетів

Крім того, відповідач являється збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2008 - 2013 роки та за 1 квартал 2014 року.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення часками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року).

При цьому, особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування заяви боржник посилається, зокрема, на те, що останній знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та має низький рівень платоспроможності.

В якості наявності тяжкого фінансового становища, відповідач надав суду звіти про фінансові результати за 2008 - І квартал 2014 року. З наданих документів вбачається, що в порівняні з попереднім періодом, у звітному періоді у КП «Київпастранс» зменшилися доходи підприємства, проте дане не може свідчити однозначну наявність скрутного фінансового становища.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи заборгованість у відповідача за поставлену теплову енергію виникла ще у 2011-2012 роках, тобто фактично відповідач не виконує свої зобов'язання вже 2 роки.

Враховуючи викладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтвоано відмовив у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року у справі № 910/11503/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року у справі № 910/11503/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/11503/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко