Постанова № 42460450, 22.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Справа № 920/1648/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Сокур О.О. (довіреність від 31.12.2014р. № 15-10054)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ (вх. № 4532 С/2-6) на ухвалу господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі №920/1648/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ (правонаступником якого, згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2015р. є ТОВ «Сінтез Ресурс»)

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми

про стягнення 14889309,93 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2014 року у справі №920/1648/14 (колегія суддів: головуючий суддя Лугова Н.П., суддя Котельницька В.Л., суддя Зайцева І.В.) провадження у справі припинено.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 27.11.2014р. у справі №920/1648/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.01.2015р., у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

У зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В. 08.01.2015р. розпорядженням Голови суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

05.01.2015р. від позивача надійшла заява про здійснення процесуального правонаступництва (вх. №64).

08.01.2015р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №126).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2015р. у справі №920/1648/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача - ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Сінтез Ресурс».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2015р. у справі №920/1648/14 розгляд справи відкладено до 22.01.2015р.

В судовому засіданні 22.01.2015р. присутній представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, зазначив, що повністю погоджується з ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2014р. про припинення провадження у даній справі.

В судове засідання 13.01.2015р. представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що явку сторін обов`язковою судом не визнано, а також достатність матеріалів справи для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів розглядає справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників присутніх сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору кредитної лінії (в національній валюті) № 750/1-146 від 09.06.2004р., з додатковими угодами до нього, (кредитний договір) позивач зобов'язався надати відповідачу в межах Загального ліміту кредитування грошові кошти в розмірі 15000000,00 грн. на умовах визначених договором та додатковими умовами до нього зі сплатою процентів 19,7 процентів річних та комісій з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 09.06.2007р. на наступні цілі: закупівлю сировини, оплату послуг та погашення заборгованості перед іншими фінансовими установами.

Відповідно до п. 2.4 цього договору, термін користування Позичальником кожним траншем кредиту не може перевищувати 90 календарних днів від моменту його надання. Пунктом 2.6 договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі, на рахунок №20682750131708 в Сумській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк».

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Після порушення справи про банкрутство, відповідачем не здійснено повернення сум кредиту та не виконані зобов'язання по кредитним договором № 750/1-146, та додатковими угодами до нього, щодо сплати щомісячно відсотків за користування кредитними коштами.

У жовтні 2014 р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 14889309,93 грн. заборгованості згідно договору № 750/1-146 про надання відновлювальної кредитної лінії від 09.06.2004 року, в тому числі: 12616132,84 грн. заборгованості за відсотками, 2273177,09 грн. заборгованості за комісією.

Виходячи з розрахунку заборгованості надано позивачем до матеріалів справи, вказану заборгованість визначено ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01.10.2011р. по 18.08.2014р.

Абзацом 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції до набрання чинності законом від 22.12.2011р., визначено, що зобов'язання боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство є поточними зобов'язаннями і на них не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказана заборгованість є поточною, виходячи з термінів погашення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, а також у відповідності до приписів абзацу 6 ст. 1 вищевказаного закону.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство), кредитор це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, зазначеною нормою чітко визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурі банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

Статтею 17 цього закону в зазначеній вище редакції, визначено коло обов'язків керуючого санацією серед яких - розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення провадження у справі в процедурі розпорядження майном та санації.

В статті 25 цього закону вказано, що ліквідатор серед своїх інших повноважень може заявляти в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

Відповідно до статті 31 вказаного закону, визначено черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, та зокрема у четверту чергу задоволенню підлягають вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Відповідно п. 7 статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України). Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 ГПК розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 16 ГПК України визначено виключну підсудність господарських справ, та відповідно до частини 9 цієї статті, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що питання правомірності нарахування та підстав стягнення з відповідача суми заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та заборгованості за комісією за використаний ліміт, повинно вирішуватись у межах справи про банкрутство відповідача, оскільки такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження в цій справі, враховуючи, що сума заборгованості виникла після порушення провадження у справі про банкрутство останнього, тобто є поточною.

Проте, позивач, звертаючись з окремим позовом про стягнення поточної заборгованості з відповідача та зазначаючи про існування щодо відповідача процедури банкрутства, не довів належними доказами реалізацію свого права на звернення до керуючого санацією чи до суду з заявами про визнання його поточної заборгованості.

А тому звернення позивача з окремим позовом про стягнення поточної заборгованості, на думку колегії суддів, не відповідає належному способу захисту порушених, на думку позивача, його прав та інтересів, відповідно до норм ГПК України та Закону про банкрутство.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу положень ГПК України, колегія суддів вважає, що даний спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Сумської області від 27.11.2014р. у справі 920/1648/14, через що відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 27.11.2014р. по справі №920/1648/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.01.2015р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль